Костюк зібрала аншлаг на пресконференції, Соболенко не сказала нічого конкретного про війну. Як у Парижі стартував «Ролан Гаррос»
Репортаж Дар'ї Мещерякової з Франції.
Від початку повномасштабного вторгнення українські тенісистки та тенісисти змушені грати з представницями країн-агресорів, Білорусі та Росії, на кожному турнірі. Хоча прапора поруч з їхніми іменами немає, але їх все одно допускають до змагань.
Вже понад рік керівництво АТР і WTA нічого, окрім стандартних відписок «ми працюємо над вирішенням проблеми», не робить, а з російських та білоруських гравців намагається зробити жертв ситуації. Вони цим і користуються. Такі, як Потапова виходять у футболці «Спартака» на матч, а Гасанова відкрито підтримує війну. Оскільки на тенісні турніри українські журналісти не доїжджають, то росіяни та білоруси не відчувають тиску з боку медіа. Саме тому я вирішала поїхати на «Ролан Гаррос».
Корти одного з найстаріших турнірів світу були збудовані в 1927 році в XVI окрузі Парижа, на краю Булонського лісу. Туди можна доїхати на десятій гілці метро, а звідти ще 10 хвилин пішки. Вже в вагоні видно, що волонтери та працівники турніру потихеньку з’їжджаються на перший день офіційної частини другого мейджору сезону – «Ролан Гаррос».
Дівчата були вдягнені в зелені плісировані спідниці та білі футболки, а хлопці в рожеві футболки та темні шорти. І чим ближче до кортів, тим більше було зрозуміло, що турнір розпочався. Правда, щоб потрапити на корти, треба було трьом різних людям показувати всі сумки, а потім пройти через рамку. І тут раптом мене питають: «А ти з Таїланду?». Кажу, що з України. «А-а-а, Путін, бум-бум, ідіот», – каже мені стюардка та пропускає далі.
За дві години до початку територія кортів була майже порожня. Самі працівники, журналісти, волонтери та гравці ходили туди-сюди. Волонтери розминалися прямо на вулиці, а поруч з ними стояли жінки у формі Emirates і отримували останні вказівки щодо представлення спонсора перед матчем.
Головним матчем-відкриттям стала зустріч Марти Костюк та Аріни Соболенко на арені Філіппа Шатріє. Турнірна сітка знову їх звела разом, а їхній конфлікт розгорівся до максимуму прямо перед «Ролан Гаррос». Соболенко завжди уникає відповідей про війну, скочуюсь, як завжди, до типового «мизамир». А нещодавно вона навіть заявила, що українські гравці начебто ненавидять її через це.
Драматизму моменту надавало ще потенційне звання першої ракетки світу, якщо Іга Швентек не дійде до півфіналу. Соболенко приїхала в Париж саме за трофеєм.
На початку матчу Марта навіть зробила брейк і змусила подумати на кілька хвилин, що в Аріни не вийде легкої прогулянки з самого першого раунду, проте радувалися ми зарано. Марта одразу ж програла свою подачу, а Соболенко припинила нервувати – 6:3, 6:2. «Allez Marta!» – долітало зі всіх боків. Але ж у самому кінці глядачі освистали Марту, бо вона не потисла руку суперниці.
Білоруска спочатку подумала, що освистали її і зробила єхидний реверанс. Потім зрозуміла, що то Марті.
«Спершу я не зрозуміла, що відбувається. Ви ж знаєте, що українки нам руку не тиснуть. Ми цьому не дивуємось, але, напевно, глядачі не зрозуміли, що сталося», – сказала Аріна після матчу.
«Я думаю, вони пошкодують про свою поведінку», – відповіла на своїй прес-конференції Марта.
Соболенко ж усіма своїми силами намагається уникнути питання про війну. Вона кожного разу відповідає вкрай обтічно, щоб ніхто точно про її позицію не дізнався.
Так вона зробила і відповідаючи на моє пряме питання, чому вона перекручує слова і уникає відповіді.
«Нормальні люди ніколи не будуть це підтримувати. Чому ми маємо йти і гучно казати про це, це ж як 1+1=2. Звісно, ми не підтримуємо війну. І якби ми могли її зупинити, ми б зробили це. Але, на жаль, це не в наших силах», – сказала Аріна.
Проте в той самий час їй зовсім не зрезонувало сказати, що її меседж у якості першої ракетки буде таким: «Я з маленької країни і мала працювати дуже багато, щоб досягти цього. Ми маємо вірити в себе і тоді всього можна добитися».
Цікаво, чи висловлювання Аріни про «ми маленькі люди, які нічого не можуть змінити, щоб зупинити війну» не конфліктує з її меседжем про багато робити і вірити?
Після пресконференції з Соболенко до мене підійшли 18 журналістів, щоб потиснути руку за пряме питання.
«Вона знову нічого конкретного не сказала», – сказав мені журналіст з Естонії.
«Нарешті хтось її спитав прямо», – сказав американський колега.
«Хай їм буде трошки соромно», – додала японська журналістка. Хоча ми ж знаємо, що соромно їм не буває.
Попри поразку і дуже маленьку кімнату для інтерв’ю, у Марти був повний аншлаг на прес-конференції. Журналісти більше не дивилися один на одного, коли хотіли задати політичне питання, а просто бомбардували ними Марту. І вона спокійно відповідала.
«Такі як Аріна, які подорожують світом, хто... У неї є велика платформа людей, які її підтримують. Я бачу, наприклад, «Нью-Йорк Таймс», «Вашингтон Пост», CNN, BBC. Існує так багато платформ, що читають мільйони, мільярди людей у світі. І просто скинути з себе відповідальність, не мати свою думку щодо найважливішого у світі. Я не можу поважати це», – сказала Костюк.
«Я завжди нею пишаюсь. Перед Мартою сидить стільки журналістів. Зазвичай це чоловіки середнього віку, а вона все так впевнено розказує про війну і політику», – каже японська колега.
Після пресконференції я вийшла на вулицю і виявилося, що там уже майже 30 градусів і вся територія стадіону забита глядачами. Ще б пак, усі квитки на цьогорічний Ролан Гаррос продані, а в квитковому центрі продають уже на наступний рік.
На кожному кроці всім нагадують: «Залишайтеся зволоженими. Пийте воду в спеку!» І вони не продають поруч воду за 5 баксів. Холодну воду можна набрати із маленьких колонок на території. А ще можна купити незвичних для нас спортивних снеків – гречаний млинець з начинкою, солодкі млинці з сиропами, макаруни, морозиво, шампанське, кава. І все це продають в яскравих кіосках. Чому ж у цьому списку кава? Бо для неї є навіть окремий тент, де люди пробують робити свою власну каву у новомодних машинах.
По всій території наставлені екрани з трансляцією всіх поточних матчів. Найбільше людей зібралося в перший день перед стадіоном Сюзанн Ленглен, де стоїть монумент легендарній тенісистці. Хоч галявина з кріслами перед стадіоном Філіппа Шатріє набагато більша і зручна, проте там шалена спека, а не приємний холодок.
І вже навіть під кінець дня глядачі стояли в черзі на стадіони поменше, де не пишуть місце й ряд. Охочих подивитися теніс не на центральних аренах було навіть більше.
Фото: Дар'я Мещерякова / Tribuna.com, Mylene Deroche/Keystone Press Agency, Claude Diderich/Keystone Press Agency/Globallookpress.com
