То Карпати вже померли, чи ще ні?

Уявіть, якщо в цьому світі все йде проти вас і, навіть, близькі люди, які раніше підтримували, тепер відвертаються і плюють в спину. Здається, ніби земля почала крутитись в іншу сторону.

Саме так зараз можна описати той вірус (не корона), який лихоманить Карпати.

Їм боляче, вони в передсмертних конвульсіях, в них шалена температура і з різних сторін робиться все для того, щоб вони померли. Міська влада не розуміє сенсу чому віддавати землю біля стадіону кіпрським офшорам, а для Димінського, це як нести воду в кульку, бо в нього своїх проблем достатньо, а львівські вболівальники хочуть результат, ну і везучість, яка є надважливою в футболі точно відвернулась від Карпат в останні роки, ми просто мусимо це визнати! Ви самі це прекрасно і без мене знаєте.

Ці Карпати, це чітка ілюстрація того, як робити не треба. В українському футболі таке трапляється часто, ми звикли таке бачити, тому не надто переймаємось цим. Всі елементи в цій формулі співпали, вони або почнуть вже і зараз щось змінювати, або вилетять в першу лігу і клуб припинить існування, або трапиться нереальне: На землю зійде футбольний бог (читай інвестор) і подарує Карпатам нове життя (читай домовиться з Коломойським, оновить менеджмент клубу і т.д.)

Але чи потрібно? Але чи не забули ми ще якийсь елемент? Чи не забули одну з найважливіших причин, чому це трапилось?

Забули. Бо риба гниє з голови.

Протягом останніх років менеджмент клубу доволі часто змінювався і всі, хто приходив і пропонував свою стратегію розвитку клубу, купували пачками іноземців, проводили різного роду кадрові перестановки в команді, вели комунікацію з містом і хотіли випросити землю - об‘єднює те, що вони не довго протримались. Запитайте будь-якого підприємця (того ж одіозного Козловського) до чого приводить те, що керуючий менеджмент часто змінюють. Він вам відповість, що рано чи пізно, але до смерті. Саме за цим ми і спостерігаємо.

Проте, є інша сторона айсбергу, як світло в тунелі, як оазис в пустелі. Це фанати. Ні, не ті, хто вже довгий час не ходять на футбол і питаються чи Карпати ще існують, не ті, хто пише негативні коментарі в інтернеті, не ті, хто дивлячись футбол на телевізорі гнівно обговорює команду.

Є інші. Справжні.

Ті, хто приходить на гру в дощ і сніг, як то було в матчі з Олександрією. Ті, хто реальними діями допомагають команді. Ті, хто попри все на стадіоні. Ті, хто до останнього. Ті, хто любить.

Мій дідусь ходив на «Україну» і вболівав за Карпати. Мій батько це робив. І я це робитиму. Є багато класних моментів, як не крути. Треба закрити очі і зрозуміти, що не потрібно добивати те, що лежить, а треба подати руку і спробувати, хоч якось допомогти. Дякую всім, хто до останнього вірить в Карпати, бо в такий час, то як плисти проти течії. Таких залишилось сотні, можливо десятки, але поки вони існують - Карпатам бути.

Приходьте в неділю. 14:00. Місце зустрічі незмінне — стадіон «Україна»

Покажемо, що у Львові існує тільки одна команда.

«Вперед Карпати, ми з тобою!»

Фото: © ФК «Карпати»