«Король, допоможи Вадиму!». Як Євтушенко став футбольним улюбленцем шведів

«Я збираюся їхати в Мексику. Якщо ви мені знайдете іншу команду, то я віддам перевагу вашому варіанту. Як футболіст, я реалізував себе в Києві і не хочу, щоб гроші діставалися Дніпру. Через якийсь час на горизонті з'явилася Швеція. До речі, я виявився першим радянським спортсменом, чий перехід в зарубіжний клуб відбувся без участі спорткомітету» - слова Євтушенка у розмові з Валерієм Лобановським.

У футбольному житті Євтушенка Швеція відіграла велику роль. Його кар'єра стрімко розвивалась на початку 90-х років. Його перехід у «Хаммарбю» вже був погоджений, але підключився «АІК». За трансфер заплатили близько 80-100 тисяч доларів, що на той час були немалі гроші.

На той час «АІК» виступав не найкращим чином – роком раніше був за одне очко від вильоту. Але із Євтушенком у складі шведський гранд досягнув своєї мрії: вперше за 55 років став чемпіоном своєї країни!

У 92-му АІК став чемпіоном, а Євтушенко виступаючи на позиції центрального півзахисника забив 14 голів та став другим бомбардиром чемпіонату

«Перші два роки я забивав, але було складно: гравці мало мене розуміли. Грали в старий англійський футбол, типу «бий-біжи!». Передачі йшли через півзахист, я тільки головою крутив, дивився, де це м'яч літає. Коли в команду повернувся з голландського «Аякса» захисник збірної Швеції Петер Ларссон, грати з ним було легше. Ми перервали гегемонію «Мальме» і «Гетеборга». «АІК» став однією з лідируючих команд країни» - наголошував Євтушенко у інтерв'ю радянській газеті.

У ті часи шведський футбол не був таким, яким є зараз. У чемпіонаті грали навіть напівпрофесійні команди. Але, попри такий низький рівень, шведському «Мальме» вдалося обіграти київське «Динамо». Це трапилося у 78-му році. Тоді в Києві була зафіксована нульова нічия, а на полі шведів кияни двічі пропустили та програли матч.

Тренер «АІКа» використував Вадима Анатолійовича на незвичній для нього позиції, але йому це не завадило забивати якомога більше. Наприклад, найважливіший свій дубль він забив у ворота вже згаданого «Мальме». Це був золотий матч.

Євтушенко зіткнувся зі справжніми проблемами, головна - вивчити місцеву мову. Тренування були всього лише один раз в день, тому вільного часу в футболіста було багато. Вадим Анатолійович ходив на курси шведської мови, а не англійської. Чому? Все через гроші. У Швеції існував закон - якщо іноземець вивчає саме шведську, а не англійську, то йому виплачують додаткові кошти.

Фізичний стан українця був кращим, ніж у його нових партнерів. Саме це дозволило швидко влитись у колектив та приносити користь новій команді. Євтушенко засяяв новою зіркою у шведському футболі. Фанати боготворили його, а гравець відплачував голами та повагою до клубу.

Євтушенко не мав права залишатись ще на рік, бо закінчувався термін дії візи. Допомогли фанати, журналісти та навіть король?

У Швеції існував закон: іноземці, котрі приїхали з-за кордону не мали права отримати візу більше чим на 48 місяців. Це робилось для того, щоб людина не подала запит на постійне місце проживання, який можна подавати після закінчення п'яти років, проведених у цій країні.

Протести фанатів «АІКа» та гнівні статті преси призвели до того, що парламентарі та урядовці внесли спеціальну поправку, яка дозволяла залишати спортсменів і тренерів і після цього терміну. Цей юридичний прецедент у Швеції називається «законом Євтушенка».

Сам футболіст охарактеризував цей закон наступними словами:

«Думаю, король участі не приймав, хоча на трибунах висіли плакати: «Король, допоможи Вадиму!». Діалог вели між собою міграційні служби, клуб і адвокати. Над цим питанням працював адвокат Томас Будстрем. Він був футболістом, ми грали разом у клубі. Грав і вчився, закінчуючи юридичний факультет, щоб придбати іншу професію. У 25 років кинув футбол, став моїм адвокатом. А згодом в уряді Горана Персона був міністром юстиції.

Це до слова про те, що в Швеції, коли закінчують грати, працюють в інших сферах. Не так, як у нас: або у футболі, або - бух! - спиваються, бо немає іншої освіти. Адже не всім дано бути тренерами, якими б футболістами вони не були. Та й перенасиченість ринку позначається».

Догравав видатний динамівець у клубі «Сіріус», а потім розпочав у Швеції й тренерську роботу. Працював у штабах клубів «Реймерсгольм», «Ярфалла» і «Хаммарбю», очолював клуб «Валста Сіріанска». Шведи не сприймали іноземців як тренерів, тому для Євтушенка - це було великим досягненням.