Цікаві історії ЧС: політики рятували Гаррінчу від червоної картки, а італієць ховав від нацистів трофей під ліжком у коробці з-під взуття
А також дуже приємне покарання бразильців.
22-й чемпіонат світу в історії вже зовсім близько. Він уперше пройде аж у листопаді, що само собою – цікавий факт. Tribuna.com разом з найбільшою у світі криптобіржею Binance вирішила зібрати найбільш незвичайні моменти в історії ЧС. Розповідатимемо про них поступово – по 5 у кожному випуску.
Постараємося підбирати непопсові та маловідомі факти. Або відомі, але які все одно можуть підняти настрій або здивувати.
П’ять попередніх випусків – за посиланням нижче:
Крауч вивів Англію у плей-оф, смикнувши за дреди майбутнього міністра спорту
«Єдине, що заважає Миколі – його зачіска. Бігає і весь час відволікається, щоб поправляти волосся. У мене із такою зачіскою він точно не грав би. У мене б із нею і Марадона не грав», – так п'ять років тому відомий тренер Микола Павлов розповідав про Шапаренка. Хто знає, якби у 2006-му Федерація футболу Тринідада і Тобаго запропонувала посаду головного тренера не Лео Бенхаккеру, а Павлову, то цілком можливо, що в історії їхньої збірної була б велична сторінка – нічия на ЧС у матчі проти Англії.
Ну турнір у Німеччині тринідадці їхали у статусі одного з головних андердогів. На той момент вони були представниками найменшої країни (за розмірами та населенням), збірна якої брала участь у фінальній частині чемпіонату світу. Але вони зуміли здивувати світ уже у першому турі, зігравши внічию 0:0 зі Швецією. Проте перед матчем з англійцями все одно не вважалися командою, здатною підставити підніжку топовій збірній. Яке ж було здивування, коли за десять хвилин до кінця гри Англія – Тринідад та Тобаго на табло все ще горіли нулі.
Але все змінилося на 83-й хвилині. Бекхем фірмовою подачею знайшов у штрафному майданчику височенного Пітера Крауча. Форвард «Ліверпуля» головою переправив м'яч у сітку, а Англія врятувалася від ганьби. Ось тільки був один нюанс – під час стрибка англієць потягнув за дреди захисника тринідадців Брента Санчо. На жодному з повторів у трансляції це не було помітно, проте вже після матчу з'явилися кадри, що підтверджували порушення правил з боку Крауча. А через роки і сам Пітер підтверджував, що порушував.
Сам Санчо так згадує той епізод: «Бекс навісив, я побачив Крауча, тому спробував врізатися в нього, щоб він не міг стрибнути. Але він використав мої дреди, моє плече та інші частини мого тіла, щоб перестрибнути мене. Я дивився на рефері, вражений тим, що він не зафіксував фол, а він подивився на мене так, ніби говорячи: «Слухай, друже, ви крихітний Тринідад проти могутньої Англії».
Цей гол допоміг англійцям забронювати місце у плей-оф ЧС-2006 вже після другого туру. Ну а збірна Тринідада та Тобаго у третьому матчі програла Парагваю 0:2 (там Санчо забив автогол), з того часу більше не грала на чемпіонатах світу. Брент завершив кар'єру в національній команді вже за кілька місяців – через фінансові суперечки з федерацією футболу. Але у 2015-му став аж міністром спорту країни, а також має власний футбольний клуб, який вже тричі ставав чемпіоном.
Через 13 років після матчу з Англією Брент згадував, як одного разу перетнувся з Краучем і нагадав йому про той гол: «У 2007 році я був на врученні нагороди гравцю року в Лондоні. Я підійшов до нього і сказав: «Ти знаєш, що не можеш приїхати на Трінідад? Вони абсолютно ненавидять тебе». Він просто почав сміятися і пішов далі».
Італійці потягом добиралися на фінал ЧС-1938 – через пихатість бразильців, яких покарали у півфіналі
В одному із минулих випусків ми розповідали вам, як збірна Швеції призначила товариський матч у день гри кваліфікації на чемпіонат світу. Але це була не найбільш самовпевнена поведінка в історії турніру. Якщо шведи в результаті хоча б підтвердили свої дії грою, то збірна Бразилії 1938-го була покарана долею.
На той момент бразильці не були пентакампеонами, та й взагалі кампеонами не були, хіба що на місцевому рівні – виграли Кубок Америки у 1919-му та 1922-му. Збірні Уругваю та Аргентини вважалися головними силами Південної Америки. Але на третій за рахунком чемпіонаті світу уругвайці та аргентинці не стали навіть кваліфікуватися, повністю проігнорувавши турнір через проведення чемпіонату у Франції (домовлялися приймати по черзі – Європа, Південна Америка. У 1934-му господаркою була Італія). Бразильці виявилися менш принциповими, тож вийшли у фінальну частину, не провівши жодної гри у відборі.
На шляху до півфіналу вони не дуже переконливо пройшли Польщу (6:5 в овертаймі) та Чехословаччину (1:1, 2:1 у переграванні). Перемога над фіналістом минулого турніру змусила бразильців повірити у свої сили. Настільки, що перед грою з Італією (діючим переможцем) вони заздалегідь купили квитки з Марселя (де проходив півфінал) до Парижа (який приймав фінал). Цей факт не лише мотивував Італію покарати зухвалих суперників, а й змусив захвилюватися, адже вільних місць на той рейс більше не залишалося. Тренер Скуадри Вітторіо Поццо ще до матчу навіть поїхав у розташування бразильців, запропонувавши віддати квитки, якщо Італія переможе. Але у відповідь отримав пропозицію полетіти зі збірною Бразилії, щоб переглянути фінал на трибунах.
Уявляєте, яку насолоду відчули гравці збірної Італії, коли суддя півфінального матчу зафіксував їхню перемогу з рахунком 2:1? Бразильці протестували, мовляв, вирішальний пенальті був несправедливо призначений, але це ніяк не змінило ситуацію. Замість квитків до Парижа їм довелося купувати квитки до Бордо – там вони перемогли шведів у грі за третє місце. А італійці добиралися до столиці Франції поїздом – бразильці відмовилися віддавати і навіть продавати квитки суперникам по півфіналу.
Політичне керівництво Бразилії боролося за відміну червоної картки Гаррінчі, щоб він зіграв у фіналі ЧС-1962. Підключився навіть президент Чилі
Пеле вважають одним із найвеличніших (а хтось і найвеличнішим) гравців в історії футболу завдяки унікальному досягненню – він єдиний футболіст, якому тричі вдалося виграти чемпіонат світу. Усі пам'ятають, що 1958-го, будучи 17-річним підлітком, він став головним героєм турніру у Швеції. Пам'ятають і його потужний виступ на ЧС-1970, де він став найкращим гравцем чемпіонату, зробив 1+2 у фіналі з італійцями. А ось двом турнірам між цими роками приділено не так багато уваги у біографії Пеле. Але ж у 1962-му він теж став чемпіоном світу (хоч зіграв лише у двох матчах, а потім отримав травму). Щоправда, цього звання він не мав би, якби не інша легенда бразильського футболу – Гаррінча.
Турнір у Чилі – золота сторінка в історії цього гравця. Він творив чудеса на полі, встигаючи не лише забивати (став найкращим бомбардиром турніру разом із ще п'ятьма гравцями), а й розважати публіку. Матчі плей-оф проти Англії та Чилі – одні з найкращих у кар'єрі Гаррінчі. У другому, який був півфінальним, бразилець зробив дубль. Гра йшла до завершення, але наприкінці він трохи посварився із суперником Оноріно Ландою після чергового фолу. Гравці швидко помирилися, потиснули один одному руки, але суддя матчу Артуро Ямасакі підбіг до них та вилучив обох. Можете собі це уявити – найкращий гравець турніру не зіграє у фіналі? Бразильці точно не могли, тому наступного дня почали вимагати скасувати вилучення на найвищих рівнях.
Прем'єр-міністр Бразилії Танкреду Невіс наступного ж дня направив до Чилі телеграму (в інших джерелах стверджують, що це зробив МЗС країни), в якій просив не дискваліфікувати лідера збірної. Все це робилося за дорученням президент країни Жоао Гуларта. Найцікавіше – до прохань скасувати видалення приєднався… президент Чилі! Хорхе Алессандрі Родрігес розумів, що у фіналі турніру, який проходить у його країні, має зіграти найкращий футболіст чемпіонату, який закохав у себе всіх глядачів. Нехай навіть він і вибив команду країни-господарки.
Почалося провадження. Епізод із вилученням розглядала дисциплінарна комісія, яка хотіла почути свідчення лайнсмена Естебана Маріно. Саме він був головним свідком події, поруч із ним стався конфлікт Гаррінчі та Ланди. Але Маріно загадковим чином зник (звісно ж, на прохання людей з бразильської делегації і не безкоштовно). А головний суддя того матчу Артуро Ямасакі заявив, що не бачив сам епізод, видаливши гравців після прохання лайнсмена. Де лайнсмен? Невідомо. Тож п'ятьма голосами за та двома проти комісія визнала рішення судді помилкою, вперше в історії ЧС знявши дискваліфікацію. Так просто!
У фіналі Бразилія обіграла Чехословаччину 3:1. Гаррінча хоч і не забивав, але допоміг своїй команді. Він з'їздив зі збірною ще й на ЧС-1966, але там провалилася вся команда, хоча Гаррінча встиг забити один м'яч. Того ж року він пішов зі збірної, через шість років остаточно зав'язав із футболом, а помер у 49.
***
Binance запускає новий онлайн-челлендж, у якому футбольні вболівальники можуть розділити винагороди, включаючи понад 1 000 000 доларів США в токенах, NFT з обмеженим тиражем і преміум-переваги від спортклубів – зустрічі із гравцями і екскурсії на тренування.
«Футбольна лихоманка 2022» від Binance стартувала 7 листопада з метою об’єднати пристрасну спільноту спортивних і футбольних уболівальників по всьому світу.
Щоб прийняти участь, вболівальники можуть просто отримати свої безкоштовні NFT-паспорти і передбачити результат майбутніх матчів, щоб підтримати свої улюблені команди. Користувачі можуть почати отримувати NFT-паспорти із 7 листопада та вболівати за свою улюблену команду з 11 листопада по 18 грудня.
Челлендж, який є першим у своєму роді Web3-челленджем із передбачення матчів, не лише дає шанс виграти призи, але й пропонує унікальний фанатський досвід від елітних клубів, таких як «Лаціо», «Порту», «Сантос» та гоночної команди «Формули-1» «Альпін». Крім того, нові користувачі та власники Binance Fan Token отримають спеціальні бонуси.
Прийняти учать в челленджі можуть всі зареєстровані користувачі Binance, що пройшли перевірку посвідчення особи (KYC). Щоб отримати винагороду, користувачам потрібно буде пройти підтвердження особи (KYC).
Найганебніший та найвідоміший договірняк в історії футболу
25 червня 1982 – день, після якого в регламенті чемпіонатів світу з'явився пункт, якого дотримуються й досі. Матчі останнього туру у групах грають одночасно. А причиною цього стала зустріч ФРН – Австрія на ЧС-1982. Найганебніший поєдинок в історії турніру, учасники якого просто не намагалися докласти зусиль, щоб їх ніхто не запідозрив у нечесній грі. Навіть коментатори з країн, чиї збірні вийшли того дня на поле, не приховували свого розчарування, відмовлялися коментувати гру та просили глядачів вимкнути свої телевізори. Це справді було жахливо.
Перед третім туром у групі 2 одразу збірна Австрії йшла на першому місці з 4-ма очками (тоді за перемогу налічували 2), на другому місці була збірна Алжиру з двома балами, на третьому ФРН також із двома балами. На четвертому місці розташувалася збірна Чилі, яка вже втратила всі шанси на вихід у плей-оф. 24 червня Алжир переміг Чилі 3:2, хоча до перерви вів 3:0. Два забиті чилійцями м'ячі дуже спростили німцям та австрійцям завдання розіграшу театральної вистави. Якби матч завершився розгромною перемогою алжирців, то європейцям довелося б грати між собою щонайменше 4:3 (на користь ФРН, звичайно). А так – достатньо було всього 1:0. Алжир хоч і переміг німців у першому турі, але у разі рівності очок на перший план виходила різниця забитих та пропущених. Австрійці могли собі дозволити програти з різницею в один чи два м'ячі. Тоді і вони, і їхні суперники по третьому тур виходили б із групи до другого групового раунду. Усі розклади обидві європейські збірні знали ще за добу до свого матчу.
Як ви вже здогадалися, умова для виходу обох команд була виконана. На 10-й хвилині Хорст Хрубеш відкрив рахунок, потім німці ще трохи поатакували, а далі розпочався цирк. Команди практично не йшли вперед, показник точних передач дорівнював 90%, захисники постійно віддавали м'яч воротареві, який тоді ще міг брати його в руки від своїх. Двохвилинне відео з нарізкою ганьби тут, але можете пошукати і повний матч.
Іспанські вболівальники (матч проходив у Хіхоні) почали обурюватися, кричали командам, щоб вони забиралися з поля. А австрійські та німецькі фани після гри влаштовували акції протесту. Ханс Кранкль, нападник збірної Австрії, згодом цинічно зауважив: «Я не знаю, що ви хотіли, а ми особисто пройшли кваліфікацію». Його партнер по команді, Вальтер Шахнер, був одним із небагатьох, хто намагався хоч щось робити на полі. Виявляється, йому просто забули повідомити про домовленість між гравцями.
Звісно, збірна Алжиру не збиралася просто так на це дивитися. Вони одразу ж подали скаргу до ФІФА з вимогою анулювати результат зустрічі. Цілком передбачувано їм відмовили.
У результаті на тому турнірі Австрія вилетіла у другому раунді, не вийшовши з групи з Північною Ірландією та Францією, а німці дійшли до фіналу, але, на щастя, не перемогли. Поступилися Італії 1:3.
Президент Федерації футболу Італії ховав від нацистів трофей ЧС під ліжком у коробці з-під взуття
Одна з наймиліших і найкумедніших історій у нашій серії випусків – як англійський пес Піклз став національним героєм, відшукавши вкрадений трофей Жуля Ріме в 1966-му. Але це не перший випадок, коли існування кубка було під загрозою. У 40-х історія порятунку (а точніше – збереження) трофея супроводжувалася сумними для світу подіями – Другою світовою війною.
ЧС-1938 став останнім передвоєнним. Збірна Італії перемогла на ньому, забравши приз до своєї країни. Кубок був поміщений в одне із сховищ швейцарського банку на Аппенінському півострові. Коли градус політичної обстановки почав підніматися, стало зрозуміло, що у 1942-му турнір точно не відбудеться. Отут і виявив ініціативу Отторіно Барассі – тоді ще просто італійський спортивний функціонер, який у майбутньому стане президентом місцевої федерації футболу. Отторіно вдалося дістати з банку та забрати із собою головний футбольний трофей.
За однією з версій, сам Гітлер настільки бажав, щоб золотий приз був саме у Німеччині, що під час війни наказав не тільки розграбувати італійське мистецтво, релігійні артефакти, але й знайти Кубок світу (хоч вони й були союзниками). Хоча цілком можливо, ще особиста зацікавленість фюрера – лише перебільшення. Але трофей нацисти справді шукали. Не знайшовши його у банку, вони увірвалися до будинку Барассі, логічно підозрюючи, що трофей схований десь у нього. Вони підняли все догори дригом, але не звернули уваги на коробку з-під взуття, що стояла під ліжком Отторіно. Саме там замотаним у ганчірки, засунутим у чобіт та коробку зберігався Кубок Жуля Ріме.
На конгресі, що передував ЧС-1950, Барассі презентував врятований приз під оплески публіки. Пізніше італієць був призначений членом Виконавчого комітету ФІФА, допомагав Бразилії приймати перший післявоєнний турнір (особисто доставляв кубок до Південної Америки), а також виступив одним із ініціаторів заснування УЄФА. За кілька років до його смерті на честь Отторіно було названо аматорський турнір, який проводився між клубами Італії та Англії.
***
Ця серія статей виходить за підтримки Binance. До речі, зареєструвавшись за посиланням, ви зможете поринути у світ криптовалют та отримати кешбек 300$, виконавши прості завдання.
Докладніше про Binance Fan Token – тут:
