Хто ще, окрім Усика, пробував себе у футболі: Макгрегор, Джошуа, Шумахер та інші
Олександру є з кого брати приклад.
Схоже, що на товариському турнірі Winter Cup ми побачимо суперзіркових дебютантів. При чому в обох немає жодного досвіду у великому футболі. Мова йде про боксерів Олександра Усіка та Олександра Гвоздика, які можуть зіграти за «Полісся» та «Металіст» відповідно. В Усіка взагалі великий футбольний бекграунд:
Ми вирішили згадати інших зірок світового спорту, що були близькими до того, аби розпочати футбольну кар’єру.
Ентоні Джошуа
Головний суперник Олександра Усіка цілком міг і не бути боксером, адже, як і багато хлопців з Уотфорда, мріяв про футбольну кар’єру. І хоч до «Уотфорду» хлопець не потрапив, зате виступав за молодіжні команди місцевого «Сент-Олбанс Сіті», який є набагато менш успішним сусідом улюбленої команди Елтона Джона. Наразі скромний клуб виступає лише у шостому дивізіоні Англії.
Товариші по команді згадують молодого Джошуа як високого та худорлявого хлопця із хорошою швидкістю, але без особливої техніки. Тренер хотів перекваліфікувати його із вінгера у центрального захисника, у хлопця для цього були всі дані, однак у свої 18 років майбутній чемпіон світу обрав бокс.
А після легендарної перемоги над Володимиром Кличко Джошуа навіть провів тренування із «Манчестер Юнайтед», який тоді очолював Жозе Моурінью. Очевидно, пресс Ентоні не вразив португальця і він не побачив в ньому підсилення для своєї команди.
Конор Макгрегор
«Я був машиною по забиванню голів», – сказав колись про себе Конор і, схоже, що лукавив зовсім мало. Розпочинав ірландець у «Лудерс Селтік» – команді, що має зв’язок з «МЮ» та спеціалізується на молодих талантах. Уже там Макгрегор показував свій талант у єдиноборствах: як згадував його тодішній тренер, одного разу молодий форвард заступився за свого воротаря і по черзі розкидав чотирьох гравців суперника.
На початку десятих майбутня зірка UFC виступав за «Єллоустоун Селтік» та «Слівенамон Юнайтед». Йому тільки виповнилося 23, і сил вистачало, щоб поєднувати тренування із єдиноборств та встигати на футбол. Обидві команди були напіваматорськими, а МакГрегор був там головним забивалою. Принаймні тренери згадують, що Конор забивав кожні вихідні, поки остаточно не обрав бої в октагоні. Можливо, Ірландія втратила справді видатного форварда.
Мохаммед Фара
Уродженець Сомалі є одним із найкращих стаєрів в історії, а також фанатом лондонського «Арсеналу». На щастя для Мо, в юності він потрапив до Англії, де його вчитель фізкультури Алан Уоткінсон розгледів у хлопцеві суперталант бігуна. Хоча він, як і більшість школярів, мріяв про великий футбол.
Пізніше Фара став не лише тренуватися з лондонським «Арсеналом», але зіграв у декількох зустрічах із ветеранами. Мо зізнавався, що хоче увійти в тренерський штаб «канонірів». Перед Олімпіадою в Лондоні він навіть хотів назвати свого сина іменем Арсенал, але дружина Мохаммеда була категорично проти, тому син отримав ім’я Хусейн.
Міхаель Шумахер
Ми всі добре пам’ятаємо, що Шумахер великий фанат футболу, а в школі він навіть придумав байку, що колишній голкіпер збірної Німеччини Тоні Шумахер - це його рідний дядько. Але окрім десятків показових поєдинків є у Міхаеля і цілком футбольна історія.
З 1997 року Шумахер вступав за любительську футбольну команду «Обон» із п’ятого дивізіону Швейцарії. Клуб базується в тому ж кантоні, де мешкав німець, тому вони звернулися до гонщика по допомогу: потрібно було лише придбати нову форму. Можна уявити їх здивування, коли «червоний барон» сам напросився час від часу виступати за команду. У 2000-му гонщик і нападник за сумісництвом навіть змінив команду, перейшовши разом із тодішнім тренером із «Обона» до сусіднього «Ешишена».
Новина про те, що Міхаель змінює команду, ледь не довела до істерики фанатів «Феррарі». На щастя для них, мова йшла лише про футбольне хоббі.
Горан Іванішевіч
У 2001-му хорват виграв один із найдраматичніших «Вімблдонів» в історії. Почавши турнір як гравець другої сотні рейтингу ATP, він у блискучому стилі виграв його. Після перемоги у фіналі над Патріком Рафтером вся Хорватія зійшла з розуму не менше, ніж після бронзи ЧС-98. Тут то і з’явилася пропозиція, від якої неможливо відмовитись.
За словами Горана, після повернення із Лондону, у його рідному Спліті була така атмосфера, що його могли навіть без виборів одразу призначити мером, але вчасно з’явився президент «Хайдука». Він знав, що тенісист великий фанат клубу, і запропонував внести його в заявку на матч кваліфікації ЛЧ проти «Фаренцвароша». Бранко Грджич навіть підписав з Іванішевічем однорічний контракт.
І хоч спортсмен так і не вийшов в матчах ЛЧ, але тренувався доволі відповідально. У тій команді він перетинався із колишнім динамівцем Гораном Саблічем, який відзначив хорошу швидкість 29-річного спортсмена.
Усейн Болт
Ямаєць, мабуть, найвідоміший футболіст серед не футболістів. Амбіції Усейна випереджали його реальний рівень, і спроби закріпитися у «Манчестер Юнайтед» та «Боруссії» Дортмунд були невдалими. Для того, щоб гнати за топ-клуб, мало бути просто найшвидшим на планеті.
Згодом у Болта не зрослося із набагато скромнішим «Мамелоді Сандаунз» із ПАР. Але підмога прийшла з Австралії – місцевий «Сент Кост Мерінерс» вирішив підписати зіркового атлета восени 2018-го. В товариській грі проти «Сентрал Кост Селект» ямаєць навіть двічі забив, але у команді так і не зумів закріпитися.
Пізніше ямаєць буде жалітися, що якби почав свою кар’єру у Європі, то вона була б куди довшою.
Роджер Федерер
Історія Роджера Федерера доволі типова: він був вболівальником «Базеля» з юних років, але у 12 йому довелося обирати вид спорту. Попри запрошення від школи «Базеля», майбутня легенда все ж обрав теніс.
Упродовж всієї кар’єри швейцарець активно продовжує вболівати за клуб свого дитинства, а 27 квітня 2004-го року йому навіть пощастило взяти участь у повноцінному тренуванні основної команди. Крістіан Гросс запросив його перед товариським поєдинком проти «Муттенца» спробувати свої сили серед профі.
Фабіо Фоніньї
Один із найяскравіших італійських тенісистів останніх десятиліть, звісно ж, марив футболом. Майбутній переможець Australian Open у парному розряді зумів дебютувати у великому футболі ще у 2013-му. Піймавши вікно у своєму графіку, Фабіо відправився на батьківщину де зіграв у поєдинку за «Таджію», яка виступає у шостому за силою італійському дивізіоні.
Грати довелося проти футболістів із рідного Сан-Ремо. Сам матч проходив по суті в багнюці, адже домашній стадіон «Таджії» не мав трав’яного покриття. Фоніньї з’явився на полі під 16 номером, бо саме таку позицію він на той час займав в рейтингу ATP (найкращий результат – 7 місце). Всього новоявленому форварду виділили на полі понад три хвилини, але він був цілком задоволений і цим.
Хілмар Якобсен
У цьому списку Хілмар, звісно, ноунейм, але такими досягненнями у наш час може мало хто похвалитись. Молодий і перспективний фарерський футболіст завершив кар’єру у 2014-му через травму. Проте спорт в його житті нікуди не зник і атлетичний хлопець перейшов на гандбол.
У нього одразу стало дуже непогано виходити – у 2017-му він навіть зіграв на молодіжному чемпіонаті світу. Згодом доріс і до національної гандбольної збірної, але з часом пандемія внесла свої корективи. Тренування гандболістів припинились, тож Хілмар поросився до футболістів. Усе виходило так круто і стрімко, що за декілька місяців він вже був ключовим гравцем «ХБ Торсхавн» і став чемпіоном країни з футболу.
А далі все як у кіно: дебют і Лізі Європи, виклик у збірну, асист в матчі з Литвою. Протягом 2020-го хлопець зіграв за національну гандбольну і футбольну збірні. В минулому сезоні у нього 5 голів у 22-х матчах за клуб. Як вам такий універсалізм?
