В УПЛ ніколи не було і не буде фейр-плей
«Чесна гра» не в крові українських команд.
***
Великий резонанс викликали останні події пов'язані з визначенням фейр-плей в українському футболі. Усі вболівальники б'ють у дзвони і кричать про те, що потрібно дотримуватись правил чесної гри, але забувають, що наш чемпіонат і чесність – слова антоніми.
Абсолютно у кожному чемпіонаті незалежної України можна знайти безліч сумнівних рішень. В кінці 90-х «Динамо» в багатьох матчах має дякувати головним арбітрам за втішні результати. Чого варте тільки прізвище Годуляна, яке завжди фігурувало у скандалах пов'язаних з матчами киян.
Варто згадати, що наш чемпіонат славиться своїми договірними матчами. Особливого розголосу набув матч «Карпат» та «Металіста». Харків'ян тоді лишили лігочемпіонівського сезону. Італієць Франческо Баранка прибувши в Україну, щоб назавжди вирішити питання договірних матчів зі своїм завданням не справився. Єдине що, йому вдалось дискваліфікувати Севідова і прибрати з футбольної карти України одноіменний футбольний клуб з міста Суми.
Мене щиро дивує той факт, що наші вболівальники продовжують вимагати чесності в таких матчах, як «Шахтар» проти «Маріуполя», або «Динамо» і «Говерли». І таких прикладів дуже багато. УПЛ завжди славились кабінетними перемогами та поразками. Це стало чимось буденним з сезону в сезону. І дивуватись цьому абсолютно не потрібно.
Фанати хочуть бачити прозору і справедливу гру, але це не про УПЛ. Ні один чемпіонат не минає без технічних перемог та незрозумілих суддівських рішень. Навіть система відеоповторів не допомогла нашим арбітрам уникати диких помилок. Вже в цьому сезоні можна нарахувати більше 20 грубих помилок, які потім обов'язково повпливають на визначення чемпіона.
Футбол складається з дрібниць. І ці дрібниці завжди залишаються осторонь простого вболівальника. Давайте я вам нагадаю декілька прикладів, коли фейр-плей залишалось лише красивим слоганом на футболках наших клубів. У нас завжди будуть рівні і ті, хто рівніший за всіх. Таке основне правило виживання українського будинку футболу.
У 2014 році «Чорноморець» вдома приймав «Дніпро». Григорчук зі своїми одеситами у підсумку святкували мінімальну перемогу 1:0, але найцікавіше було з незарахованим голом дніпрян. Матеуса відправили у фланговий прорив введеням м'яча з ауту, боковий відразу підняв прапорець, але офсайду, зрозуміло, і близько бути не могло. Бразилець із вільної зони прострілив у штрафний майдан, а Селезньов спокійно замкнув.
Головний арбітр після консультації з помічниками вирішив не зараховувати взяття воріт. Зрозуміло, які пристрасті вирували на полі. Як виявилось, перед тим, як м'яч вийшов в аут, була боротьба, в якій хтось із дніпрян отримав пошкодження, одесити за принципом фейр-плей шкіряного вибили за лицьову лінію, а гості не повернули сферу господарям, а розгорнули свою атаку. Складний епізод.
Момент на відео, 37:45. Залишаю посилання з таймкодом.
Арбітр начебто й не мав скасовувати гол через порушення принципу фейр-плей. Хоча офіційне формулювання того рішення, яке ухвалив Анатолій Жабченко – це неправильне введення м'яча з ауту.
Згадувати про гол екснападника «Шахтаря» Адріано у ворота «Норшелланду» сенсу немає. Всі і так про нього пам'ятають і ця ганьба не змивається. Вона назавжди залишиться в історії гірняків, як чорний день в підтексті чесної гри. Всі будуть пам'ятати за що саме УЄФА тоді дискваліфікували Луїса Адріано.
Тепер знову «Шахтар» згадується в контексті чесної гри. В цьому сезоні за їх участю вже було два спірних моментів. Швидкий розіграш штрафний приніс гірникам два голи, один у ворота «Вереса», а інший «Кривбасу». Всі сетують на арбітра, який дозволив так грати, але в обох випадках Шандор-молодший та Балакін не врахували той факт, що штрафний було розіграно не з тієї точки. Шандор-молодший взагалі підніс свисток до рота перед голом у ворота рівнян чим дезорієнтував господарів. Але це все лірика. Сперечатись по цим епізодам можна довго.
Головний сенс цього посту довести, що ніколи в українському футболі не буде чесної гри поки у нас все вирішується в кабінетах. Поки судді беруть хабарі, а деякі спортивні директори халатно ставляться до своєї роботи.
І при цьому всьому негативі ми ще щиро дивуємось, чому ж такий провал в єврокубках? Можливо, тому що ми не пристосовані до ведення чесних матчів. Можливо, тому що завжди все сходить з рук. І це стосується не тільки наших грандів, але і інші команди, які також активно беруть участь в спонсоруванні третіх осіб для потрібного їм результату. Крім того, в цьому допомогають менеджери клубів. Інакше як пояснити фейл «Зорі» в останньому турі з гравцем і підсумковою технічною поразкою. А якби вона коштувала луганчам місце в єврокубках?
Ми всі прагнемо до фейр-плей, красиво про це заявляємо в кожному інтерв'ю, але насправді всі наші клуби чхати хотіли на це типу правило. І я впевнений, що настане час, коли після того, як хтось виб'є м'яч за бокову лінію, щоб лікарі надали допомогу гравцю, то ніхто потім цей м'яч зворотньо не поверне. Всі будуть грати як в нічому не бувало. Такий наш менталітет – гарно розповідати народу які ми усі Д'Артаньяни, а потім робити свою чорну справу. Так було в політиці, так є і в українському футболі. Навіть Шевченко тут нічого не змінить, якби нам цього не хотілось.
Заради мільйонів всі підуть по трупам. Тим паче коли в країні йде війна і кожна копійчина може стати рятівним колом для будь-якого українського клубу. З цим треба змиритись і не вимагати чесності від 16, начебто, чесних клубів УПЛ.
Обвішатись значками respect і fair-play і я можу, але це ніяк не вплине, що я поза очі буду вести нечесну гру проти своїх суперників. В українському футболі тільки так і ніяк не інакше.
***
Підписуйтесь на телеграм-канал автора. Там більше цікавих думок і завжди є з чого посміятись.
