Розширення УПЛ до 16 команд – цирк
Андрій Сеньків шукає логіку там, де її нема.
Андрій Сеньків шукає логіку там, де її нема.
Український футбол – явище неоднозначне. В ньому наче і можна знайти щось цікаве, але основа – прогнила. Кожного року ми втрачаємо десяток професійних клубів, витираємо дупу регламентом і пробиваємо дно, якого насправді нема.
«Реформатори» впевнені, що нас врятує не маркетинг, пошук рекламодавців чи комфорт на стадіонах, а 16 клубів в прем’єр-лізі. Все просто. Це магічне число має зробити наш футбол яскравим, цікавим і дорогим.
Якщо раніше мова йшла про довжелезні та неконтрольовані монологи В’ячеслава Грозного, то сьогодні – все офіційно. В регламенті сезону 2018/19 з’явився додаток 23, де все дуже чітко. Ну, настільки це можливо в УПЛ. Якщо коротко:
1. Поки точно невідомо, чи буде в наступному сезоні 16 команд. Це має вирішитися загальними зборами УПЛ і виконкомом ФФУ. Дедлайн – 31 березня.
2. Команди, які посіли 1, 2, 3, 4 місця в першій лізі, напряму виходять в УПЛ. 5 команда першої ліги гратиме перехідні матчі з 12 командою УПЛ.
3. Якщо клуб першої ліги відмовляється заходити, то в УПЛ залишається команда, яка зайняла 12 місце.
4. Головне для команд, які посіли відповідні місця в першій лізі, – отримати атестат. У випадку обставин, які непередбачені регламентом, рішення прийматимуть на загальних зборах УПЛ. А затверджуватиме його виконком ФФУ (так було, коли цього року в УПЛ залишили «Чорноморець»).
Запам’ятайте останній пункт – ви про нього ще не раз згадаєте. Він точно стане головною причиною скандалів і непорозумінь. Мені дивно не лише те, яким чином УПЛ збільшують до 16 команд, а чому це взагалі роблять. Але все по порядку:
1. Рішення про число команд в наступному сезоні УПЛ буде прийнято до 31 березня. Виходить, що до цього часу ми не знатимемо, скільки команд вилетить і скільки зайде. Клуби не можуть орієнтуватися в просторі – це біда.
Питання: Що завадило прийняти рішення до початку поточного сезону? Коли конкретно його приймуть – в вересні, листопаді, січні? Коли?
2. Нинішній формат чемпіонату – цілком ОК. Єдиний нюанс – мотивація команд другої шістки, які не борються за виживання. Минулого сезону посипався «Олімпік», а «Олександрію» від цього врятували лише преміальні від керівництва. Тепер ситуація обіцяє бути критичною. З шести команд потенційно вилітає лише одна (і то – при умові, що всі 5 команд першої ліги отримають атестат). Якщо в жодної з шести команд не буде завдань на 12 (!) турів, то виникає висока ймовірність «дивних» матчів.
Питання: Що завадило змінити регламент поточного сезону? Як і де шукати мотивацію тим, хто гратиме в другій шістці?
3. Перша ліга цього сезону – крута. Там багато чудернацьких президентів, міцних команд і веселих історій. За нею цікаво слідкувати. Саме тому є думка, що в УПЛ може і хоче зайти ледь не половина першої ліги.
Але всі забувають про важливий нюанс. Так, рівень футболу вирівнявся. Важко відрізнити «Інгулець» від «Карпат», але не лише сам футбол є ключовим в переході з нижчої в вищу лігу. Питання інфраструктури та академії – куди важливіше. «Полтава» розмазала «Чорноморець», але в УПЛ гратиме останній. Не забувайте.
Зі всіх команд першої ліги без проблем і прямо зараз в УПЛ можуть грати лише троє – «Дніпро-1», «Волинь» і «Металіст-1925». В решти або проблеми з бажанням («Зірка»), або нема інфраструктури та молодіжних команд («Колос», «Рух», «Інгулець», «Агробізнес»).
Питання: Де і як знайти ще двох бажаючих?
4. Леонід Соболєв – дивний істерик. Але недопуск його команди в УПЛ створив важливий прецедент.
Місткість стадіону «Локомотив» – 3700. Мінімальна кількість місць на стадіоні УПЛ – 5000. Він просив дати час на рекострукцію і можливість грати деякі матчі на іншому полтавському стадіоні. Йому відмовили.
Питання: На матчі «Полтави» не ходили навіть 3,7 тисяч глядачів. Для чого їй стадіон на 5 тисяч? Чому «Вересу» цілий рік дозволяли грати в іншому місті, а «Полтаві» деякий час на меншому/гіршому стадіоні, але вдома – ні?
5. З останнього випливає, що не всі клуби в рівних умовах. Є невідомий нам критерій, який робить «Верес» вищим за «Полтаву». Щоб прибрати його, потрібно зменшити вимоги до атестації клубів УПЛ. Ситуація з кількістю місць на стадіоні – абсурдна. У нас багато клубів мають великі, але порожні арени. Замість того, щоб придумати, як заповнити стадіон, ми збільшуємо його місткість.
Чим вищі вимоги, тим більша ймовірність того, що ми не знатимемо, за яких умов той чи інший клуб отримав атестат. Справа в тому, що жодній (!) команді першої ліги його не варто видавати, навіть тамтешнім лідерам. Одні тільки недавно створилися і не грали в аматорах («Дніпро-1»), інші – мають борги («Волинь») і т.д. Докопатися можна до всіх. По регламенту не живе НІХТО.
Невідомий критерій робить так, що до одних докопуються, а на інших – закривають очі. Тому варто зменшити вимоги. Наприклад, допускати кількість боргів максимум перед 5 гравцями, або стадіон без підігріву з резервним (з підігрівом) у сусідньому місті. Так, це виглядає смішно. Але все одно в УПЛ виникають ситуації, коли грають команди з купою боргів чи стадіонами, на яких є, але не включається підігрів.
В такому випадку ми і клуби хоча б зможемо розуміти і контролювати процес. Якщо вимогам дуже важко відповідати, то виникає висока ймовірність закулісних домовленостей і хабарництва.
Питання: Для чого ставити вимоги, яким клуби не можуть відповідати?
В підсумку отримуємо:
а) повний хаос в другій половині цього сезону;
б) триллер з видачами атестатів і «обставинами, які не передбачені регламентом»;
в) клуби УПЛ, які створені 2 роки тому або просто грають в чужих містах, на колінках і по оголошенню збирають молодіжні команди. Словом, чергові клуби УПЛ, які не відповідають вимогам УПЛ.
Або залишайте 12 команд, або зменшуйте вимоги, реформатори!
