«ПСЖ» не варто боятися прощання з Мбаппе – він так і не зміг вивести клуб на новий рівень
ЛЧ можна взяти і без нього.
У квітні 1995 року «ПСЖ» вперше грав у півфіналі ЛЧ. У парижан був топовий склад: магічний брат Сократеса Раї, Давід Жинола, який наче приходив на матчі прямо зі знімального майданчика фільмів Жан-Люка Годара, та головний геймчейджер тієї команди – Джордж Веа. Ліберійцю було байдуже кого знищувати на футбольному полі: юного Шовковського з Ващуком чи досвідчених Маттеуса з Каном – форвард став найкращим бомбардиром ЛЧ, а за півроку під нього змінили правила вручення «Золотого м'яча».
Перед півфіналом ЛЧ проти «Мілана» хитрий Берлусконі оголосив, що Веа переходить до «россонері» наступного літа. Джордж не був схожий на самого себе, у двох матчах провалився, а вболівальники звинувачували кумира в тому, що він продався італійцям. Наступний півфінал ЛЧ у «ПСЖ» був вже із Кіліаном Мбаппе.
Звісно, прямо порівнювати цих двох форвардів дуже важко, адже Веа на момент трансферу в Італію вже було 29, але команда Артура Жорже, а пізніше Луїса Фернандеса, зробила квантовий стрибок на гроші Canal+. «ПСЖ» із паризьких понторізів без історії стали помітною фігурою в європейському футболі, а Веа став символом команди, що елегантно обігрувала «Реал» та «Барсу». Прихід Джорджа змінив розклад сил і вивів команду на якісно новий рівень.
Прихід Мбаппе теж дав команді важливий імпульс, але він так і не став вирішальним фактором, який би змінив сприйняття клубу, як свого часу Лемпард в «Челсі» або Агуеро в «Сіті». Із Мбаппе парижани піднялися на сходинку – стали фіналістами, але ресурс і очікування були зовсім не тими, що у середині 1990-х.
Кіліаноцентризм обходиться «ПСЖ» навіть дорожче, ніж трансфери. Він не дає клубу побудувати систему
Одразу зафіксуємо, що Мбаппе – один з найкращих футболістів світу прямо зараз, який може посилити будь-яку команду. Та з кожним новим сезоном у Парижі його фігура нависає над командою, загрожуючи придушити. Меланхолії Кіліана часто впливають на гру, а за відносини Мбаппе та Неймара, які у клубі вже понад шість років, вболівальники парижан переживають навіть більше, ніж за власні.
І це було б не такою великою проблемою (Веа теж міг місяцями не розмовляти із Жинола), але це заважає їм стабільно творити магію на полі. Найгірше, що це також не дає тренерам будувати проєкт, бо якщо в тебе є потенційно найкращий футболіст десятиліття у своєму золотому віці, то воленс-ноленс, але ти змушений будувати команду, опираючись на нього. Та от біда: сам гравець систематично натякає, а подекуди й прямо говорить, що хоче піти.
Таким чином Мбаппе став слоном у продуктовій лавці, якого неможливо ігнорувати: поки він є у клубі, але сам хоче вийти, по ходу ламаючи все на своєму шляху. Парижани живуть у такому стані останніх три сезони, задобрюючи свою зірку покупками сильних партнерів, запрошенням лояльних тренерів та покращуючи особисті умови. Але не треба бути випускником Могилянки, щоб зрозуміти – це шлях в нікуди. Скільки б грошей не було витрачено на черговому люксовому шопінгу від катарців – усі вони стануть декорацією для паризької драма-квін.
Жоден нормальний тренер в таких умовах не візьметься будувати команду. І перші ластівки незадоволення ситуацією від Луїса Енріке вже є. Нові гравці не поспішають йти в Париж, поки не визначиться ситуація із Мбаппе. Замість того, щоб стати локомотивом для клубу, Кіліан зупинив його в розвитку. Так сталося не лише із його вини, власникам «ПСЖ» просто треба навчитися вчасно відпускати та визнавати власні помилки.
Виграти ЛЧ без Мбаппе цілком реально. «Мадрид» показав чудовий приклад
Футбол – це все ще гра, у яку виграють команди, які готові найкраще, а два-три франчайзингових гравці без системного підходу не дозволять одразу перемагати. Здається, що гегемонія «Реала» в ЛЧ трималася на феноменальній результативності Роналду, але коли він пішов з клубу, «Мадрид» знову виграв титул і досі залишається серед головних претендентів кожного сезону.
«Сіті» здобув такий же омріяний трофей із Голандом, але було б дуже великим перебільшенням сказати, що це Ерлінг приніс титул на «Етіхад». Системна робота Пепа просто врешті дала свої плоди, а норвежець суттєво полегшив завдання, хоч і не відзначався на етапах півфіналу та фіналу.
Дуже влучно про ситуацію описав колишній спортдир «ПСЖ» Леонардо: «Мбаппе був у Парижі 6 років – у ці 6 сезонів 5 різних команд вигравали Лігу чемпіонів. Це означає, що виграти цей турнір без нього є цілком реальним».
Луїс Енріке вже зараз веде дуже розмірену (як для парижан) трансферну кампанію, беручи гравців під себе. Іспанець вже має досвід роботи із суперзірками у «Барселоні», але там усі були інкорпоровані в одну ідею, яка дала результат. Чи зможе він це зробити з Мбаппе та чи захоче сам француз? Схоже, парижанам просто треба відпустити Мбаппе ближче до «Сантьяго Бернабеу», а потім взятися за власний проєкт.
Фото: Goal.com, Panoramic/Global Look Press
