«Динамо» Ірпінь: проіснували 5 років, були фармом київського «Динамо» та вигравали чемпіонат УРСР
Коротка, але захоплююча історія команди з Ірпеня.
Цей текст був написаний користувачем Tribuna.com.
Підтримайте його плюсами та коментарями і долучайтесь до нашого ком'юніті, щоб цікавого контенту про спорт ставало ще більше!
***
На головному фото цього матеріалу ви можете бачити «Динамо» Ірпінь та «Динамо» Київ перед товариським матчем. 16 квітня 1985 р. Ірпінь, стадіон «Ентузіаст».
Місто Ірпінь зараз відсутнє на футбольній карті України, але колись вони стрімко увірвались в професійний футбол. На дворі 1983 рік, і керівництво «Динамо» думає, як створити резервну команду. Таке побажання озвучив Лобановський, і керівники українського гранду його виконали.
Кияни на той час вже мали команду дублерів, але Валерій Васильович захотів створити буфер-зону між переходом з молодіжки до основи. Аналогом «Динамо» Ірпінь у майбутньому стало «Динамо-2».
Команду очолюють старі товариші Лобановського – Віктор Каневський та Анатолій Молотай. Каневський колись разом з Базилевичем, Трояновським та Лобановським прийшов в команду київського «Динамо». В 1960 році він став капітаном київської команди, а вже в наступному році його команда стала чемпіоном. Трішки пізніше Каневському не вдалось знайти спільну мову з Масловим, і він покинув клуб. Під керівництвом Віктора Ізраїльовича (праворуч на фото) грали Сергій Герасимець, Олег Федорчук.
Каневський в одному з інтерв’ю згадує, як і для чого створювалась команда: «Якби не Лобановський... Він зумів переконати це-ковських кураторів футболу, що «Динамо» дуже потрібна дочірня команда, де б ховали футболістів призовного віку, яких могли забрати до ЦСКА. Причому в цій дочірній команді можна було дати притулок тим з динамівських дублерів, які з різних причин тимчасово втратили форму і не вписувалися до складу. Навіщо їм було сидіти на лаві запасних? Нехай краще грають».
«Ну а тренером призначили мене, знову ж таки за рекомендацією Лобановського. Не уявляєш, яке це було щастя після чотирьох років безробіття! Переді мною поставили завдання - в найкоротший термін вийти в Другу лігу. Ми вийшли з ходу - за один сезон. Звичайно, за допомогою Лобановського, Федерації футболу».
Молотай був вихованцем київського «Локомотива». У професійному футболі закріпитись завадила важка травма, яку він отримав під час виступів за вінницький «Локомотив». Анатолій Миколайович подався у тренери, і після роботи в «Буковині», «СКА Київ» та черкаському «Дніпрі» він очолює «Динамо» з передмістя Києва.
У перший рік свого створення динамівці виграють чемпіонат УРСР серед колективів фізкультури і отримують путівку в другу лігу радянської першості. «Динамо» відмінно виступило у фінальному турнірі на пару з запорізьким «Торпедо». Виникла необхідність провести золотий матч. У ньому сильнішими виявились футболісти, що представляли Ірпінь. Матч завершився з рахунком 4:2.
Гравці команди «Динамо» Ірпінь представляють основу збірної Київської області на восьмій українській Спартакіаді та посідають там друге місце.
У період з 1984 по 1988 роки «Динамо» виступає в українській зоні другого дивизіону. Там добивається свого кращого результату в 1986 році – 16 місце серед 28 команд. У цей період команда з Ірпеня виконує роль дочірньої команди київського «Динамо» і служить адаптивним колективом між дублем та основою. За ці роки фарм-клуб киян проводить 118 матчів, де здобуває 34 перемоги, 40 нічиїх та 44 поразки. У складі команди виступали Олег Деревинський, Вадим Шельменко, Сергій Герасимець, Юрій Бакалов, Юрій Миколаєнко, Сергій Ященко, Віктор Жилін, Володимир Циткін, Михайло Стельмах.
Це фото зроблене перед товариським матчем «Динамо» Ірпінь проти «Лейпцига» з НДР. Липень, 1985 рік.
Команда після п’яти років існування зникає. Але зникає тільки під назвою «Динамо» Ірпінь. Після 1987 року цей клуб отримає назву «Рось» та перебазується у Білу Церкву. У сезоні 2001/02 місто Ірпінь представлене в друзій лізі групи Б командою «Нафком», яку тренуватиме Олег Федорчук.
Що сталось з корінним киянином Каневським? Його називали спеціалістом по забитим голами у ворота Яшина та Маслаченко. Перед грою він підходив до них та казав: «Сьогодні заб'ю!». І забивав. А на ЧМ-1962 взагалі вдалось взяти автограф у самого Пеле. Тоді Віктор Ізраїлевич був травмований і опинився на одній трибуні разом з бразильским маестро. У 1988 році він поїхав до США та відкрив футбольну школу «Спартакус». У 2018 році Каневський помирає у Конектикуті.
А що з Молотаєм? Вже в незалежній Україні він відпрацював інспектором матчів ФФУ. З життя пішов восени у попередньому році.
***
Це були насичені п'ять років. Команду тренували люди з великим іменем, а футболісти які за неї виступали зараз популярні експерти в незалежній футбольній Україні.
Для зв'язку залишаю посилання на авторський телеграм-канал.
