ЧС-2014. 19 червня

Хай!

Іспанці посипались в першому таймі з чілійцями.

Не те страшно, що у Бразилії, Аргентини та Іспанії багато слабких місць, а те, що мало сильних. А взагалі-то сила команди визначається не стільки рівнем асів,скільки грою найслабших гравців. Так само, як міцність ланцюга дорівнюєміцності найслабшої ланки. Це аксіома Архімеда, занотуй її червоними чорнилами до свого гроссбуху.

Аксіома №2 (Мао Цзе-дуна): тільки дві причини змушують людей вигравати: це бажання перемоги і страх поразки.

Італійці, приміром, проповідують таку філософію: якщо ти пропускаєш, тобі у відповідь треба забивати два. Тому краще не пропустити, а забити всього один, що рівно вдвічі легше, ніж забити два.

Скінчилась ера Ін'єсти, Хаві і Серхіо Рамоса. На превеликий жаль. Іспанці повигравали за 12 років все на світі і вже об'їлися футболом. Як казав вождь - один раз - це випадковість, двічі - тенденція, а три - анус. А у іспанців на цьому ЧС анус настав з першого разу. Дон Педро випав з гри, Дієго Коста весь матч стояв і дививсь футбол і т.д.

З властивим мені пророчицьким даром скажу, що в фіналі гратимуть німціз італійцями або англосаксами. В матчі за 3-тє місце бразильці винесутькогось з латинос.

В іспанців начисто пропав їхній знаменитий пас. А без паса, а без паса не дійдеш і до Ла-Паса.

Порізали чілійці всіх гравців Дель Боске

на лєнточки для безкозирок й на полоски.

Срна, Манджукіч та Модрич розкидали Камерун. До Пепе приєднався ще один пройдисвіт - Сонг.

Мені приснився дивний сон -

два дурогони - Пепе й Сонг.

Увага! Зчепились двоє з команди Камеруну між собою. Чи міг суддя їх вилучити? Ото був би прецедент!

У мене є рацуха: коли грають команди з Африки, суддя має носити два балончики - з білою й чорною пінами - задля політкоректності. А коли з Азії - з жовтою. З Австралією - з зеленою (зелений континент). А коли Росія - триколірну, як зубна паста. З поваги до Росії, як відомо, - батьківщини футболу. До речі, як показали розкопки і реконструкція викопних останків, московський ЦСКА ще в позаминулому сторіччі вигравав у лондонського клубу, по-моєму, він називався "Richard Starkey, the Bluesbreakers and Hurricane". 

Чілієць, коли забивав другий гол іспанцям,встиг прийняти м'яча, обробити,обдивитись навкруги, прицілитись, прочитати коротку молитву і аж тоді вдарити в кут. А в цей час всі іспанські захисники, як заворожені, уважно спостерігали картинку, сканірували, заключали парі, перемовлялись, перегукувались, посміювались і вірили, що все попереду. 

Бувай!

Олесь Чорнобров - хорватолог, бразільєрос і камеруніст 1-ї гільдії.