Суддівство матчу «Динамо» – «Колос» неможливо пояснити. Це ганьба
Сеньків в шоці. А ви?
Андрій Сеньків в шоці. А ви?
Футбол – це гра між двома командами по 11 гравців у кожній. Арбітр в ній виступає модератором, а не лектором чи спікером. А система ВАР покликана для того, щоб допомогти модератору слідкувати за правилами пильніше. Чітко, неупереджено, виважено, з повторами і часом на роздуми одразу кількох осіб.
Коли виходить не так, футбол втрачає свою суть. Він перестає бути грою двох команд, а цілком підчиняється діям модератора. Сьогодні в Києві було саме так. Нам залишається лише здогадуватися, куди б провів клубок логічних, чесних, а головне ігрових матчевих подій.
Бо в першому таймі було просто супер. В обох тренерів була тактика. В когось хороша, в когось гірша. Але вона була. Були підготовки до матчів, були неочікувані кадрові рішення. Андрієвський вкотре в основі в ролі плеймейкера, заміна Цитаішвілі в перерві, Буяльський в центрі нападу в другому таймі, непевна форма Вербіча, стандарти Богданова, круті фланги захисту «Колоса» Єфремов та Ємець, кружевний Ільїн. Писати було про що, чесне слово.
Гра дивилася на одному диханні. Виглядала цільною картинкою з чітким малюнком. Без лоску та шарму, але з простотою і легкістю. Футболісти робили свою роботу. Хтось краще, хтось гірше. Таке головне правило спорту.
«Колос» грав краще – більше бив по воротах, більше загострював і навіть контролював (49 відсотків володіння після першого тайму). Петров з’їдав Русина, а той відповідав словами. Й лише в другому таймі посадив Кирила на жовту. А Михайличенко посадив Гіо. Кілька втрат того ставили під ризик й були якорем. Ставало все цікавіше й інтригуючіше. Тишину «Олімпійського» розбивала злива, а голову не покидала думка про втрату очок «Динамо».
Особливо, коли Попов знову привіз пенальті. Бущан виручив. Більше футболу не було.
***
64 хвилина. Вербіч падає в штрафному «Колоса». На повторах не видно контакту з Петровим. Бойко ставить пенальті і показує Кирилу другу жовту. Циганков забиває. Гості залишаються у меншості.
68 хвилина. Ільїн здорово накрутив кількох динамівців і впав після контакту з Миколенком. Жоден повтор так і не показав, чи був пенальті. Арні зрівняв рахунок.
80 хвилина. Вербіч знаходиться позаду Мілька, послизається й збиває капітана «Колоса». На повторах видно лише фол зі сторони словенця, він каже: «Реф, пенальті не було». Бойко не слухає й знову показує на позначку, але потім йде дивитися ВАР. 5 хвилин перегляду й рішення скасовано.
86 хвилина. Бойко знову ставить пенальті. Цього разу начебто Єфремов сфолив на де Пені. На повторі фолу не видно. Арбітр подивився ВАР і вказав на 11 метрів. Уругваєць реалізував. «Динамо» перемогло.
***
Все, що відбулося за ці 20 з гаком хвилин, викликає лише лайку. Добротний футбол замінили на перегляд повторів та імпровізовану серію пенальті. І все б нічого, якби арбітр слідував правилам і ставив ці пенальті закономірно. Якби була хоча б одна причина не те, щоб ставити точку, а хоча б (настільки часто) дивитися повтори.
Питання до всієї бригади – і Бойка, і Арановського, який сидів на ВАР. Я – людина, котра далека до футбольного арбітражу. Але за 5 секунд зрозумів – ніякими пенальками не пахне. А вони – професійні футбольні арбітри, які займаються цією справою десятки років. Що вони так довго виглядали на повторах? І на яких підставах ставили всі ці пенальті? Чим керувалися, хоча б в одному з них?
Велика біль, що ці люди дають одне інтерв’ю на кілька років. Даю голову на відсіч, що жоден з них не пояснив би своїх рішень. Це як з маленькою дитиною.
– Чому ти пхав пальці в розетку?
– Просто (стинаючи плечима).
Так само й тут. Але ці люди – не маленькі діти. Вони не можуть робити щось просто так. Тому, що їм так хочеться. Бо якщо дитина не розуміє, що пальці в розетці, – це небезпечно, то її звідти відганяють.
Не говорю про одноразову помилку. З кожним всяке трапиться. І системні помилки також. Але тут навіть не про це мова. Мова про колапс і катастрофу. Про повністю зіпсований матч, який без отаких дій суддівської бригади міг не просто закінчитися по-іншому, а відбутися взагалі. Бо після такого не думається про гру, комбінації чи передачі. А лише про тих, хто сував пальці в розетку. Й кого через них шарнуло током.
Зачепило навіть киян. Бо якщо «Колосу» образливо за таку поразку, то «Динамо» – соромно за таку перемогу.
Фото: «Динамо»
