Tribuna/Волейбол/Блоги/Жіноча збірна України з волейболу – у фіналі Золотої ліги. Може перевершити результат чоловіків
БЛОГИ

Жіноча збірна України з волейболу – у фіналі Золотої ліги. Може перевершити результат чоловіків

Сьогодні, 6 липня, перший матч фіналу.

6 липня, 15:15
45
Жіноча збірна України з волейболу – у фіналі Золотої ліги. Може перевершити результат чоловіків

Від редакції: ви читаєте пост блогера Трибуни Миколи Ткаченка - він дуже ркто пише про волейбол. Підтримайте коментарями та реакціями.

Це літо дарує надію українському волейболу. Про чоловічі здобутки у Золотій лізі (в цілому, успішній виступ) ми вже говорили. Тепер прийшов час поговорити про жінок, яким, зазвичай, приділяється менше уваги (а дарма!).

Ще рік тому наші чоловіча та жіноча збірні команди, здавалося, знаходяться на різних полюсах. Минулоріч хлопці вийшли у Фінал чотирьох Золотої ліги (щоправда, там прикро програли) та топово виступили на Чемпіонаті світу (хоч і потрапили туди з певною долею везіння). А дівчата не змогли вийти із групи Золотої ліги (вчергове) та не відібралися по рейтингу на Чемпіонат світу.

А вже зараз ми паралельно спостерігаємо за нашими збірними, які беруть участь у тих же турнірах (Золота ліга, Челенджер, Чемпіонат Європи, Кваліфікація Олімпіади). І перший турнір (Золота ліга) – вже можна це стверджувати – пройшов одинаково успішно як для чоловіків, так і для жінок. Дівчата, навіть, можуть переплюнути хлопців. І якщо успіх наших козаків був, певною мірою, очікуваним, то успіх наших красунь – певною несподіванкою. І ще ж не вечір – попереду фінал.

Давайте ж розберемося, як наші дівчата до такого дійшли.

Які наші успіхи у Золотій лізі за останні роки?

За великим рахунком, ніяких. Після надуспішного для нас 2017-го року (хоча там треба робити поправку щодо зміни регламенту після того розіграшу, суперники стали значно сильнішими), коли і чоловіча, і жіноча команда виграли Золоту лігу, дівчата жодного разу не проходили до Фіналу чотирьох. Інколи не вистачало буквально одного виграного сету (як у 2019-му чи минулоріч), інколи ж повністю провалювалися (2018, 2021). Добре хоч, що не вилітали до Срібної ліги (учасники ліг формуються по рейтингу).

Які наші успіхи цього року?

Великі! Навіть дуже. Ми не просто змогли вийти з непростої групи, а й виграли півфінал та потрапили до загального фіналу, виборовши путівку на Челенджер. А це великий успіх! І у фіналі ми будемо фаворитками (принаймні, у букмекерів).

Давайте трохи докладніше розберемо турнірну ситуацію.

У жінок у Золотій лізі грають 9 команд, а не 12, як у чоловіків. Тому групи складаються з трьох команд. Ми потрапили у групу до минулорічних переможниць француженок та непоступливих угорок, які перейшли нам дорогу минулого року (в останньому турі нам потрібна була будь-яка перемога, ми вели 2-1, але програли на тай-брейку на більше-менше).

Цьогоріч розпочали також дуже складно, програвши першу партію угоркам і взявши другу тільки на балансі. Але виграли 3-1. І це задало поштовх на весь турнір. Україна послідовно переграла Угорщину (двічі по 3-1) та Францію (3-1) і за тур до завершення групового етапу здобула місце у півфіналі (в останньому матчі вже грав, здебільшого, резерв, який програв Франції 1-3).

Суперником по півфіналу стала збірна Чехії. На відміну від чоловічого турніру, тут півфінали та фінал складаються із двох матчів (щоб нагнати календар. Врешті-решт, фіналісти зіграють ті ж 8 матчів за турнір). Незважаючи на певні труднощі по ходу партій, ми досить впевнено (і певною мірою несподівано) переграли статусних суперниць 3-0 та 3-1 і вийшли до фіналу. А разом з цим і завоювали собі путівку до Челенджеру (Кубок претендентів), де буде розігруватися путівка до Ліги націй на наступний рік. Круто, молодці!

Хто наш суперник по фіналу?

Несподівано, ними виявилися шведки, які у півфіналі двічі обіграли найбільш рейтингового представника цьогорічної Золотої ліги – збірну Бельгії (ще минулого року досить непогано грали у Лізі націй). Збірна Швеції дуже зпрогресувала за останній рік: від фіналу Срібної ліги до фіналу Золотої. Що цікаво, із шести зіграних матчів у цьому турнірі, аж чотири прийшлися на бельгійок (два в групі і два в півфіналі, 3/4 виграли). Тож, хоч ми і будем фаворитками, а легко точно не буде. Фінальна серія складається також із двох матчів, які відбудуться 6 і 9 липня. Перший матч для нас «домашній». Вболіваємо за наших волейболісток!

Які ще турніри чекають на жіночу збірну України цього року?

Такі ж, як і чоловіків (хоч і пробивалися наші дівчата на них складніше, ніж хлопці, в силу нижчого рейтингу). А саме:

- Челенджер (Кубок претендентів), 27-30 липня, Франція. Суперники: Франція, Швеція, Колумбія, Мексика, Кенія, В’єтнам. Ще один суперник (найгірша команда Ліги націй) визначиться на днях (скоріш за все, Хорватія або Болгарія. З останніми хотілося б зіграти, враховуючи минуле нашого головного тренера).

За результатами Ліги націй, груповий етап якої закінчився 2-го липня, найгіршою командою зі статусом претендента стала Хорватія (прим. автора).

- Чемпіонат Європи, 15 серпня-3 вересня, Бельгія, Німеччина, Італія, Естонія. Ми граємо у групі з Бельгією, Словенією, Сербією, Польщею та Угорщиною (непроста група, особливо Сербія та Польща). В 1/8 виходить по 4 перші місця з групи.

- Кваліфікація Олімпійських ігор-2024, 16-24 вересня, Китай. Суперники: Китай, Сербія, Домініканська республіка, Нідерланди, Канада, Чехія, Мексика. На ОІ-24 виходять тільки дві найкращі команди з групи. Причому, враховуючи те, що ми сіялися з останнього кошика, гратимемо, починаючи з фаворитів (від Китаю до Мексики).

Як грає наша команда?

Якщо зараз говорити про збірну України, то треба говорити і про «Прометей». Тому що збірна України зараз на 80% складається або з нинішніх гравців цього клубу, або недавніх. «Прометей» можна сміливо називати базовим клубом збірної. Добре це чи погано, але так є.

Сам «Прометей» відіграв основою минулий сезон у регулярці Чехії (на плей-оф знялися), а на плей-оф повернувся в Суперлігу, де легко обіграв усіх. Також спробував свої сили в Лізі чемпіонів (насправді, ще минулоріч були), здобувши першу перемогу при п'яти поразках.

З 2020-го року головним тренером «Прометея» працює болгарин Іван Пєтков, який декілька років працював зі збірною Болгарії (двічі вигравав Золоту лігу). І от з 2022 року він суміщає свою посаду з посадою головного тренера збірної України.

Із перших днів болгарський спеціаліст взяв курс на омолодження збірної. Частково, вже непогано виглядало минулоріч і прорив мав бути в Золотій лізі, фінал якого планували в Запоріжжі. Але повномасштабна війна сплутала плани. Тож, в групі нам довелося грати з суперниками по два виїздні матчі. І хоча дівчата проявили себе непогано (дві поразки по 2-3 від румунок і угорок і дві «чистих» перемоги), але в Фінал чотирьох не потрапили. Взагалі, склалася цікава ситуація, коли в нашої команди було більше очок, ніж у переможця групи (але рахують, в першу чергу, перемоги). Ну і програш вирішального матчу з 2-1 від угорок я вже згадував.

Отих декількох недобраних очок у рейтинг нам і не вистачило, щоб потрапити на Чемпіонат світу (ми були 26-ми, а на ЧС потрапляли топ-24), який пройшов без нас.

Щоправда, той Чемпіонат світу приніс нам користь. Деякі команди (в першу чергу, африканці) виступили слабко і пропустили нас вперед в рейтингу. Це дало нам змогу восени потрапити в топ-24 і відібратися в Кваліфікацію ОІ-24.

Далі восени ми впевнено виграли відбіркову групу до цьогорічного Чемпіонату Європи, здобувши шість перемог над Угорщиною, Португалією та Кіпром. Вже тоді почав вимальовуватися певний позитив.

І от тепер вдала Золота ліга. Ми вже 21-ші в рейтингу, в декількох балах від ще парочки команд. Тож, за рейтинг також варто боротися. Не в плані добору на Олімпіаду (там відбрив нереальний), а в плані закріплення позицій. Мета – топ-15. Це цілком реально.

Склад

Тут я опишу основу саме із Золотої ліги. Оскільки це найменш статусний турнір із всіх цьогорічних, то цілком допускаю, що Пєтков не збирав аж всіх найкращих, а награвав саме молодий склад. Та ж Олеся Рихлюк (мабуть, кращий гравець покоління), незважаючи на поважний вік, ще може добре підсилити команду.

Зазначу, що 5 із 7 гравців основи представляють «Прометей».

Зв’язуючу у нас грає Дар’я Шаргородська. Не сказати, що завжди впевнено, але вона зараз однозначно №1 збірної. Часто збивається на високу гру по краях, що призводить до проблем (як у першій партії матчу-відповіді з чешками). Мало задіює центральних блокуючих. Але якщо вдається підключати перший темп, то гру веде непогано.

Якщо хтось переживає, де ділася Дар’я Великоконь, то не переживайте, це вона і є). Дівчина одружилася і змінила прізвище.

На заміну виходила Вікторія Олійник, але виглядала слабкіше.

Діагональну відіграла Анастасія Крайдуба. Останній сезон грала в Польщі, а зараз перейшла до італійського клубу. Хоча також пройшла «школу» «Прометея». Не дуже стрибуча діагональна, але високі м’ячі грає. Тож, при відсутності доводки, одна з опцій важких догравань. Дублером була прометеївка Вікторія Даньчак. Молода, цікава, і нестабільна.

Центральних блокуючих грають молода Анастасія Маєвська та досвідчена Світлана Дорсман (найдосвідченіша в цьому складі, капітан). В атаці цікавіше виглядає Дорсман, на подачі Маєвська (по суті, витягнула перші дві партії виїздного матчу з чешками). Хоча, повторюся, хотілося б більше бачити гри першим темпом. Ну і на блоці не виглядають монструозно. На заміну виходила ще одна представниця «Прометея» Уляна Котар. Одна з проблемних наших позицій.

Взагалі, жіночий волейбол набагато більш нестабільний, ніж чоловічий. Якщо ми закидали нашим хлопцям програш туркам партії з 18:14, то у дівчат подібні гойдалки на постійній основі. Як то третя партія виїздного матчу з чешками, коли 11:14 перетворилися на 23:14. І це не рідкість. Тож, описуючи сильні та слабкі сторони наших дівчат, треба робити поправку, що матч на матч не приходиться, і навіть, у межах одного матчу можуть бути «хвилі».

Переходимо до наших догравальниць. Та позиція, яка мені найбільше подобається. МВП фіналу Суперліги Олександра Міленко мені нагадує Олега Плотницького. Таке враження, що вона всюди на майданчику. Дуже хороша техніка, агресивність в атаці, готовність грати важкі м’ячі. Так, помилок вистачає, і до прийому є питання. Але гравчиня дуже достойна.

Другу догравальницю грає Юлія Димар. Останній сезон відіграла у Франції. Грає під стать своїй колезі Олександрі. З трохи меншою агресією, але також цілком впевнено. Єдине, чого не вистачає нашим догравальницям (та і всьому складу), так це зросту. Але з вміннями все більш-менш нормально. На підміну стабільно виходила Євгенія Хобер.

Ну і не можна оминути нашу ліберо. Як на мене, Кристина Нємцева показує найсильнішу гру на своїй позиції. Одна з двох гравчинь цього складу, хто вигравав ще Золоту лігу-2017 (інша Дорсман). Хоча Кристина ще досить молода. Дуже грамотний вибір позиції, чудовий прийом, гра в захисті.

-----

Такий поверхневий аналіз вийшов. Залітайте в коментарі для більш предметного обговорення. Ну і вболіваймо за наших дівчат у фіналі Золотої ліги і в подальших турнірах!

Інші пости користувача

Всі пости