«Динамо» може відправити Саррі у відставку. У киян більше шансів, ніж ви думаєте

Не такий страшний вовк, як його малюють.

Усім привіт! Сподіваюсь, хтось таки чекав текстів від мене. Й ось сталася подія, яка просто змусила вийти мене зі сплячки та почати творити. Насправді, ситуація досить буденна: стільки часу витрачається на робочі моменти та повсякденні справи, що на матеріали для власного блогу не вистачає сил. Тем, що про що розказати та почути вашу думку вистачає, і перша, яку хочеться зачепити, — прохід «Динамо» в 1/8 Ліги Європи та жереб, що звів нас із «Челсі».

Матч з «Олімпіакосом» мої колеги проаналізували вже десятки раз за ці 2 дні, тому повторюватися не буду. Єдине, що додам, я був неймовірно щасливий спостерігати настільки заповнений стадіон. Так швидко, навіть не згадаю, коли востаннє бачив майже 50 тисяч глядачів на матчі рідної команди. Звичайно, цьому посприяло чимало чинників: непогана, як для лютого, погода, проявлений командою характер у першому матчі, значущість турніру і великі шанси на прохід у наступний етап. Дякувати всім збігам, вболівальники прийшли не дарма. Ми в 1/8.

Але ейфорія пройшла занадто швидко. Пару для «Динамо» обрали в першу чергу, навіть не заливши часу помріяти, хто стане бажаним суперником для біло-синіх. Граємо з «Челсі». Єдина гарна новина для дівчат, у цьому році матч не припадає на 8 березня. Це вам компенсація за зірване для багатьох 14 лютого, втіха для жіночих сердець. Чоловіки ж готові нагортати сльози. За що нам той «Челсі», тільки грати почали й одразу, як мішком по макітрі. «Ранувато ви зневірилися в команду», — ось що я вам на це скажу. І це в мені говорить не палкий вболівальник та оптиміст, а досить який не який аналітик. Не вірите? Давайте розберемося разом. Не буду обіцяти, що все таки легко і стовідсотково, але те, що шанси є й неабиякі — гарантую.

Не стану описувати сильні сторони англійської команді, та чому всі вважають лондонців беззаперечними фаворитами. І так зрозуміло, що статус команд дуже різниться, фізично англійці значно витриваліші та й в індивідуальній майстерності наші гравці навряд чи посперечаються. Назву для когось зрозумілі, як ясний день, речі, а для когось відкрию завісу внутрішньо футбольної кухні. З чого почнем?

Непорозуміння Саррі з командою

Про цю проблему останнім часом не говорив лише лінивий, але чи справді все так, як описують? Схоже, що італієць, гравці та керівництво розмовляють на різних мовах. Не виняток, що в буквальному сенсі. Пройшло півсезону, а команда зовсім не прогресує. На тренера сиплеться критика з усіх боків, що він не вміє тактично маневрувати, підбирати для гравців вигідні позиції, його тренування не дають результату й тільки дизмотивують гравців, підтримки з боку керівництва у вигляді трансферів не вистачає. Пустою балаканиною хейтерів це аж ніяк не виглядає, бо так воно й є.

Маурісіо Саррі на будь-яке питання щодо обраної тактики відповідає, що футболісти досі не освоїли «його футбол». Топові виконавці «синіх» грають не на рідних позиціях і кожному, хто хоч іноді дивиться матчі АПЛ, це кидається в очі. Не дивлячись на підписання Ігуаїна та Жоржиньо, італійський спеціаліст заявляє, що йому не вистачає ще мінімум двох гравців. Він що збирається зібрати старий склад «Наполі» в Лондоні?

Бан на трансфери. Догралися.

Ще до завітного жеребу стало відомо, що ФІФА наклало штрафи на «Челсі» у вигляді 600 тисяч франків та заборону реєструвати нових гравців протягом двох років. Опа! Що там, Саррі, ще двох гравців? Дзуськи. Менеджмент «пенсіонерів» звинувачують у неправомірному підписанні неповнолітніх гравців та було зафіксовано аж 29(!) випадків порушення трансферного регламенту. Пахне смаженим.

Ця проблема полягає не лише в самій її суті, а й випливає ще декілька логічних питань. А чи є сенс тепер «Челсі» боротися в єврокубках? Це не маразм і ось чому. Ситуація «аристократів» в АПЛ досить плачевна, якщо враховувати статус клубу — команда випала не тільки із зони Ліги чемпіонів, а й зони єврокубків взагалі. Так, претендентів на ласий шматок бонусів та можливості зайвий раз нагади про себе в Європі вистачає. Боротися на декілька фронтів стає дедалі важче, а підсилення тепер з’явиться ще не скоро. Що важливіше: сконцентруватися на внутрішній арені чи боротися за перемогу в Лізі Європи? У випадку перемоги, усе може стати ще гірше. Хтось захоче піти (кимось давно цікавляться), клуб відпустити не зможе тому, що замінити нема ким і почнеться конфлікт на конфлікті. Вибух мозку.

Керівництво заявило, що буде подавати апеляцію на рішення ФІФА. Але відсоток того, що його задовільнять мізерний. Це ж ФІФА. Зі схожими ситуаціями стикалися й «Реал», і «Барселона», і ще декілька світових грандів. Думаю, нагадувати чим це закінчилося не варто?

Глядачі — найкраща мотивація

Не буду писати, що в «Челсі» буде замало мотивації грати проти якогось там «Динамо», бо одразу в мене полетить каміння. Але, якщо розбирати всі мотиваційні факти, то всіх проблем «синіх» можна додати бажання Абрамовича продати команду. Це спричинено його проблемами із візою на роботу в Королівстві Велика Британія. Хтозна, як це може вплинути саме на гравців і чи вплине взагалі, але можуть підкрастися фінансові проблеми. А тут уже, як ми добре знаємо, для багатьох футболістів гроші — рушійна сила. І все ж таки, це припущення всерйоз, мабуть, сприймати не варто.

«Динамо» всіма силами буде намагатися вистояти в Лондоні та перенести вирішення всіх завдань у Київ. Стовідсотково домашня гра проти «Олімпіакосу» була ковтком свіжого повітря для футболістів столичного клубу. Адже стільки людей на трибунах вони не бачили вже давно. А якщо в киян будуть шанси ще і пройти англійську команду, стадіон буде забитий під зав’язку. Що ще потрібно для того, аби хотіти грати та перемагати? Коли трибуни женуть уперед — відкривається і друге, і навіть третє дихання. Головне, аби було за що боротися.

Скажете, що текст вийшов суб’єктивний? Однозначно. І що «Динамо» має шанси пройти тільки через проблеми лондонської команди? Теж погоджусь. Але для всіх скигліїв я намагався донести, що шанси є навіть тоді, коли їх на перший погляд немає. Кого хвилює, свої переваги використала команда чи скористалася помилками суперника, коли рахунок на табло? Як казав великий Валерій Васильович Лобановський: «Футболом керує результат. Через декілька років усі забудуть, як ви зіграли, а рахунок залишиться в історії».

Моя пропозиція — не топити заздалегідь рідну команду, сподіватися на нормальний перебіг подій у виїзній грі та забезпечити достойну підтримку на НСК. Часом нас так мало що може об’єднати, то давайте хоч у такі моменти відчувати себе єдиним цілим. І тоді говорити про це буде зовсім не соромно.

#стыдноговорить