«Це не футбол, це – сноубол». Репортаж з матчу «Динамо» – «Зоря»
Розповідаю все те, що залишилось поза полем.
***
Востаннє на футболі я був два роки тому. Якщо на домашню гру проти «Чорноморця» я купити квитки просто не встиг, то проти луганчан це зробити вдалось. Вивіска матчу Київ проти Луганська завжди була центральною в нашому чемпіонаті. В якому би складі команди не перебували.
«Динамо» намагалось перервати невтішну серії проти «Зорі». Якщо не рахувати екстратайм в Кубку України, то кияни в останній раз перемагали луганчан 14 березня 2021, майже три роки тому. Вже 12 березня динамівцям вдасться вперше за останні чотири гри проти цього клубу.
Купити квиток на матч я ще встиг в перші години, як тільки вони з'явились у продажу. З цим проблем не виникло. Дуже пощастило, що на роботі не було великої завантаженості, тому я чудово встигав на цей матч. Зранку трішки налякали тривоги у зв'язку з проривом москальського кордону добровольчими легіонами, які воюють на нашій стороні. До речі, місто Київ сьогодні відмічали ювілей – 1000 тривога за увесь час.
Інше, що лякало – погода. Київ закутала завірюха. Навіть і не скажеш, що прийшла весна. До стадіону я встиг доїхати на таксі, щоб точно встигнути до початку гри. Але мене підвів брат, якого я чекав хвилин 30 на вході до стадіону Лобановського. Київський клуб встиг заявити, що усі білети були продані, але це часткова неправда. До мене двічі підходив чоловік і пропонував квитки в діапазоні від 200 до 400 гривень. А ще один чолов'яга взагалі сплутав мене з баригою і спитав чи маю я вільний квиток.
Потихеньку вболівальники «Динамо» під супровід снігопаду заходили на стадіон. Як завжди на вході розклались жіночки з шарфиками та голосно пропонували «сємєчкі, орєшкі». Деякі люди не зацінили російську мову і попросили рекламувати товар державною. Трішки згодом вже лунало: «купуємо насіннячко, горішко, насіння». Також креативні підприємстві продавали сидіння, бо сидіти на засніженому стадіоні – ще те задоволення. І це була моя перша помилка, що я не заплатив цих 40 гривень, щоб моя п'ята точка почувала себе в комфорті та більш-менш якомусь теплі.
Мій брат приїхав вже під початок матчу, але ще треба було пройти контроль на вхід до сектору. У підсумку, ми запізнились на 5 хвилин, але в черзі стояли всі сумлінно і без зайвих скандалів. Пару чоловіків почали кричати: «пускайте нас, ми вже хочемо зайти», але стюарди не звертали на це уваги. У мене просканували квиток, встигли перевірити документи і одягти на руку паперовий браслет, що я є легітимним вболівальником на цій грі. Рушивши до сектору сніг засипав мені очі. Матч вже йшов і як потім я дізнався бурхлива реакція трибун, яку я чув стоячи в черзі, була на удар Бражка з-за меж штрафного.
Підійшовши на сектор, на потрібне місце я впав у ступор. На моєму сидінні було приблизно десять сантиметрів снігу. Я вирішив, що сьогодні і взагалі вперше я буду дивитись футбол стоячи. Спустившись на пару рядів нижче я спокійно дивився за грою вже стоячи. «Динамо» активно розпочало матч і вело всю гру від першої і до останньої секунди. Проблеми «Зорі» перед грою – виключно їх проблеми. Чомусь преса мовчить про те, що Шовковський не може розраховувати на лідерів: Буяльского, Ярмоленка, Тимчика вже яку гру поспіль. Але останній сьогодні вже встиг відіграти один тайм.
Перед голом Ваната якийсь дядько на секторі кожного разу голосно підказував Владу рухатись, рухатись і швидше рухатись. Його підказки не пройшли дарма, під час закидання від Вівчаренко, Ванат увімкнувся і забив черговий гол в УПЛ. Тепер він з великим відривом кращий нападник українського чемпіонату. Челсі, готуй 100 мільйонів.
На секторі було холодно, руки та ноги дубіли, але це футбол і він того вартий. Навіть якщо це наша рідненька УПЛ. Коли ти два роки не кричав: «ЗСУ! Путін х**ло! Ди-на-мо!», то ніякий холод тобі не страшний.
Перший тайм «Зоря» намагалась вразити ворота Бущана дальніми ударами, але їм це не вдавалось. Абсолютно кожен дотик до м'яча екзотичного нападника Н'дура супроводжувався голосним свистом. Не знаю чому він так не сподобався київській публіці. Зате одноклубник Аліуна – четвертий номер Жан Клод був головним фігурантом жартів про Ван Дама серед закутаних в капюшонах людей з парасольками. В переві всі вони побігли до палатки з гарячим чаєм та хотдогами намагаючись врятувати свої кінцівки від обмороження. Деякі дідусі йшли навіть з двома булочками.
Анатолій Анатоліч намагався розвеселити замерзшу публіку своїми конкурсами і подарунками від київського клубу. Встиг подарувати клубний шалик дружині воїна ЗСУ, а також віддав декілька подарунків за чисто дитячі питання на кштал, назви трьох футболістів київського гранду. Поки ведучий «Динамо» цим займався, аж цілих 11 людей намагались розчистити сніг на полі. Не вистачало Луческу з лопатою.
Перед тим, як тренерський штаб «Динамо» йшов на переву, я встиг сказати Олегу Анатолійовичу Гусєву, щоб навіть не думали грати на утримання результату, як з «Вересом». У відповідь помічник головного тренера лише усміхнувся. Дуже активно в перерві розминався Караваєв. Від Олександра завжди віє професіоналізмом і його люблять у Києві.
На матчі проти «Зорі» я був ще 2018 році, коли він грав під керівництвом Вернидуба, а його партнерами по команді були Лунін, Кабаєв. Тоді, до речі, киянами рулив Хацкевич і здобув розгромну перемогу з рахунком 4:0. Матч також проходив весною, але тоді погода була значно краща, аніж сьогодні. Один з фанатів, який стояв поруч зі мною пожартував, що це не футбол, а сноубол. Не посперечаєшся.
Вже у другому таймі динамівці почали грати за рівненським сценарієм. Вони не спішили забивати другий. Крім того, «Зоря» мала два хороших шанса. В першому Н'Дура нейтралізував Михавко, не давши тому вийти віч на віч з Бущаном. А в другому моменті помилку Волошина виправив Попов, який вибив м'яч з-під ніг Мічіна. Кожен дальній удар супроводжувався фразою від вболівальників: «Жора, йди пробий». Дійсно, воротарю «Динамо» сьогодні було дуже важко, він простояв без роботи майже увесь матч.
Дивлячись на табло стадіону, навпроти нуля голів від «Зорі» майоріло 0 градусів на данний момент. Вітер, сніг в середині другого тайму стих і стояти було вже не так важко. Ніг, звичайно, я не відчував, але продовжував старанно спостерігати за грою. Як раптом, свисток Романова сколихнув публіку і арбітр призначив вільний удар. Весь стадіон чув, як Шовковський намагався докричатись до Попова, щоб той підбіг до коуча перед виконанням цього удару. У підсумку, невдалий його розіграш – повна вина головного тренера киян. Дуже погано розіграли динамівці цей шанс забити другий гол.
Але вдруге все ж таки забити вдалось. Андрієвський, який по перерві відмовив одному малому віддати футболку, вийшов на заміну і подав на голову Попова. Денис вколотив круглого у ворота Сапутіна і фанати біло-синіх видихнули з полегшенням. Другий гол означав повне закриття гри. Не знаю, як фанати біля екранів дивились на цей матч, але навіть футболісти «Динамо» в білих футболках плутались. Салатовий м'яч на полі з сектору було видно дуже добре, тому тут без претензій.
Після фінального свистка вболівальники подякували футболістам за гру, а ті подякували у відповідь. Михавко вже роздавав інтерв'ю ФутболХаб, а Бражко давав ексклюзивний коментар Звєрову. Кабаєва довго не відпускали, але його фраза: «я вже пообіцяв віддати футболку» відразу засмутила багатьох людей в очах яких жевріла надія піти зі стадіону з сувеніром.
Справжнім улюбленцем публіки став Олександр Караваєв. Він спритно підбіг до нас по завершенню гру і на мій протягнутий кулачок дав руку. Я потиснув слизьку руку хавбека «Динамо» і подякував йому за цей матч, за втішний результат.
Далі Кара пішов роздавати автографи і фотографуватись з усіма бажаючими. Повторюсь, це єдиний футболіст, хто присвятив декілька хвилин свого часу для фанатів, які дві години стояли під снігопадом і палко підтримували своїх. Також повз мене проходив Шовковський, Федоров і Гусєв та я встиг викрикнути слова вдячності за сьогоднішній результат. На обличчях тренерського штабу розтягнулась посмішка і спокій.
Вже після матчу найпалкіші фанати побігли до парковки з метою зловити діючих осіб там. На виході зі стадіону мене обганяли хлопчаки з криками: «там Ярмола! Побігли, там Ярмола!». Один з тат цих хлопчиків намагався крикнути, щоб були обережнішими, адже було слизько, але у відповідь почув лише: «Тату, ну це ж Ярмола, все!».
Цей матч точно не останній. Цей репортаж точно не останній від мене. Я тішусь, що зміг потрапити на гру після такої тривалої паузи. Я сумував за стадіоном, я сумував за цими емоціями. Я навіть сумував за ненормативною лексикою неадекватних персонажів на секторі. Мені здається, вони є усюди і це невід'ємна частина нашого вболівальницького портрету.
Ми кричимо, лаємось, підказуємо, щоб гравці комбінували навіть на снігу. Ми всі максималісти і сьогодні я хочу подякувати іншим фанатам за цю чарівну атмосферу на стадіоні імені Валерія Лобановського.
***
Побачимось на матчі проти «ЛНЗ».
А більше цікавої інформації з матчу я викладаю у своєму телеграм-каналі. Запрошую вас туди приєднатись, якщо хочете бути в курсі усіх непересічних подій в нашому футболі.
Залишайте ваші коментарі під цим постом і якщо ви дочитали до цього моменту, то я безмежно вдячний, ви не витратили цей час дарма.
