Як Ярмоленка називають одноклубники, ажіотаж навколо Мілевського, зізнання Бражку – репортаж з матчу «Зоря» − «Динамо»
Про все, що не потрапило в трансляцію.
***
Через єврокубкові переноси «Зоря» та «Динамо» зустрічались двічі за один місяць. Якщо березневий матч проходив у супроводі сильного снігопаду, то сьогодні погода була по-справжньому футбольною. Луганці мали наміри взяти реванш за той матч, тим паче в стартовий склад команди Коваля повернулись гравці основи. Підопічні Шовковського після гольової феєрії в Полтаві хотіли продовжити свою переможну серію і забігаючи наперед − їм вдалось.
В Києві сьогодні не тільки погода була відносно спокійною, але і наші неадекватні сусіди. Якщо в Полтаві футболісти обох команд грали близько чотирьох годин, то цей матч пройшов без втручання терористичних сил. З гарним настроєм та сонечком я попрямував на стадіон імені Лобановського. Від метро Хрещатик вже було зрозуміло, що у столиці відбудеться футбольна подія. По дорозі стояли чоловіки і торгували шаликами різних команд: «Фенербахче», «Реалу», «Баварії», збірної «Ісландії», «Шахтаря», «Зорі» та звичайно «Динамо». У однієї жіночки навіть бачив атрибутику луцької «Волині».
Нещодавно КМВА заборонила відвідувати матч «Оболоні» проти «Шахтаря» через високу небезпеку. Заходячи на стадіон, я вже не чув, щоб продавали «насіннячко-горішки», але про безпеку глядачів точно подбали. Багато поліцейських та навіть військові спостерігали за тим, щоб ніхто з фанів не проніс нічого на домашню арену киян. На вході все як зазвичай. Контролери перевірили квиток, наклеїли браслет учасника матчу і в обов'язковому порядку відправили на проходження металодетектором. На березновому матчі такого не було. Тут треба похвалити організаторів за те, що дуже серйозно поставились до рекомендацій військової міської адміністрації.
Нарешті, я не запізнився на гру. Приїхав завчасно і мій брат. Ми рушили на улюблений другий сектор, зайняли свої стандартні місця, а по дорозі уважно розглядали розминку гравців «Зорі». Запрошений ведучий від «Динамо» Антон Скуратов якраз почав оголошувати склад номінальних гостей матчу. Найбільше київська публіка зраділа появі Ярмоленка у заявці, а коли оголошували Владислава під номером 22, то більшість чомусь вигукнула не Кабаєв, а Ванат.
Піднімаючись на сектор він вже був на більшу половину заповненим. У мене не було інформації щодо солдауту на гру, бо навряд назбирається дві тисячі охочих переглянути черговий матч УПЛ в будній день в таку ранню годину. Візуально здавалось, що ця гра зібрала точно не менше вболівальників, ніж місяць тому.
Стартовий свисток пролунав від арбітра Олександра Омельченка і на секторі залунала перекличка вболівальників конкуруючих команд. Спочатку дуже активно себе поводив фан «Зорі», який палко і майже кожні п'ять хвилин вигукував: «отдай мяч», «Заря!». Деякі вболівальники вже почали посміхатись, адже логічно, що фанатів луганчан було в рази менше. Чим частіше він кричав на підтримку своєї улюбленої команди, тим швидше забивали динамівці.
Хороша комбінація призвела до голу Андрієвського, а гол Кабаєва настільки вразив глядачів, що деякі широко розкривши рот навіть і не зрозуміли, що м'яч опинився в сітці воріт Сапутіна. В обидвох випадках гарно себе проявив Шапаренко. Коля, як його лагідно називають фани і одноклубники, продовжує набирати оберти. Схоже, він повертається до тих кондицій, які були в нього перед травмою. Після двох забитих голів «Динамо» розслабилось. У моменті з контратакою киян, Ванат не поспішаючи залишив м'яч Вівчаренку для вкидання з ауту, що дуже розлютило Гусєва. Помічник тренера вимагав від форварда швидшого введення круглого в гру, але той відмахнувся і викрикнув: «Анатоліч, 0:2 ведемо».
Купа підказок лунало з тренерського містка Олександра Шовковського. Юрій Коваль вів себе набагато стриманіше. Ексворотар буквально проживав кожен момент, кожну втрату м'яча і удар по воротам. Поділюсь одним милим моментом − мені дуже сподобалось коли маленькі фанати киян заряжали «Динамо», а з іншого кінця сектору таким же дитячим голосом чули аналогічну відповідь. Я аж розчулився. На пару рядів нижче від мене сиділи орендовані у «Динамо» гравці «Зорі»: Горбач, Боль, Яцик. В їх компанії також були молоді динамівці Царенко та Малиш. Впевнений, що Коваль дуже хотів побачити Яцика в старті, адже він є основним гравцем центру поля. Керівництво «Динамо» згадуючи минулий сезон і перфоманс Бражка проти них цього разу вирішили не ризикувати.
Також всю увагу вже після свистка на перерву до себе зібрав Артем Мілевський та Євген Селезньов. Вони весь матч провели у компанії військового, який проходить реабілітацію. Селезньов встиг роздати пару автографів, а легенда «Динамо» не відмовляв навіть у фото. По перерві я встиг зробити фото та побажати успіхів Артему Володимировичу. Цю фотографію, як і багато іншого цікавого контенту від мене ви можете прочитати у моєму телеграм каналі.
Стоячи біля парканчику, який огороджує поле від трибун встиг поспостерігати за Емілем Карасем, який когось шукав поглядом на верхніх секторах стадіону після чого під ніс забурмотів: «Та кто же там орет, бл*ть». На розминку вийшли футболісти «Динамо», зокрема Ярмоленко. Юні вболівальники відразу почали просити Андрія сфотографуватись з ними, на що отримали гумористичну відповідь: «100 гривень». Ярмоленко пообіцяв підійти після матчу, але я його не побачив, можливо, він роздавав автографи на виході зі стадіону. Перед мною хлопці встигли випросити футболку у третього воротаря киян Валентина Моргуна. У перерві також фанів розважав Антон Скуратов розігруючи різні подаруночки від фан-шопу київського клубу. Повернувши свою голову вверх над сектором встиг побачити Ігора Циганика, який коментував матч. Тоді він вів жваву розмову з редактором FootballHub Олександром Золотогорським.
Команди повернулись на поле і розпочався другий тайм. «Зоря» одразу понеслась вперед і мала шанс забити. Сьогодні Георгій Бущан був на висоті. Він ще у Полтаві повинен був зберегти ворота сухими, але не вдалось. Основний склад парадоксально виглядав слабшим, ніж резерв місяць тому. Команда Коваля за грою реально нагадувала колектив, який бореться за виживання в нижній частині турнірної таблиці.
Після 60-ї хвилини динамівці повернули гру під свій контроль і забили втретє. Ярмоленко скинув на Бражка, а той в стандартному для себе стилі переправив м'яч у ворота. Знову Володимир вразив вболівальників цікавим святкуванням.
Олег Анатолійович Гусєв зірвав шалені оплески після того, як прийняв верховий м'яч, який летів до лави запасних номінальних гостей. Забув сказати, що появу Ярмоленка на полі усі прийняли неймовірно тепло, навіть мала кількість фанатів «Зорі» аплодувала. Навіть кілька дітлахів підходили та стукали по лаві запасних, щоб Андрій просто помахав їм. Після заміни Шапаренка Селезньов хвилин десять спілкувався з гравцем «Динамо». Напевно, про щось домовлялись і в кінці діалогу жестом ексгравець «Дніпра» показав, що набере до Миколи. Шовковський після рахунку 0:3 почав експерементувати випустивши на поле Діалло, Беніто і Пономаренка.
Головний тренер «Динамо» дуже багато кричав саме в кінцівці матчу, був дуже незадоволений діями деяких футболістів. Постійно підказував: «нище, нище». Навіть Тимчик та Попов кричали Ярмоленку: «Миколайович, нище, нище». Андрій лиш сетував у відповідь, мовляв, куди ще нижче опускатись. Але практично весь стадіон дізнався, як легенду киян називають одноклубники.
Вже після гри я знову спустився до білого парканчика і спостерігав за тим чи будуть підходити футболісти. На минулій грі мені вдалось потиснуту руку Караваєву, а тут Тимчику. Олександр підходив до дружини, яка стояла поруч зі мною тримаючи на руках маленьку копію захисника київської команди. Тимчик потиснув руку і на мої слова про те, що забили всі ексгравці «Зорі», тільки тебе не вистачало в цьому списку − потис плечима і відповів, що головне виграли, а інше таке. Багато вболівальників бігли ледь не з іншого кінця стадіону, щоб побачити Бражка. Володимир якраз також поряд зі мною роздавав автографи, встиг віддячити йому за таку гру міцним рукостисканням, як тут один фанат з криком: «Вова, я тебе так полюбив після Ісландії» вклинився між нами і зробив фото з молодим опорним півзахисником.
Повторюсь, що всі ці моменти, фотографії та відеонарізку з матчу ви можете переглянути у моєму телеграм каналі. Дуже багато цікавої інформації з цього матчу і не тільки − підписуйтесь.
Після гри вже на стадіоні не було видно ні Володимира Звєрова, який завжди був поруч з Мілевським та Селезньовим, ні орендованих футболістів. Залишились тільки справжні фанати, які дивились на інтерв'ю учасників матчу журналістам FootballHub. Березнева перемога 0:2 далась киянам набагато важче, аніж ці 0:3 з основою «Зорі». Пояснень у мене немає, як і у головного тренера луганської команди. На пресконференції він сказав, що «Динамо» є «Динамо» і нічого з цим не зробиш.
Київська команда у цих двох поєдинках дійсно виглядав сильнішим і справедливо піднявся вгору в турнірній таблиці. Якщо динамівці будуть продовжувати грати з таким завзяттям, то обов'язково будуть вести боротьбу до останнього туру за золоті медалі УПЛ.
***
