Історія трагічного і водночас переможного голу за всю історію Євро
Розповідь від якої не можна стримати сліз.
***
Збірна Данії стала головною сенсацію літа 1992 року. Вони чудом кваліфікувались на Чемпіонат Європи зайнявши місце Югославії, яка потерпала від війни. Відверто кажучи на той час їм було не до футболу.
Але історій про перемогу Данії на Євро-92 дуже багато. Одні говорять про їх цікаву тактику, коли воротарю дозволялось брати м'яч до рук від пасу партнера по команді. Інші пишуть про їх головного тренера, якого так і не прийняли на батьківщині. Крім того, навіть титул найкращого тренера року отримала зовсім інша людина.
Таке враження гравці і тренери Данії розпалачувались за фарт своїми особистами трагедіями. Про одну я вирішив написати. Це особиста історія Кіма Вільфорта. Він став героєм того чемпіонату і водночас найбільш не щасливою людиною на планеті всього лише за два місяці.
Півзахисник «Брондбю» мав би пропустити цей чемпіонат з поважної причини. Справа в тому, що у його сім'ї трапилось горе. Його маленька донечка помирала у лікарні хворих на рак. Лікарі поставили страшний діагноз - лейкемія. 7-річна донька Вільфорта була на волосинці від смерті. По зрозумілим причинам батько навідріз відмовлявся їхати на турнір.
Але сама донька вмовила свого тата поїхати на Євро. Раптово лікарі побачили, що Лін Вільфорт має позитивну динаміку і йде на поправку. Після того, як 29-річний гравець почув ці слова, то все ж таки наважився зіграти на цьому чемпіонаті ради країни та своєї доньки.
На груповому етапі збірна Данії стартує вкрай невдало: спочатку грає внічию з англійцями, а потім взагалі програє Швеції. Донька яка спостерігала за грою татка також приймає невдачі близько до серця і дружина в перерві телефонує Кіму, що ситуація виходить з-під контролю.
Вільфорт терміново повертається до Копенгагену. Паралельно повідомляє тренеру Меллеру-Нільсону, що вже точно не зіграє за збірну. Останній матч проти збірної Франції Кім дивиться разом з донечкою в лікарні. Вони вболівають за Данію, а та намагається вибороти путівку в плей-оф. Французи зусиллями Папена зрівнюють рахунок після голу Ларсена на початку матчу. А розв'язка настала на 78 хвилині матчу, коли Ельструп забиває переможний м'яч і виводить збірну далі. У лікарні, за словами Вільфорта, чутно було сміх, радість вболівальників хворих на рак.
Лін побачивши як переживає її тато знову просить, щоб той повернувся у розташування збірної та допоміг перемогти їм заради усіх хворих раком в Данії. Зворушливий момент після якого Кім збирає силу волі в кулак, залишає дівчинку разом з дружиною і їде підкорювати Європу разом з Лаудрупом, Шмейхелем та іншими з зіркової банди Данії зразка 1992 року.
В півфіналі Вільфорт забиває один з пенальті в післяматчевій серії. Данія відправляє додому не менш зіркову Голандію, за яку грали Райкард, Ван Бастен, Куман, Гулліт, Бергкамп та інші. Саме Ван Бастен жахливо б'є свій удар і данці скористались цим шансом. Після забитого голу Кім падає на землю та не стримує сліз. Він прокручує ті моменти радості та сміху, коли дивився гру проти Франції разом із Лін.
Після цього матчу Кім знову повертається до Копенгагена і не відходить ні на крок від семирічної доньки. Вона помирала, але все одно благала гравця повернутись і виграти цей Чемпіонат Європи. Лікарі давали мало шансів на одужання. Кім ходив, як біла смерть. Важко уявити, як він знайшов в собі сили налаштуватись на фінальний поєдинок.
Збірна Данії забиває гол і починає грати за своєю тактикою. Мінімум видовища на полі і сухе перекатування м'яча від захисників і до воротаря. За цей стиль їх нещадно критикували усі журналісти світу. Німеччина, яка була їх суперником могла зрівнювати рахунок під кінець матчу, але як це часто буває в футболі - отримала гол в свої ворота. Не забиваєш ти - обов'язково заб'ють тобі. Автором другого забитого м'яча став Кім Вільфорт. Емоційне святкування 29-річного футболіста транслюється на екран цілої Європи. Він плаче, а фанати радіють такому успіху. Справжня казка стала реальністтю.
Лін Вільфорт помирає через півтора місяці після перемоги Данії на Євро 1992. Кім довго не міг прийти в себе, але не покинув футбол і грав далі. Пережити цю трагедію йому допомогли сини Мікель і Каспер. До речі, вони також стали футболістами, але таких висот, як їх батько досягти не зуміли.
***
Гол Вільфорта в фіналі - це водночас найважливіший і найтрагічніший в історії усіх Чемпіонатів Європи.
Підписуйтесь на телеграм-канал автора.
