«Собачий п’єдестал»

Коли програє улюблена команда/збірна, фанат зовсім не хоче аналізувати причини та копирсатися у статистичних даних. Фанат бажає, як максимум, лінчувати окремих осіб, як мінімум, – повісити на когось усіх собак. Лінчування – це крайній метод вирішення проблем, тож приступимо до альтернативного способу виявлення фанатського гніву. Ласкаво просимо на собачий п’єдестал!

Собака №1. «Андрійко, де ти гуляв?»

У далекому 1999-му, в плей-офф матчі відбору до Євро 2000, народилася легендарна фраза українського коментатора Олександра Журахівського: «Сашко, де ти гуляв?». В тому матчі збірна України протистояла збірній Словенії і боролася за вихід у фінальний розіграш чемпіонату Європи. Молодий Шовковський, виконуючи штрафний удар від своїх воріт, вибив м’яча прямісінько на ногу Ачімовічу, який філігранно закинув круглого у покинуті Сашком ворота.

Лунін створив щось схоже. Так, молодий голкіпер помилився – виходити з воріт взагалі не було потреби. І можна було вибити м’яч куди завгодно. Та Лунін вирішив зіграти по-європейськи, а-ля Нойєр чи Штеген, не лише зберігши м’яч в полі, а й розпочавши нову атаку. Що завадило йому вправно виконати задумане? Шевченко звинуватив якість поля, ми гадаємо, що це просто технічний брак. Але, в будь-якому разі, не варто ставити хрест на перспективному воротареві! Зрештою, ляп Шовковського коштував Україні місця на чемпіонаті Європи, а це - всього лише товариський матч. І зараз Олександр, попри ту прикру помилку, легенда українського футболу. А помиляються усі. Навіть хвалений тер Штеген так «чудив» у молодості, що фанати «Барселони» хапалися за голову і билися в істериці.

Собака №2. «Ярмолу – на пенсію!»

Ярмоленко завжди ловить свою порцію хейту. І це нормально. Він капітан, він найдосвідченіша фігура на полі, а отже й відповідальності на ньому лежить більше, ніж на інших гравцях. І в цьому матчі Ярмола робив усе по-капітанськи: сам заробив пенальті і його ж не реалізував, сам героїчно бився у відборах і втрачав м’яч, ідучи в необдуманий дриблінг. І як би його не критикували за ці рішення, Ярмоленко не зупиниться. І це правильно, оскільки він – лідер і капітан, він зобов’язаний ризикувати і брати на себе відповідальність за гру і результат. Якби його не замінив Шевченко – все б могло скластися інакше, але про це трохи згодом.

Собака №3. «Чому Коваленко в збірній?»

Тільки лінивий не кидав камінцями в персону Коваленка. Але будьмо реалістами – Віктор далеко не гравець основного складу в команді Шевченка. Основний трикутник – Степаненко, Зінченко, Малиновський, і якщо з цієї трійці комусь треба терміново шукати заміну на перспективу, то це точно не Зінченку і не Малиновському, а опорному півзахиснику. Коваленко використовується Шевченком в моменти, коли треба освіжити центральну лінію півзахисту (10-15 хвилин на заміну під завершення матчу), а в стартовому складі він появляється не від доброго життя. COVID добряче підкосив варіативність вибору в нашій центральній лінії, саме тому наприкінці матчу ми побачили двох опорників на полі і привид Фоменка на тренерській лаві.

Собака №4. «Синдром Фоменка»

Є ще одна позаконкурсна собачка, яку фанати по замовчуванню вивішують на головного тренера. А дарма. У першому таймі збірна України грала чудово, відчувалося, що в команди є «запас ходу». Випустивши на заміну Малиновського замість Коваленка і Циганкова на позицію Зубкова (водночас залишивши на полі Ярмоленка, Яремчука і Зінченка), Україна б з легкістю дотисла збірну Польщі (чого і вимагала фанатська душа, грюкаючи кулачками по столі та заляпуючи слиною екран телевізора). Та Шевченко все зробив правильно – приберіг сили своїх основних гравців на найближчий офіційний матч з Німеччиною, а через відсутність варіантів для замін «по позиції» йому банально прийшлося випускати тих хто був у заявці - опорних півзахисників Сидорчука та Харатіна. І це не свідомий косплей Фоменка, а вимушений хід в умовах що склалися. Проблеми для нашої збірної заховалися на зовсім іншій позиції – крайні захисники. Латералі повинні високо підніматися при атаці і створювати ширину, звільняти зони та відкривати простір для вінгерів. Молодий Конопля витримав в такому темпі лише один тайм, Михайличенко теж вибився з сил під кінець другого тайму і Циганкову приходилося йти одному в дриблінг одразу на двох-трьох суперників. Також показовий момент – гра Марлоса, який маючи варіант пасу по флангу на Бондаря (котрий замінив Коноплю на позиції флангового захисника), просто ігнорував цю можливість. Він прекрасно розумів, що Бондар – центрбек і не володіє навиками дриблінгу чи влучного кросу.

Чи зможемо ми якось вирішити цю проблему до матчу з Німеччиною? Шевченко заявив, що довикликати не будуть нікого, оскільки це дуже складна процедура, значить обиратимемо з наявного. Припускаємо, що повний матч з німцями проведе Едуард Соболь, як і Малиновський та Степаненко, яких головний тренер не ризикнув випускати на поле. А ось альтернативи Коноплі на правому фланзі немає, а там ж гратиме «німецький інтерсіті» - Гнабрі. Ну що ж, надіємось на геніальний план від Андрія Шевченка, адже сила тренера проявляється саме в таких моментах – коли потрібно знаходити нестандартні рішення та перебудовуватися згідно обставин. Все буде Україна!