Вболівальники повернулися на трибуни. Чотири круті репортажі зі стадіонів від наших користувачів
Побачили все власними очима.
Навесні не лише повернулася рідна УПЛ, але й вперше із початку повномасштабної війни, на трибуни офіційно пустили вболівальників. Такі матчі мають свою атмосферу та можуть в будь-який момент зупинитися через повітряну тривогу, але українці скучили на за футболом наживо. Три наших користувачі сходили на матчі та зробили про це топові репортажі.
Троєщинський їксперґ не просто сходив, щоб побачити на власні очі цілком собі бадьорого Артема Мілевського, але й поділитись із нами купою вражень.
«Взагалі складається враження, що саме Мілевський був головною зіркою на матчі, хоч і не мав стосунку до жодної з команд – всі хотіли з ним сфотографуватися чи взяти автограф. Поруч зі мною сиділи дітлахи, років по 10, і я почув на самому початку матчу їхню розмову. «Чули, тут десь Мілевський сидить?» – «Ого, а де він? Треба його знайти і попросити автограф!» – тож я вирішив втрутитися у їхню розмову та підказав, що їхній кумир сидить буквально в 2-3 метрах праворуч».
Ще один погляд на той самий матч, але вже від Дніпрянина. У нього завжди виходять драйвові тревел-блоги, тому й цей не став виключенням. Окрім самого матчу, можна почитати про те, як хлопці діставалися Києва і що робили після поєдинку.
«З кумедних моментів ще було, що гравця «Дніпра-1», який грає в оренді в «ЮКСІ» Микиту Кононова не пускали на трибуну, прийшлось спуститися вниз і його «забрати», щоб подивитися другий тайм разом.
З цікавого ще була наявність віп-гостей Євгена Селезньова (ну це база на матчах «Дніпра-1») та Артема Мілевського. Перший дуже жваво реагував на події на полі та бігав з одного краю ряду (де знаходились ми, Циганик та Фрідман) до іншого - де знаходився Мілевський, щоб поділитися своїми враженнями від матчу.»
Засніжений стадіон «Динамо» теж давненько не бачив стільки вболівальників. Олексій Нікітін зумів дуже вдало передати атмосферу матчу та самої арени.
«Підійшовши на сектор, на потрібне місце я впав у ступор. На моєму сидінні було приблизно десять сантиметрів снігу. Я вирішив, що сьогодні і взагалі вперше я буду дивитись футбол стоячи. Спустившись на пару рядів нижче я спокійно дивився за грою вже стоячи.
Перед голом Ваната якийсь дядько на секторі кожного разу голосно підказував Владу рухатись, рухатись і швидше рухатись. Його підказки не пройшли дарма, під час закидання від Вівчаренко, Ванат увімкнувся і забив черговий гол в УПЛ.
На секторі було холодно, руки та ноги дубіли, але це футбол і він того вартий. Навіть якщо це наша рідненька УПЛ. Коли ти два роки не кричав: «ЗСУ! Путін х**ло! Ди-на-мо!», то ніякий холод тобі не страшний».
Футбол грають не лише в Києві. Багатостраждальна Одеса, яка потерпає від обстрілів рашистів, теж приймає УПЛ. Дмитро Теліцин сходив на стадіон «Чорноморець», тому гріх попустити такий репортаж.
«Біля входу на стадіон команду продовжували підтримувати вболівальники. Треба віддати належне гравцям Чорноморця, які незважаючи на негативний результат роздавали автографи та не відмовили у фото з юними вболівальниками».
Надіємось, що у нас буде можливість і надалі ходити на стадіони, а наші блогери будуть радувати крутими репортажами.
***
