«Мені було лячно, проте цікаво». Віталій Шиманський дебютував у Суперлізі в 17 та зіграв за дві «молодіжки» влітку
Віталій Шиманський – про дебютний сезон у Суперлізі, юнацькі збірні та Дмитра Забірченка.
Вітаємо! Цей текст було опубліковано у офіційному блозі баскетбольного клубу «Тернопіль» – минулорічного новачка української Суперліги, який у першому ж своєму сезоні у еліті приємно вразив спільноту непоганими результатами та яскравими подіями у навколобаскетбольному житті.
Підтримайте команду з файного міста підписками та коментарями, щоб цікавих розповідей про український баскетбол на Tribuna.com стало ще більше!
***
Віталій Шиманський – наймолодший гравець «банди Забірченка». Незважаючи на свій юний вік (у березні 2021-го хлопцю виповнилося 18), Віталій уже встиг провести повноцінний сезон у Суперлізі. Міжсезоння для нього також виявилося доволі інтенсивним: форвард зіграв одразу на двох Єврочелленджерах за збірні U-20 та U-18.
Напередодні другого сезону в Суперлізі ми поспілкувалися з молодим форвардом про дебютний сезон у Суперлізі, юнацькі збірні України та плани на майбутнє.
— Віталію, як з’явився варіант із продовженням кар’єри в Тернополі?
— Все вийшло дуже неочікувано. Я повернувся зі збірної, і за тиждень до Білої Церкви приїхали американські студенти, які брали участь в турі Україною.
Дмитро Олександрович Забірченко грав за нашу команду, там був Макс Пустозвонов, усі зірки Білої Церкви… Після гри Дмитро Олександрович підійшов до мене та запропонував приєднатися до зборів «Тернополя». «Сподобається – залишайся в команді. Не сподобається – нічого страшного. Приїдь, подивись, ми будемо раді тебе взяти до себе».
Я приїхав до Тернополя, пройшов збори. Тоді був такий момент, що було невідомо, чи буде команда в Білій Церкві наступного року. А за умовами в Тернополі було все ідеально, мене все влаштовувало. Довго думав, але вирішив погодитися на пропозицію перейти до «Тернополя».
— Не шкодуєш про цей перехід?
— Абсолютно ні. Все склалося найкращим чином для мене. Були чудові умови для того, щоб рости і прогресувати. Я багато чому навчився і продовжую вчитися у тренера та гравців команди. Я виступав проти «мужиків», коли мені було 16 років. Жодного разу не пошкодував про своє рішення.
— Ти грав за команду Дмитра Забірченка у Вищій лізі. Коли тільки-но з’явилась інформація про те, що клуб буде виступати в Суперлізі, які емоції відчув? Не боявся, що не потрапиш до основного складу?
— Вже після завершення сезону були чутки про те, що команда виступатиме в Суперлізі, але остаточно дізнався про це лише влітку. Було трішки лячно, були хвилювання, що я ще дуже молодий гравець, а тут Суперліга… Я не очікував цього. Мені було лячно, проте цікаво. На початку сезону навіть не вірив, що таке трапилося зі мною.
— «Тернопіль» здивував своїми виступами всю баскетбольну спільноту. Як ти вважаєш, що більш за все вплинуло на результати регулярного чемпіонату? За рахунок чого команда дивувала та показувала гарні результати?
— Мені здається, що до старту сезону до нашої команди як до дебютанта Суперліги ставились доволі скептично. Не вірили, що ми зможемо показати гарний баскетбол. А якщо казати правду: у нас чудовий тренер, були досвідчені гравці та легіонери. Під час ігор ми віддавали всі емоції, у нас була шалена енергія. Усі ці фактори й зіграли свою роль.
— У тебе було доволі інтенсивне міжсезоння: після виступу за збірну U-20 Дмитро Забірченко викликав тебе до команди U-18, а потім ти пройшов збори ще й з клубом. Відчуваєш втому?
— Так, це літо дійсно було дуже насиченим. Я отримав багато емоцій, які, навпаки, мене зарядили на кращі результати. Я не можу сказати, що втомився, бо дуже люблю те, чим займаюсь. Я вважаю, що від своєї улюбленої справи неможливо втомитися.
— На День міста на головній площі проходила презентація нового складу «Тернополя». Як ти вважаєш, чи важливі такі акції для популяризації баскетболу в Україні?
— Це була дуже гарна подія. Мені здається, що таке потрібно робити частіше. Людям потрібно показувати, що баскетбол росте та прогресує. Щоб пересічний громадянин побачив цей гарний івент та приєднався до спільноти наших вболівальників. Фанати — невід’ємна частина баскетболу. Ми як команда повинні бути до них ближче.
— Які особисті задачі та цілі ставиш для себе на цей сезон?
— Хочу максимально прогресувати та доводити, що я можу показувати хороший рівень баскетболу, незважаючи на юний вік. Хочу стати надійним партнером по команді та отримати більше довіри від Дмитра Олександровича.
— І, наостанок, що можеш побажати нашим вболівальникам?
— Хочу побажати нашим вболівальникам частіше приходити на ігри та вболівати за нашу команду. Ми, в свою чергу, обіцяємо показувати якісний та видовищний баскетбол.
