«Галактікос» та «Кальчополі» - різні засоби для досягнення однієї мети

Футбол – гра мільйонів. І мільйонів не тільки футболістів та фанатів, а ще й долларів та євро. Клуби йдуть на ризики, махінації або ж просто викидають гроші на вітер аби здобути омріяні перемоги. Але чи виправдовує мета засоби?

«Галактікос»

2000-го року президентом мадридського «Реала» було обрано Флорентіно Переса, інженера за освітою та колишнього директора асоціації доріг Іспанії. Після свого призначення на посаду Перес пообіцяв щороку купувати гравця топ-рівня задля побудови команди із зірок та домінації на європейській та іспанській аренах. Флорентіно продав за 480 млн. євро землю, на якій знаходилася стара тренувальна база «Реала» і на виручені гроші обіцяв ці гучні покупки.

Загалом «галактичними» трансферами вважають 4 перші купівлі Переса, але у період побудови першого «Галактікос» їх було трохи більше. Далі трохи цифр:

-        2000-го року за 60 млн. євро з «Барселони» було придбано Луїша Фігу

-        2001-ий рік, до команди із «Ювентуса» приходить Зінедін Зідан за 73,5 млн. євро

-        У 2002-му з «Інтера» було придбано бразильця «Роналдо», сума трансферу склала 45 млн. євро

-        Девід Бекхем був підписаний з «Манчестер Юнайтед» у 2003-му році за 37.5 млн. євро.

Саме ці чотири футболісти, за яких сумарно віддали 216 млн. євро і повинні були стати основою нової команди. Також у цей період, проте за менші суми, до «Реала» приєдналися Майкл Оуен з «Ліверпуля» ( 9 млн. євро), Робіньо із «Сантоса» ( 24 млн. євро) та нинішній капітан мадридців Серхіо Рамос, якого було придбано у «Севілії» за 27 млн. євро. Також Перес дуже хотів бачити у команді Тотті із «Роми», проте Франческо залишився вірним італійському клубу.

Тож чи справдилися очікування президента «Реала» щодо беззаперечного лідерства команди на всіх фронтах? Не зовсім.

За 7 років існування першого «Галактікос» команда змінила 7-ох тренерів. Найбільш успішним з них став Вісенте Дель Боске, який за чотири роки у клубі виграв дві Ліги Чемпіонів ( одну до приходу Переса у сезоні 99-00), двічі привів команду до чемпіонства в Іспанії, а також виграв Суперкубок країни, Суперкубок УЄФА та Міжконтинентальний кубок. Проте після сезону 2002-2003, коли мадридці не зуміли завоювати трофей ЛЧ, програвши у півфіналі «Ювентусу», Дель Боске було звільнено, тоді і почалася чорна смуга для «Реала».

Іспанський тренер зумів знайти підхід до усіх зірок, куплених Пересом та уміло використовував сильні якості кожного з них, не цураючись ротації (адже розмістити на полі одночасно Фігу, Зідана та Бекхема – надкреативних індивідуалістів – завдання не з легких). На зміну Дель Боске прийшов португалець Карлуш Кейруш, який за сезон у клубі завоював лише один Суперкубок Іспанії. Потім чотири місяці в команді пропрацював Камачо, три місяці – Ремон, один рік – Лушембурго і пів року Каро. На чотирьох тодішні керманичі королівського клубу не завоювали жодного трофею. І лише після приходи Капело 2006-го року було виграно Ла Лігу.

Ера «Галактікос» була офіційно завершена 2007 року, після того, як команду залишив останній з чотирьох зіркових гравців, придбаних за дорого - Девід Бекхем.

Із приходом зірок популярність клубу, безумовно, зросла, проте головне завдання – трофеї щороку та тотальна перевага над суперниками – не було виконано. Як ми бачимо навіть дорогі придбання ще не гарантують успіх, якщо ними не розпорядитися з розумом.

«Кальчополі»

Є і інший спосіб здобувати перемоги на футбольну полі  – незаконний. 2006 року в Італії вибухнув корупційний скандал. Було викрито змову декількох футбольних клубів: «Ювентуса», «Мілана», «Лаціо», «Фіорентини» та «Реджини».

У «La Gazzetta dello Sport» було опубліковано стенограму розмови тодішнього генерального директора «Ювенутса», Лучіано Моджі із представниками суддівського корпусу, в якій він просив призначати на матчі його команди «зручних» суддів. Після публікації цієї розмови почалося масштабне розслідування корупційних схем в італійському футболі, тут вже під роздачу потрапили вищеперераховані клуби. Також було покарано членів Федерації Футболу Італії, Асоціації Рефері, футбольних функціонерів та інших.

Лучіано Моджі

За результатами розслідування найбільше постраждав «Ювентус», але й інші команди зазнали значних втрат:

-        «Ювентус» було переведено у Серію В (спочатку взагалі хотіли понизити команду до Серії С1), позбавлено двох останніх чемпіонських титулів та права на участь в ЛЧ 06-07, також наступний сезон команда починала із мінус 9-ма  очками та перші дві зустрічі проводила без глядачів.

-        «Мілан» було позбавлено 30-ти очок за сезон 05-06, а наступний команда починала із мінус 8-ма очками та першу гру проводила без глядачів

-        «Лаціо» не мав права виступати у Кубку УЄФА наступного сезону, який до того ж розпочинав із мінус 3-ма очками, а також дві перші гри проводилися за зачиненими дверима

-         «Фіорентина» була позбавлена права брати участь в ЛЧ 06-07, а наступний сезон команда розпочинала із мінус 15-ма очками та перші дві гри проводила без уболівальників.

-        «Реджина» ж заплатила штраф у 100 000 євро і на початку наступного сезону недорахувалася 11-ти очок.

Проте є ще дещо цікаве у цій справі. Від результатів розслідування найбільше виграв «Інтер», до якого перейшли два чемпіонства «Ювентуса», також «нерадзуррі» ставали чемпіонами наступні 5 років за відсутності суттєвої конкуренції (в останній раз до цього команда завойовувала Скудетто у 1989 році).

Саме тодішній президент «Інтера», Массімо Моратті був одним із ініціаторів розслідування. А власником «La Gazzetta dello Sport», в якій опублікували розмови, тоді був колишній віце-президент «Інтера», Карло Боура. За два роки до «Кальчополі» ( а саме тоді було записано розмови директора «Ювентуса» із суддями) Моратті намагався передати записи до поліції, проте у державних органах вважали доказову базу недостатньою, тож і кримінальну справу не відкрили. Тоді президент «Інтера» і вирішив підняти цю тему у пресі, що змусило ФФІ розпочати власне розслідування.

Массімо Моратті

Проте на цьому дивні збіги не закінчилися. Головою комісії з розслідування було призначено Гвідо Россі, який після завершення справи став головою Telecom Italia Mobile, компанії, яка займалася записом тих самих розмов із суддями (за рік роботи було зібрано більше ста тисяч записів). А Марко Тронкетті, один з акціонерів «Інтера», керував компанією «Pirellі», яка була фактичною власницею «Telecom Italia Mobile» (ТІМ). Тож, в основному, зусиллями цих трьох людей, а також ще десятків співробітників компаній було зроблено цю справу.

Марко Тронкетті

Цікаво, наприклад, що після завершення розслідування співробітники зізнавалися, що їм надходили накази записувати лише частину розмов, деякі записи видаляти, а деякі редагувати. А начальник групи, яка займалася прослуховуванням, Адамо Бове, 2006 року скоїв самогубство, стрибнувши з мосту.

Тож мету «Інтера» було досягнуто – чемпіонства завойовані. Але чи є це виправданням використаним засобам та людським жертвам? На це питання відповідь залишається відкритою.

 

Этот пост опубликован в блоге на Tribuna.com. Присоединяйтесь к крупнейшему сообществу спортивных болельщиков!
Другие посты блога
Українською про світове
+21
Популярные комментарии
Sergiy Baranovsky
+2
Перехід Фігу - найбільше свинство. Зрештою, португалець і сам все розуміє.
Виталий Старенький
+1
В тему попадание есть, но истории взяты максимально очевидные. Старайтесь искать что-то уникальное. Работайте над ошибками, всегда стоит несколько раз перечитать свой текст.
Оценка - 6
Володимир Гарець
+1
Оцінка – 5. Вибрані досить банальні підісторії – що про Галактікос, що про Кальчополі написано сотні, а то мабуть і тисячі текстів. І вичитка перед публікацією ще нікому не шкодила.
Написать комментарий 9 комментариев
Loading...
Реклама 18+