Коли інтрига набридає

Як же задовбалися ми, чекаючи 8 днів на фінал Кубку України.  Хіба не так? То немає місця проведення, бо Харків ніби небезпечний, Львів ніби далеко, а Полтаві ніби по барабану. То з глядачами чи без, бо у МВС паніка, у ФФУ паніка, у УЄФА паніка, а ультрас хочеться пісеньок поспівати. Отже: по порядку.

Полтава чи Львів – гамлетівське питання.

Коли Кубок забрали у Харкова, бо там невідомо що коїться – нехай жителі міста пояснюють – одразу з’явився варіант з Львів-Ареною. Але чи то бандерівський дух, чи то запах львівської кави і шоколаду відштовхнули Конькова від міста (як відомо, кава один із засобів проти похміллячка). Так повстала Полтава, проти якої повстали фанати, бо:

А) місто поруч з Харковом, у якого фінал забрали з причин безпеки.

Б) стадіон імені Бутовського не такий і шикарний, як Львів-Арена.

В) гопники.

Але ФФУ стояли на своєму – Полтава, без глядачів. Журналісти і вболівальники давили – Львів, і глядачі. І так затягнулася ця карусель, що затягнула нас всіх. Виникав і згубився момент з НСК Олімпійський, точилися дискусії, йшли дні очікувань – а фінал близько.

За 2 дні остаточне рішення – Полтава. За день – з глядачами. І ми отримали…

давку

купу ментів

І пусті трибуни, звісно. Бо надрукувати і продати білети за один день – без коментарів.

Полтавська бійня.

Отже так, треба визнати, що перші хвилин 25 – це така нудота. «Шахтар» нічого не міг, чи втомився ганяти сепаратистів а може бійців НацГвардії, чи у нього не встало (якась імпотенція у гірників починається). «Динамо» довгенько розігрівалося, чи то Віда прицілювався (нагадайте йому, що він трохи не Рамос). І в кінці тайму київляни видали ударну п’ятихвилинку. Під час якої і забили 2 голи зі стандартів, які різко стали сильною точкою «Динамо», і завжди були слабкою у «Шахтаря».

Після перерви команди вийшли на поле – і почалося дербі. Гризня, махачі, нерви, стінка на стінку. «Шахтар» і гол відіграв, Дуглас Коста все-таки щось вміє, але, але, але. Бернард не виправдовує ні грошей, ні авансів, Кучер здувся, Срна старішає, Ракицький пришиблений, Адріано розмахує руками як та курка. От і весь «Шахтар». Ні тактики, ні стратегії – повне мовчання і незрозумілість на полі. Тепер команду чекає важка перебудова. Повна і важка перебудова.

Хочеться відсипати пару компліментів Реброву. Хоч якісного малюнку гри у «Динамо» поки не проглядається, багато на чому київляни виїзжають за рахунок Ярмоленка, але вибачте – Ленс побіг, Беланда заграв. Віда встигає, Вукоєвіч теж склеївся. І це за місяць роботи. Браво.

Маємо переможця Кубку і пару на Суперкубок .

УЄФА – мафія.

Я не прихильник теорії заговорів, але є одне але. З виключених міст з євро кубків – Дніпропетровськ. А Газпром – спонсор Ліги Чемпіонів, на яку претендує «Дніпро». Так, зараз я вас штовхаю в мою пропагандистсько-нав’язану вам ідею, але так ця схема діє. Думайте.