Tribuna/Футбол/Блоги/Дерби по-украински /«Як програміст заробляю більше у 5-10 раз». Футболіст «Інгульця» успішно будує кар’єру айтішника

«Як програміст заробляю більше у 5-10 раз». Футболіст «Інгульця» успішно будує кар’єру айтішника

Артем Малиш вже провів 7 матчів у Вищій лізі України. Всього кілька років знадобилося Артему для того, щоб розібратися в сфері ІТ та почати заробляти немаленькі суми грошей в додачу до зарплатні у клубі. Наразі українець працює в одному із зарубіжних стартапів. Отримує не українську зарплату, а іноземну (по іноземним міркам). Про те як нашому герою вдається поєднувати дві професії і яке майбутнє він обере, читайте в нашому матеріалі.

19 ноября 2021, 12:46
42
«Як програміст заробляю більше у 5-10 раз». Футболіст «Інгульця» успішно будує кар’єру айтішника

Але футбол у Артема Малиша все одно в пріоритеті.

Йому 21, він зіграв поки лише сім ігор в УПЛ й загалом є резервним голкіпером «Інгульця». Але життя в хлопця все одно складається непогано – завдяки паралельній кар’єрі в ІТ.

Артем Малиш одночасно розвивається і як футболіст, і як айтішник, при цьому встигає поєднувати одне з іншим. Як же йому це вдається?

Малиш – вихованець «Динамо». Грав з Шапаренком і Миколенком, не витримав конкуренцію і думав закінчувати з футболом

Малиш  родом з Волині, де виріс у футбольній родині: батько грав у дитинстві, дядько — колишній професійний футболіст, дідусь також був гравцем, а потім тренером. «Мабуть, футбол був єдиним шляхом, яким я міг піти і який розумів», – розповів хлопець в інтерв’ю Dev.ua.

Початок цього шляху вдався сповна. У п’ять років Артем переїхав до Києва і там потрапив до футбольної академії київського «Динамо». Навіть в умовах шаленої конкуренції хлопцю непогано вдавалось пробиватись нагору: «Було кілька груп футболістів одного віку, кожного року відбувався відсів. За весь час у мене було понад десять конкурентів на воротарській позиції. З них, напевно, я єдиний, хто зараз грає».

Та з часом труднощів ставало більше. Хоч Малиш пройшов майже усі рівні молодіжної системи «Динамо», а в команді U–19 виступав у один час із Віталієм Миколенком, Миколою Шапаренком і навіть з Сідклеєм, але ігрової практики з підвищенням стало бракувати.

«Коли мало граєш, то в тебе немає сил залишатися в команді. Відчуваєш себе непотрібним. Чотири роки я так маринувався в клубі», – згадує Артем період, після якого покинув «Динамо».

 

В пошуках нової команди Артем розумів – якщо перейде в один з передових українських клубів, знову навряд чи отримає шанс. Тому шукав щастя в колективах, які в першій лізі боролись за вихід в УПЛ. Побував на відборі у «Волині», «Русі» та зрештою «Інгульці», який минулого року таки підписав Малиша.

Але і в Петровому в Артема не все одразу пішло гладко. Спочатку він кілька місяців тренувався, виступав за молодіжку клубу. І лише на стику 2020-го і 2021 років його почали підпускати до основної команди. В лютні цього року Малиш нарешті дебютував, відігравши повний поєдинок проти «Ворскли» (2:2). Сталось це якраз в період невизначеності.

«​​Минулої зими я уже думав зав’язати з футболом, перш ніж дебютував і заграв. У мене дедлайн – якщо до 23 років не піде, то почну повноцінно працювати в іншому напрямку і не витрачатиму часу дарма. Але на сьогодні я відчуваю себе на належному рівні і хочу так грати далі».

Звідки з’явилося бажання спробувати себе в ІТ та як він поєднує обидві професії

В «Інгульці» хлопець проживає на базі клубу й має безліч вільного часу. До міста не їздить – далеко. «Сиджу тут, мов у тюрмі. Що мені ще робити? Потрібно розвиватися».

Ще кілька років тому хлопець зацікавився роботою в IT, не припиняючи грати в футбол. До цього спонукали сімейні обставини – потрібно було покривати борги, які його сім’я накопичила для купівлі житла. Дізнавшись рівень зарплат у айтішників, хлопець зацікавився роботою там.

«Коли зрозумів, що на всі сто залежний від футболу, не маю більше жодних варіантів, нічого не вмію, – доклав усіх зусиль, аби старанно вивчати ІТ.

Коли починав вчитися, батьки казали: «Ой, навіщо це тобі? Є футбол». Але відколи почав заробляти на цьому гроші і закрив борги по квартирі, уже кажуть: «Та ну ні, не треба кидати IT». Бо я деякий час вагався, чи залишатись мені в цій сфері».

 

Пауза ця тривала недовго, бо після відходу з «Динамо» Артем уже твердо вирішив – потрібно ще раз спробувати з IT. Йому порадили 8-місячний курс, впродовж якого з 300 початківців в ході відсіювання залишилось лише десять людей, включно з Малишем. Результат був настільки ефективним, що вже на п’ятий місяць навчання футболіст влаштувався в ІТ-компанію.

«Думав, влаштуюсь в компанію і футбольній кар’єрі буде хана, взагалі не буде часу. Але в IT інші реалії: працюєш декілька годин і закриваєш всі завдання. Або мені просто поки що так щастить».

Щастить хлопцю й у тому, що труднощі в одній сфері він долає завдяки іншій. І цей процес двосторонній. Якщо щось не так в ІТ – в пригоді стає футбол. Якщо щось погано на тренуваннях – відволікає робота айтішника.

Інгулець і робота в ІТ

Наразі Артем працює в одному із закордонних стартапів – допомагає хороше знання англійської. В ІТ у порівнянні з футболом йому подобається свобода вибору – можна безпроблемно перейти з однієї компанії в іншу або змінити проєкт. У футболі контракти та трудові зобов’язання жорсткіші. Про зарплатню на обох роботах говорить, не називаючи сум.

«В «Інгульці» платять стільки, на скільки підписав контракт. Основна ціль була – почати грати. Але якби не IT, було б важко в фінансовому плані. Як програміст заробляю більше у 5-10 раз. При цьому є відчуття, що я overprice-чувак. Коли говорив про це іншими айтішниками, відповідали, що я перший у їхній сфері, який думає, що йому переплачують».

 

Нещодавно власник «Інгульця» Олександр Поворознюк запровадив у своєму клубі так звані зарплати, що плавають. Тобто, залежать від ігрових показників та дисципліни гравця. І це теж те, що на думку Артема посилює фінансову різницю між ІТ і футболом в Україні.

«До цієї ситуації у нас завжди стабільно платилася зарплата – число до числа. У нас, певно, єдиний клуб в УПЛ, де немає затримки. Місяць закінчується, минає три дні – ми маємо зарплату. Все чітко.

Тепер же хлопці наприкінці місяця думають, чи не бомбануть їх раптом на півзарплати через погані результати. Це викликає лише негатив, зайві переживання та страхи».

Мотивація – це коли тобі дають премію, щоб ти краще грав, а не зрізають всю зарплатню. У тебе навпаки страхи з’являються: раптом я зараз помилюся і мені обріжуть зарплату за те, що я погано зіграв. Ми ж не «Динамо», де за одну зарплату можна жити цілий рік. У нас зарплати маленькі».

Попри це загалом сприятливіший розвиток кар’єри в ІТ, Артем не планує покидати футбол. Навпаки, називає це основною професією. «Я з шести років у футболі. Вкладав сюди всю душу та енергію, тому чекаю від нього набагато більше, ніж від ІТ».

Джерело – Dev.ua

Лучшее в блогах
Больше интересных постов

Другие посты блога

Все посты