Перший матч в Україні – Франко на трибунах, гра до забитого голу і дискусія з поляками
Матч пройшов у Львові.
***
14 липня 1894 прийнято вважати днем народження футболу в Україні. Все це відбувалось у рамках Крайової виставки. З початку літа і до середини осені на території Стрийського парку проводилась демонстрація культурних та цивілізаційних здобутків Короліства Галичини та Володимирії. Виставка була присвячена 100-річчю повстання під проводом Тадеуша Костюшка. Все логічно, бо на той час на Галичині було багато поляків. Не дивно, що таку подію приурочили до історичної події. Генерал Костюшко підняв повстання на Прусію та росію, але успіхом для Польщі цей похід не увінчався.
Українськими представниками на Виставці було багато відомих товариств, зокрема: «Просвіта», «Боян», «Зоря», «Наукове товариство імені Шевченка» та багато інших. Головним представником в нашій делегації став Володимир Шухевич – дід головного командира УПА генерала Романа Шухевича.
Виставка зібрала багато етнічних робіт, які відбились в пам'яті поціновувачів різних видів мистецтва. На території культурного заходу діяли: Палац мистецтв та архітектури, Павільйон Львова та Преси, Рацлавицька панорама.
А ось так виглядала україномовна афіша з неправильно вказаним часом проведення Виставки.
Проте, головною подією для українського футболу став перший задокументований футбольний поєдинок. Матч двох товариств «Львова» та «Кракова» прийнято вважати історичним відліком появи цього виду спорту в нашій країні.
Одним з відкривачів футболу в Україні став викладач Вчительскої львівської Семінарії Едмунд Ценар. Саме він з англійської подорожі за рік до проведення матчу привіз у Львів перший шкіряний м'яч. Також на території Загальної крайової виставки був побудований стадіон британського стилю з футбольним полем розміром 100х120. За деякими даними трибуни цієї арени могли вміщувати від 7000 до 10000 вболівальників. До стадіону був запущений електричний трамвай.
Достеменно невідомо чи був присутній Іван Франко на цьому матчі. У програмі другої Галицької загальнокрайової виставки досягнень, окрім конференцій літературознавців (там кілька рефератів виголосив саме Франко), медиків та інженерів, були заплановані й спортивні заходи.
Події першого футбольного матчу згадує газета з назвою «Gazeta Lwowska»: «За даними обсерваторії Львівської політехніки, 14 липня 1894 року денна температура становила +24° C. У ті дні у Львові тривала Загальна крайова виставка, протягом якої відбувалися різноманітні конференції інженерів, літературознавців; гостям міста продемонстрували нову трамвайну лінію, що вела до Стрийського парку тощо.
У рамках виставки на полі, розташованому в Стрийському парку, відбулася міжміська гра команд, що представляли спортивно-гімнастичне товариство Sokół – Львів проти Кракова. Матч почався 14 липня 1894 року о 17:00. Львів`яни грали у білих футболках і сірих гімнастичних штанцях, а гості – у білих футболках і синіх штанцях. Поєдинок судив професор Виробек з Кракова. На стадіоні місткістю 10 000 глядачів зібралося близько 3 000 людей. Гра тривала 6 хвилин – до першого забитого гола. Цей м`яч провів другокурсник учительської семінарії Володимир Хомицький, який діяв на лівому флангу поля.
Тактики й стратегії у діях футболістів майже не було – головним завданням було проштовхнути м`яч повз воротаря у ворота. За стійки воріт були два прапорці, увіткнуті в землю».
Юний герой того матчу Влодзімеж Хомицький згадував про сам історичний гол: «Я стояв трохи на віддалі від загального гурту під воротами краків’ян, де йшла пекельна копанина. Раптом із того натовпу вилетів м’яч і покотився просто мені під ноги. Не роздумуючи довго, я замахнувся правою ногою і сильним ударом спрямував його над збитою купою гравців обох команд.
М’яч пролетів їх і несподівано з’явився перед краківським воротарем. Він устиг піднести руки, але було запізно − м’яч вже його минув».
Іван Яремко, який є дослідником галицького футболу, свого часу написав у книзі про швидкий гол 16-річного Хомицького: «Як тільки розпочалася гра, львів’яни купою погнали кулю до чужих воріт, які гості відчайдушно боронили. Як згадував сам Хомицький, його визначили на лівий край, куди йому в якийсь момент гри і відкотився м’яч. Недовго роздумуючи, Володимир вдарив по ньому правою ногою і зробив це так вдало, що м’яч перелетів через купу гравців і понад руками краківського воротаря залетів у ворота».
За деякими даними Хомицький під час свого голу перебував в офсайді, але про що може йти мова, коли навіть глядачі не до кінця розуміли правил цієї гри. Єдині емоції на трибуні були тоді, коли м'яч наближався до тих двох прапорців.
Цей матч пройшов за гарної погоди. І він міг продовжуватись більше, аніж 6 хвилин. Чомусь за тим регламентом гра тривала тільки до забитого голу. Розлючені краків'яни прагнули взяти реванш, але керівник програми для цього виду спорту сказав: «Хлопці, ви вже показали, гол забили. Ми зрозуміли, що це таке. Прошу зійти» - вигукнув головний арбітр матчу Зигмунд Виробек. Наступними на поле вже виходили гімнасти для демонстрації своїх групових вправ.
Львівський спортивний дослідник Богдан Люпа відшукав у архівах унікальну знахідку − склад львівської команди в її історичній зустрічі проти суперників із Кракова. Ось вони, одинадцять гравців, котрі взяли участь у першому офіційно задокументованому футбольному матчі на теренах України: Ксенофонт Теодорович, Людвик Христельбауер, Северин Рудницький, Мар’ян Білецький, Кароль Марциховський, Вілібальд Ноах, Станислав М’яновський, Бронислав Голородський, Олександр Козел, Юлій Онишкевич, Влодзімеж Хомицький. Керував командою Едмунд Ценар.
Протягом наступних п'яти років Галичина важко адаптовувала футбол в своєму регіоні. Переважно це була забава для гімнастів, або школярів. Все змінилось з приїздом до Львова чеха Йозефа Вейтруба. Він почав активно проводити тренування, а вже потім з'явилась команда «Слава». Її заснували аж у 1903 році учні Першої реальної школи. Наступного року команда отримала назву «Чорні» та виступала у чорно-червоній формі. У наш час, у польському Радомі до сих пір функціонує команда з такою назвою в пам'ять тих подій.
Ще через чотири роки була створена команда «Україна» для гри в «копаний м'яч». Саме так називали футбол на Галичині. У незалежній Україні дослідники футболу після тривалих дискусій документально довели вітчизняним футбольним керівникам, що матч 14 липня 1894 року у Львові був початком не лише польського, а й українського футболу. 3 липня 1999-го Федерація футболу України офіційно узаконила цю дату.
***
