Лукаш Піщек віднайшов себе після «Боруссії». Веде сільський клуб у професіонали та розвиває академію

22 травня минулого року. Лукаш Піщек у статусі капітана виводить «Боруссію» на домашній матч проти леверкузенського «Байєра». Скоро кар’єра польського захисника добіжить до завершення. Перед поєдинком Ханс-Йоахім Вацке, Міхаель Цорк та Себастьян Кель вручать поляку звичний у таких випадках подарунок, а за 75 хвилин після стартового свистка уся лава запасних «джмелів» вибудовуватиме живий коридор, аби подякувати партнеру за 11 років у клубі.

Коли матч скінчиться, футбольний шлях поляка все ще триватиме. І навіть більше – тепер він буде у двох ролях: функціонера та гравця. Наразі  Піщек змагається на рівні, який можна охарактеризувати лиш фразою класика – «Это, бл*** совсем другой турнир». Але про все по черзі.

Академію «Боруссії» у рідне село

Лукаш повернувся додому, у село Гочалковіце, що у Сілезькому воєводстві. Тут він вчився грі з м’ячем 20 років тому, а тепер у Лізі ІІІ (четвертий рівень польського футболу) бігає за місцевий напівпрофесійний «ЛКС Гочалковіце-Здруй». Одразу з’являється запитання «Чому гравець спершу не знайшов команду на вищому рівні?». Відповідь проста – два цікаві проєкти.

Ще у грудні 2017-го захисник оголосив про намір створити у рідному селі футбольну академію. Згодом ініціативу підтримали у Дортмунді, Міністерстві спорту і туризму Польщі (виділили 4 мільйони злотих, ще 5 зі своїх кишень дістали Піщек та «Боруссія») та збоку будівельної компанії «Panattoni», яка й будувала об’єкти і є титульним спонсором футбольної школи. Заклад отримав назву Академія BVB ім.Лукаша Піщека та став першою подібною школою «Боруссії» за межами Німеччини.

Спільними силами усе вдалось запустити досить швидко. У жовтні 2018-го захисник «Дортмунду» символічно викопував першу ямку на місці, де потім з’явилось футбольне поле, а уже у серпні року наступного розпочались перші тренування. Будівельні роботи тривали до середини 2020-го.

Тож за цей час у селі з’явились: футбольний стадіон на 1500 місць, тренувальне поле  розміром 105 x 68, штучне поле 75 x 60 м, будинок зі спортзалом та кімнатами для реабілітації та паркінг.

Проєкт є винятковим

– Я починав у Гочалковіце, звідси мої батьки. Тому я відчуваю себе тутешнім і хочу допомогти  цій місцевості, –  говорив Піщек на одній з пресконференцій.

Потрапити до академії досить просто. Наразі проводяться постійні перегляди. Записати дитину можна на сайті шляхом заповнення формуляра.

«Кузня талантів» має 4-рівневу систему. На першому етапі перебувають діти віком 4-7 років. Головною ціллю є розвиток координації, комунікація між дітьми та задоволення від гри. На другому рівні знаходяться здібні хлопці (8-11 років), яким ставлять техніку та розвивають фізично. На третьому щаблі (12-15 років) додається тактична складова. Остання ж ланка називається «спортивною» (до 19 років) та має виховувати гравців для «Боруссії»

І хоч останній рівень ще не втілений у життя (зараз найстаршими тут є 13-річні) – саме він робить Академію імені Піщека винятковою у структурі BVB.

– У світі є інші академії «Боруссії» (у Сінгапурі, Китаї, Мексиці й Бразилії), але вони діють на інших принципах, – каже керівник проєкту у Польщі Міхал Жьоло. – Там усе діє на базі загальноосвітніх шкіл, які співпрацюють з клубом. Але у цих країнах не має постійних команд, діти не грають регулярно, не тренуються методично. Тільки наші підопічні можуть займатись цілий рік і презентувати кольори клубу у турнірах.

«ЛКС Гочалковіце-Здруй»: кар’єра після кар’єри

Але повертатись додому потрібно було не лише для добробуту громади і створення майбутнього покоління «джмелів». У селі є й дорослий футбол.

В кінці 90-х місцеву команду 14-річних тренував Казімєж Піщек, батько Лукаша, а син виконував роль нападника. Саме так, захисником Піщек стане лише у 2007-му у складі берлінської «Герти». Майбутній чемпіон Німеччини покинув рідне село у 2001-му. Тоді він перебрався до команди «Гварек» (м.Забже), але впродовж наступних 20 років планував повернутись додому.

– Він поїхав з Гочалковіце і далі його кар’єра не була пов’язана з цим місцем, – говорив батько футболіста. – Але під час відпустки чи травм він постійно сюди ненадовго повертався. Якось ми з Лукашем пили каву у Дортмунді і я вирішив запитати, що він буде робити після професійної кар’єри. Син відповів – «буду грати за «Гочалковіце-Здруй»»

І дійсно, літом минулого року гравець полишив Дортмунд та перейшов до «дружини», яка грає у польській Лізі ІІІ. Сілезьке воєводство входить до третьої групи у дивізіоні. Тож команда їздить лише по Південному заході країни.

Він продовжує грати флангового захисника.  Однак тепер значно менше підключається в атаку. Ні, це не старість – у клубі грають за схемою 3-4-2-1.  Як підсумок: 0 голів та 0 передач за 17 поєдинків першої частини сезону.

Піщек: спортивний директор і будівельник

Сам Лукаш говорить, що для нього не важливо на якому рівні він грає, бо просто хоче допомогти. І відсутність результативних дій на полі не показує важливість легенди. Оскільки головна зірка виконує багато інших функцій.

В сезоні 20/21 місцевий клуб посів лише 7 сходинку групи, а підвищення у класі тут отримує лише переможець. Тому терміново потрібно було зміцнюватись і прихід одного класного гравця нічого не вирішував.

Влітку кадрова ситуація покращилась. Адже до лав «ЛКС» вдалось залучити кілька досвідчених та кваліфікованих гравців. Тоді прийшли: центральний захисник Маріуш Магера (36 років, 169 матчів в «Екстракласі»), форварди Пшемислав Тритко (34 роки, 134 гри в «Екстракласі») та Кшиштоф Кікляш (23 роки, 3 гри в «Екстракласі»), лівий вінгер Пьотр Цвєлонг (35 років, 163 виступи в польській еліті), а 3-го січня уже цього року було оголошено про перехід Адама Данча. Якщо не рахувати самого Піщека, то цей новачок найвідоміший у «ЛКС». Ще 2 роки тому він був основним у «Арці» (м.Гдиня), провів 282 гри у головній лізі Польщі та навіть двічі надягав футболку національної збірної. До чого тут Піщек? Все просто. Лукаш стягує друзів.

– Гравців, яких вдалось запросити, я знаю уже багато років. Напевно, більше ніж пів життя. Це хороші люди та класні футболісти, – розповідає «Піщ». – Кожен хто долучається до нас, має пройти мою верифікацію. Тренер займається тактикою, а я формуванням складу.

Такий підхід уже дав перші плоди. Після 18 туру (з 34-х) «Гочалковіце-Здруй» здобуло 41 заліковий пункт та очолює таблицю групи.

Позитивно на «ЛКС» впливає і поява футбольної академії. Оскільки клуб користується усіма «благами цивілізації», які були збудовані. До прикладу, раніше команда грала на сільському муніципальному стадіоні, без трибун та нормального газону. А тепер на новенькій «Panаtonni Arena».

До «Екстракласи» далеко, але сили є…

Тут дуже сподіваються на підвищення у класі, але до еліти не прогнуть, бо аматорський клуб залишається аматорським. А на провокації від ЗМІ Піщек відповідає коротко:

– Я не дивлюсь в сторону «Екстракласи». Для нас це поки абстракція.

Навіть попри хорошу трансферну кампанію, вже колишній головний тренер Матеуш Поренбіньскі (у листопаді пішов працювати до «Відзева») зізнавався, що працювати доводиться також зі студентами, таксистами та шахтарями. Додатковою проблемою є те, що «ЛКС» має три тренування на тиждень, що менше навіть ніж в інших клубів ліги.

Але можна з впевненістю сказати – футбольне майбутнє у цього села є. Бо хоч це і «зовсім інший турнір», наш герой поки не думає прощатись з футболом:

– Та ні. На цю мить немає дедлайну. Це станеться лише, коли відчую, що все, більше не треба. Думаю про ще кілька років гри. Якщо здоров’я дозволить, то гратиму ще 3 сезони.

Фото: BVB.de, інстаграм академії, akademiabvb.pl, europlan-online.de, Przegląd Sportowy, wyborcza.pl