Азбука дайвінгу. Система оцінювання

Поки найкращі дайвери заслужено відпочивають після чемпіонату світу, у нас є чудова нагода розібратися, що ж таке стрибку у воду, і з чим їх варто їсти. Почнемо із системи оцінювання.

Я не великий фахівець у дайвінгу. Для мене, як і для більшості людей, усі тонкощі стрибків у воду є китайською грамотою. А свою оцінку кожному стрибку я даю за найпростішим критерієм "сподобалось-не сподобалось". Найцікавіше те, що вже після трьох-чотирьох побачених стрибків ви інтуїтивно почнете виставляти оцінки, які збігатимуться із висновком суддів з точністю до 0,5 бала. Головне, що треба пам'ятати, - оцінка спортсмена обернено пропорційна кількості бризок, які він здіймає своїм входом у воду.

Ось цей стрибок у виконанні олімпійського чемпіона Девіда Бодая в попередньому раунді Олімпіади був непоганим, але бризок здійняв немало. На жаль, оцінок не видно, але навряд чи вони були вищими за 7,0-7,5 

Але, виявляється, не тільки естетика стрибка та бризки впливають на бал, а суддівство у дайвінгу - це ціла наука.

На кожному турнірі збирається суддівська колегія, і чим важливіше турнір, тим більше людей до неї входить. Загалом суддівська колегія може складатися із 8-28 фахівців. Це шалений діапазон, який чітко показує, наскільки складним насправді є оцінювання стрибків та як старанно підходять до нього організатори особливо крупних змагань.

Тож головує у колегії Головний суддя. Він керує усім процесом та вирішує суперечливі питання. Він один, і він - головний авторитет. Головний секретар та секретарі перевіряють правильність запису стрибків та правильність підрахунку балів. Жоден організатор не зможе приписати своєму спортсменові більше балів, коли за ним пильно стежить цілий штаб секретарів.

Та все ж найважливіша робота - у суддів на лінії. Саме вони виставляють оцінки, які і йдуть у підсумковий протокол. Залежно від статусу змагань, суддів на лінії може бути 3, 5 або 7. Вони оцінюють кожен стрибок за 10-бальною шкалою із градацією в 0,5 бала. Критеріїв всього 5:

• Вихідне положення. Воно має бути розкутим та природнім. (Як судді оцінюють "природність вихідного положення" - для мене загадка.)
• Розбіг. Розбігатися спортсмен повинен вільно і невимушено, обов'язково по прямій лінії і обов'язково зробити не менше 4 кроків.
• Відштовхування. Відштовхуватись необхідно впевнено і строго вгору. На трампліні відштовхуватися можна тільки двома ногами, на вишці - допускається відштовхування однією ногою.
• Політ. Усі акробатичні елементи повинні виконуватися чисто і красиво. (Тут якраз вступає в силу наше "сподобалось-не сподобалось".)
• Вхід у воду. Має бути вертикальним та з мінімальною кількістю бризок. (Досвід показує, що кількість бризок є ледь чи не основним критерієм.)

А ось цей стрибок 16-річного на той момент Тома Дейлі вийшов дуже хорошим з усіх поглядів. Оцінки можете побачити.

При цьому судді не оцінюють підхід до вихідного положення (тоді виконання стрибка формально ще не почалося), складність стрибка (для цього є особлива графа) та будь-які рухи під водою (після занурення під воду стрибок вважається завершеним).

Після виставлення оцінок дві найнижчі та дві найвищі відкидаються, і в залік ідуть тільки три (якщо суддів сім) оцінки, що знаходяться посередині. Через це необ'єктивних оцінок у дайвінгу практично не буває. Потім ці три оцінки додаються, і результат множиться на коефіцієнт складності, який може коливатися від 1,2 до 4,8. Число, що вийшло в результаті, - це і є оцінка за стрибок. У кожному турі змагань спортсмени виконують по 5-6 стрибків, а отже їхній загальний результат - це сума оцінок за усі стрибки. У кожному наступному турі результати попереднього туру скасовуються.

Схожа система використовуєтсья і у синхронних стрибках, але має декілька ускладнень. Так, по двоє суддів стежать за якістю виконання стрибків кожного зі спортсменів, а ще четверо - стежать тільки за синхронністю. Судді, що оцінюють синхронність, керуються такими критеріями:

• Підхід та відштовхування, включаючи однакову висоту польоту.
• Узгодженість рухів під час польоту
• Однаковий кут входу у воду
• Однакова відстань від трампліну/вишки під час входу у воду
• Одночасність входу у воду.

Потім все уже за знайомою нам уже схемою: секретар викреслює найвищу та найнижчу оцінки за якість стрибка, а також найвижчу та найнижчу оцінки за синхронність. Результати, що залишились, сумуються та множаться на коефіцієнт складності.

Тепер ви знаєте, як відбувається оцінювання стрибків, і можете самі спробувати себе в ролі судді. Пропоную два стрибка Олександра Бондара зі вчорашнього фіналу у стрибках з 10-метрової вишки. Один із них ввів його в число лідерів, а інший - знищив надію на медалі. Дивіться, оцінюйте, висловлюйтесь у коментарях.

Побачимось.