Хокей повернувся - віва хокей!
На початку жовтня до України повернувся великий хокей! Повернувся яскравою подією з величного Палацу Спорта у Києві на телеканалі XSport та Ютубі!
Перше, що хочеться відмітити чи не відразу: хокей - це повний антипод своїх інших горе-братів - футболу та баскетболу відповідно. Коли до війни ті двоє жили відносно спокійно, у хокеї фанати стали свідками своєї лайв-версії “Гри Престолів”, де за владу бились (не цураючись ніякої медіа-зброї та доводячи іноді ситуацію до абсурдної) Федерація на чолі з Георгієм Зубко та група підвладних “Донбасу” команд з Борисом Колесніковим попереду цієї громади.
Але з початком широкомасштабного вторгнення до України тих, хто досі радіє перемозі на ЧС-2008 і крутить її на ТБ чи не кожен день (про Олімпіаду-2018, напевно, ще знімають десь фільм “Великий відскок” з Бєзруковимноговим, а тому потрібно почекати ще років 20 до того моменту, коли почнуть волати з кожної праски “Наши дєди нємцеv раzорvалі 4:3” ), ситуація змінилась на 180º. Про футбол та сюр з телеправами написано вже стільки статей, що завдяки ним можна спокійно зробити окремий підрозділ на Трибуні “Приклади жадібності та неадекватності в українському спорті”. У той же час ФБУ, зрозумівши, що чорний піар - теж піар, та закінчивши той самий тренінг-курс, що й ФХУ минулого року - “З’їдь з розуму та воюй з собі подібними” - влаштувала своє змагання з брудомітання проти “Прометея” (“От цікаво” №1: Чи за законом є дистанційне керування діяльністю федерації із-за кордону?), у якій присутні жага закидати жижею супротивника якомога більше, але відсутні логіка з адекватністю.
У хокеї ж донецька група припинила (чи призупинила) своє існування з початком війни (“От цікаво” №2: Яким би був результат ворожнечі між славнозвісними УХЛ та УХСЛ якби не війна?) , а отже, залишившись без опозиції та дочекавшись свого очільника з фронту, Федерація хокею України змогла об’єднати шість команд воєдино та дати старт черговому чемпіонату без скандалів та непотрібних дискусій. Що від нього очікувати? Загалом, чітко відслідковується дві групи команд:
- Претенденти на перемогу: Кременчук, Сокіл та Дніпро
Ці команди змогли зберегти більшість свого складу і, що більш важливо, фінансування. Звичайно, що деякі з лідерів цих команд поїхали до Європи (або повернулись на свої болота), але рівень залишився все одно достатньо високим для боротьби за перемогу. Про ці команди більш-менш зрозуміло і лише питання часу, хто саме стане переможцям. По першим турам здалось, що Кременчук виділяється на фоні інших, але Дніпро своєю перемогою над ними нагадав, що буде запекла боротьба до останнього туру. А значить будемо дивитись!
- Команди зі своїми завданнями: Легіон, Берсерки та Киів
Так як багато уваги зазвичай приділяється лідерам, хотілося б більш детально поговорити про команди цієї групи. Тут знаходяться дві команди, що є виходцями т.з. Першої Ліги (або любительської ліги Києва) та Легіон. Команда з Калуша особливо цікава тим, що вони нетипово розпочали свій шлях у хокеї - з розвитку дитячо-юнацької хокейної школи. І лише у цьому році була створена команда майстрів. Таких прикладів дуже мало в українському спорті (з таких команд спадає на думку хіба що “Лівий Берег” у футболі), але дуже хочеться, щоб після Перемоги над росією держава посприяла ентузіастам та фанатам (а інакше назвати тих, хто вкладає свої гроші у спорт, не можна), і створила важелі підтримки саме цьому способу розвитку спорту в цілому та команд окремо.
На сайті вже є блог, де дуже гарно написано, за ким потрібно слідкувати у цьому сезоні (посилання), але я б хотів додати до цього списку ще двох гравців саме Легіону - це Руслана Ромащенко та Віктора Захарова. Перший вже закінчив з хокеєм рік тому, але можна тільки радіти його поверненню, адже він - взірець професійного ставлення до хокею та приклад того, що працездатність та наполегливість можуть зробити будь-якого юного хокеїста гравцем рівня збірної країни! Хіба чи не це потрібно калушцям, чия команда була створена, щоб надати можливість місцевій молоді надалі розвиватись і грати на професійному рівні?
Щодо Віктора, то це історія про те, як був отриманий другий шанс почати все з чистого аркуша. Він є одним з найталановитіших гравцев в 90-го року народження, тому сподіваємось, що висновки зроблені та історія з вибором на користь грошей (а не збірної) залишиться у минулому.
Берсерки розпочинають свій другий сезон, змінюючи локацію у третій раз - цього разу вони повернулись/переїхали до Кременчука, де будуть грати на місцевому “Айсбергу”. На відміну від інших команд цієї групи, вони залишили більшу частину свого складу з попереднього сезону, спираючись на сплав молодості вихованців харківського хокея та досвіду, додавши гравців з досвідом виступів у складі збірної та Донбасу (Богдан Дьяченко, Єгор Безуглий). Здається, що в окремих матчах вони можуть попсувати нерви лідерам та відібрати в них залікові пункти. Хочеться також побажати, щоб вже у найближчьому майбутньому Берсерки змогли повернутись до Харкова, де дуже люблять і цінують хокей!
Щодо останньої команди - ХК Київ - то ось вам “От цікаво” №3: Що було раніше - інтерес до участі з боку ХК Київ чи запрошення останніх з боку федерації? Бо є дуже сильне відчуття, що їх участь - це ініціатива саме федерації, для того щоб була можливість зробити більш зручний та щільний календар. На даний момент - це найслабша команда чемпіонату, але в них є один козир на противагу Калушу і Берсеркам. Цей козир - їх розташування у Києві, адже вони мають змогу запрошувати тих, хто грає у Першій Лізі (або взагалі катається для підтримки форми), але має достатньо досвіду, щоб підсилити команду. По суті, ХК Київ - то і є збірна Першої Ліги, а отже вони мають знання ліги зсередини. Нещодавно одним з таких підсилень став Георгій Кіча, за плечима якого більше 30 матчів у джерсі збірної різних вікових категорій. А якщо ще Олексій Житник вирішить зіграти бодай один матч за ХК на професійному рівні - то інтерес до цієї команди гарантований.
Підсумувати цю статтю хотілося б причинами, чому саме потрібно слідкувати за чемпіонатом України:
- Бо хокей - живий!
У цей час, коли багато життєсфер страждають від щоденних руйнувань з боку країни-агресора, хокей може стати одним із відволікаючих факторів для людей. В ньому назараз немає бруду, на відміну від футболу та баскетболу, а отже можна отримувати задовлення від чистої вижимки найкращої гри на льоду у світі! Якщо ж ви ніколи не дивились, то є чудова нагода розпочати, бо…
- Бо хокей зручно дивитись!
Саме так - завдяки трансляціям на телебаченні (XSport) та інтернеті (YouTube-сторінці Федерації), хокей можна дивитись будь-де, будь-коли і як вам заманеться (з паузами на чай, сон чи роботу; у ліжку чи у метро). Гарна картинка (особливо з Палацу Спорту) у поєднанні з професійними коментарями Сергія Лук'яненка та Олександра Черненка спонукають бути частиною подій на льоду. Одночасно можна почути крики з деяків футбольних кабінетів “Ми ж казали, що спорт повинен бути загальнодоступним!”, але у випадку з хокеєм це скоріш від нестачі опцій - є великі сумніви, що на столі федерації лежить багато пропозицій від інших трансляторів. На жаль, хокей залишається нішовим спортом в Україні, і зараз є великолепна можливість зацікавити нових глядачів за допомогою доступності для кожного гри.
- Бо це наше, українське!
Довгі роки ми дивились або НХЛ (що не дуже зручно через різницю у часі; ба більш, ліга обрала шлях грошей, продовжуючи робити своїм обличчям містера “я нічого не можу вирішити” і “фото з пітуном в інстаграмі нічого не значить”), або на сусідський чемпіонат, де навіть приймали участь до початку агресії (до речі, ще один цікавий кейс для тих, хто вивчає спортивний менеджмент - як мати гроші та потенціал, але за 10+ років все прогавити. “Класична русня”). На разі є можливість вболівати за наших українських хлопців (бо ліга отримала черговий шанс самоочистись від третьєсортних хокеїстів з інших країн), багато з яких молоді та мають перспективи в котре підняти наш хокей з колін! Тому вболівайте та дивіться своє, рідне!
Слава Україні та ЗСУ!
