Кінний спорт до та після перемовин між ВФКСУ та АКСУ. Погляд очевидця

Ну, що ж, ситуація на арені кінного спорту України не затихає, а набирає нових обертів. Не так давно пройшли перемовини бенефіціарів ВФКСУ з представниками АКСУ. Мета перемовин: мир, дружба, жуйка. Тим більше, що під час судового процесу - це доволі потрібна річ.

Прокоментував стан кінного спорту натепер Генеральний секретар Всеукраїнської федерації кінного спорту Пархомчук Михайло Антонович, зачепивши тему з самого початку.

«Кінний спорт, мабуть, один з небагатьох, що утримується в нашій країні на 90 % за рахунок приватних осіб, у тому числі і об’єкти кінно-спортивної інфраструктури, призначені для тренувань та проведення змагань, у тому числі й міжнародних. Загальну суму приватних інвестицій в кінний спорт я особисто оцінюю у сотні мільйонів доларів США. Я є свідком всього, що відбувалось у кінному спорті України від моменту заснування ВФКС у 1991 році. До 2000 року ми жили за рахунок спадщини, яку отримали від СРСР (Кінні заводи, ДЮСШ, тренери, спортсмени). Починаючи з 2000 року, почався процес трансформації, відбудова приватних кінно-спортивних клубів, інвестування в спортивних коней, у тому числі й племінних, залучення іноземних спеціалістів. Нам вдалось утримати свої позиції у світі і зайняти гідне місце на світовій арені. На період проведення останніх чотирьох Олімпійских ігор Україна мала своїх вершників - в Пекіні 2008, Лондоні 2012, Ріо 2016 та Токіо 2020. Не багато країн в світі має такий рівень. Приватні кінні заводи України вирощують спортивних коней світового рівня. Кількість людей, що займаються кінним спортом в нашій країні, щороку збільшується приблизно на 30%. Але треба усвідомлювати, що успіх у кінному спорті можливий лише в успішній країні. На спортивні заходи мають приїжджати й приймати участь атлети з усіх країн. На жаль, у зв’язку з політичною ситуацією та ковідними обмеженнями останнім часом ситуація різко погіршилась. Але життя продовжується, кінним спортом займається все більше і більше молоді, проводяться змагання і все рухається вперед».

Бачимо позитивне налаштування генсека і віра в світле майбутнє. Це непогано, але тоді чому ж маємо таку зав’язку в цьому виді спорту? Що сталося? Де ці перемоги, де власні вершники, де племінні коні і за що взагалі заварилася каша?

Запиталася у Михайла Антоновича в чому річ, почула ось що:

«28 вересня 2020 року відбулися чергові вибори керівних органів ВФКС (Президента, Членів Правління та Членів Ревізійної комісії). Основних кандидатів було два: чинний президент - Андрій Мілованов та чинний віце-президент - Андрій Білий. Загалом з 35-ти максимально можливих делегатів були присутні 33, у тому числі й Андрій Білий зі своїми прихильниками. Переміг Андрій Мілованов з рахунком 18 проти 15. Голосування було відкритим, кожен делегат вставав і називав прізвище кандидата, якого він підтримує. За результатами голосування всі одноголосно, у тому числі і Андрій Білий, проголосували затвердити результати виборів. Здавалося б, на найближчі 4 роки згідно Статуту ВФКС обрано керівні органи. Але Андрій Білий вирішив зробити рейдерське захоплення ВФКС. З цією метою була заснована ГО клон АКСУ PEL. Білий звернувся до суду, з метою визнати результати виборів недійсними. Також Білий звернувся до Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту з вимогою позбавити ВФКС статусу всеукраїнської. Загалом в судах знаходиться близько 10 різних позовів до ВФКС. Таким чином особисті амбіції однієї особи, яка не вміє програвати з гідністю, призвели до таких наслідків».

І що бачимо? В поті чола Пархомчук доводить, що таки Андрій Білий не дотримався того, за що сам проголосував. Хоча, розуміємо, що 18 проти 15 – це майже половина на половину, і таки 15 делегатів з чимось та згодні не були.

Як на вашу думку, шановні, вислів «рейдерське захоплення» доречний в даному контексті? З моєї точки зору – не зовсім, адже згідно зі словником та Вікіпедією рейд – це «різновид наступальних процесів з метою ведення бойових дій в тилу противника, щодо знищення, захоплення…..та інше». А створення  ГО АКСУ не така вже й бойова дія. Але кожному видно з його власної дзвіниці краще.

На питання «Який результат недавніх перемовин?» Михайло Антонович відповів:

«ВФКС є інституцією, яка виконує свої обов’язки у відповідності до Олімпійської хартії, правил та регламентів FEI а також українського законодавства. На сьогоднішній день немає жодних обмежень для всіх учасників кінно-спортивного життя в Україні. Кожен Член ВФКС може отримати повний комплект необхідного сервісу за умови виконання Правил та Регламентів ВФКС. Тому немає жодних підстав для ведення якихось глобальних перемовин. Якщо хтось хоче взяти на себе відповідальність за якийсь напрямок роботи ВФКС, якщо є ідеї та напрацювання, ласкаво просимо до співпраці!»

Дуже позитивненько. Цікаво, чому ж безліч кіннотників чимось незадоволені? Андрій Білий взяв на себе ініціативу, бо в нього напевне що були «ідеї та напрацювання» - і отримав «співпрацю». Схоже, що він підтримав приказку: хочеш щось зробити добре – зроби це сам.

Зрештою «кожна жаба своє болото хвалить», навряд чи хтось на перемовинах сказав: ось, я винен – давайте знову дружити. Або ж, хто зна…