Хто і як змусив з'явитись жовті та червоні картки у футболі та до чого тут жінка
Зелені та білі картки також скоро будуть в тренді.
***
А ви знали, що у шведських школах почали тестувати карткову систему на школярах після її всплекску популярності у футболі? Раніше, щоб попередити гравця достатньо було йому про це сказати. Якщо гра була між командами з однієї країни, то проблем не виникало. Але далі все частіше почали траплятись казуси.
Коли арбітр обслуговував міжнародні поєдинки, то деякі футболісти почали навмисно вдавати, що не розуміють мови і таким чином створювали на полі справжню анархію.
Один з таких скандальних матчів стався у 1966 році. Аргентина та Англія грали між собою в рамках Чемпіонату Світу. Матч судив німець Рудольф Крайтлян, який гарно володів лише німецькою мовою. На 36-й хвилині гри він вилучив капітана збірної Аргентини Антоніо Раттіна з поля. Сам гравець сперечався за незрозуміле трактування епозіду на користь англійців.
«Вираз обличчя Раттіна було достатнім для того, щоб я зрозумів, що він говорить і що він має на увазі», - казав німецький рефері після гри. Головна проблема була у тім, що Крайтлян не розумів іспанської, в той час, як капітан аргентинців не розумів англійської чи німецької. У підсумку Раттін відмовився покидати поле. Матч було зупинено на 10 хвилин. Боковий суддя зміг довести до відома капітана збірної Аргентини про вилучення, а британським поліцейським довелося вивести з поля суддю з Німеччини Рудольфа Крайтлайна. Саме той боковий суддя Кен Астон разом зі своєю дружиною зробив революційних хід у футболі, яким арбітри користуються в наш час.
До введення жовтих та червоних карток частенько перетворювався на виставу німих та глухих акторів. Той, робив вигляд, що не розуміє, інший показував, що не розуміє жестової мови. Завжди возити на такі поєдинки перекладачів було проблематично, тому перед головною суддівства тих часів Кеном Астоном постало серйозне питання.
Після того матчу додому Кен добирався дуже повільно через пробки на дорогах. Голова британського рефері була забита епізодом, який стався напередодні. Всю дорогу проїзжаючи світофори він думав, як зробити так, щоб уникати подібних скандалів в наступних матчах. У своїх думках він проводив аналіз пов'язаними різними епізодами з минулих років.
Наприклад, кульмінацією справжнього махачу на полі став Чемпіонат Світу 1962 року в Чилі. В матчі між Чехословаччиною та Іспанією воротар на декілька хвилин втратив свідомість через удар в голову. Гра між Аргентиною і Болгарією завершилась лікарняними палатами для багатьох гравців. СССР та Югославія грали на смерть, інакше як можна пояснити факт, що у футболістів після гри були зламані кістки?
Апогеєм став матч між Чилі та Італією. Пізніше цю гру фанати прозвали«Битвою під Сантьяго». На тому матчі працювала бригада арбітрів на чолі з Кеном Астоном. Після гри у пресі він заявляв наступне:«Я не футбольний матч судив, а розбирався з військовими маневрами!». Господарі того ЧС перемогли з рахунком 2:0, але на полі футболісти застосовували усі методи: бої руками та ногами, штовханина, удари ліктями. Після матчу кожна сторона була незадоволена суддівством, а не своєю поведінкою. Саме команди перетворили футбол у бокс.
Прокручуючи всі ці епізоди Кена зацікавив звичайний світлофор. Дійсно, саме світофор змушує машин зупинятись. Чому б це не взяти за основу футбольних правил і зупиняти так футболістів-порушників? Про це він розповів своїй дружині. А вона запропонувала йому розглянути цю ідею в футболі. Астон, який був очільником комітету арбітрів ФІФА з 1970 по 1972, вніс пропозицію і згодом її погодили.
«Гра має бути п'єсою їх двох актів, де на сцені – 22 актори. А рефері – свого роду режисер, – якось сказав він. - У п'єси немає ні тексту, ні сценарію; і ніхто не знає, яким буде кінець, але всім має бути приємно і цікаво її дивитися», - зараз ці слова Астона звучать як ніколи доречно на фоні прогресу в сфері арбітражу. Тепер дійсно є ВАР арбітри. Вони сидять за моніторами, наче режисери і слідкують за легитимністтю дій футболіста на футбольному полі.
Вперше картки стали застосовуватися на футбольному чемпіонаті світу 1970 року. Надалі вони увійшли в практику і всіх інших футбольних іграх різного рівня значущості.
Вже далі у футболі з'являлись зелені та білі картки. Зелену картку може отримати футболіст, який здійснив благородний вчинок під час гри.Таку картку першим в історії футболу отримав італієць Крістіано Галано. Він пробив по воротах суперників, але м'яч пролетів повз. Суддя вирішив, що хтось із гравців зачепив м'яч рукою і виправив його траєкторію, і призначив кутовий удар в якості «виправлення» казусу. Але Галано попросив суддю скасувати кутовий удар, так як, на його думку, ніхто в команді суперників м'яча не торкався.
Вперше її застосувала суддя Катаріна Кампос на матчі жіночого кубка між «Спортінгом» та «Бенфікою» у Лісабоні. Біла картка з'явилася, коли на трибунах комусь стало зле, і медичні співробітники обох команд поспішили на допомогу. Глядачі на стадіоні да Луш схвально відреагували на це оплесками та вигуками.
***
А ви знали про цю історію? Якщо маєте цікаву інформацію до цієї теми, то обов'язково доповнюйте у коментарях. Підписуйтесь на телеграм-канал автора.
