Трагедія Саутгемптона. Чемпіоншип все ближче

Що ми знаємо про Саутгемптон? Насправді, чимало. Тут починав Алан Ширер, тут ставив гольові рекорди Метт Лє Тісьє, а академія клубу поставила на конвеєр штампування англійських талантів – саме зі стану «святих» до Арсеналу перебралися Тео Волкотт, Алекс Окслейд-Чемберлен та Калум Чемберс, а Манчестер Юнайтед прибрали до рук Люка Шоу, який вже десятий сезон бігає у стані «червоних дияволів». Не забуваємо й про те, що клуб був трампліном для таких відомих гравців, як Садьо Мане з Баварії, Вірджіл Ван Дейк з Ліверпуля та низки інших, менш відомих, але дуже якісних виконавців. Якщо треба навести більш свіжий приклад, то можемо нагадати про Джеймса Ворд-Проуза, вихованця та капітана Саутгемптона, який встиг і за збірну Англії пограти, і заробити собі реноме одного з кращих виконавців штрафних у світі.

Але, на жаль, усі ці успіхи не мають взагалі нічого спільного із цим сезоном, сезоном, підсумками якого, скоріш за все, стане виліт команди до Чемпіоншипу. Прямо зараз, після 34 зіграних матчів, Саутгемптон займає останню, двадцяту сходинку, знаходячись аж в семи балах від сімнадцятого, рятувального місця. Тобто, щоб залишитись у еліті, «святі» мають не тільки видати бездоганну кінцівку, але і сподіватись на те, що усі інші конкуренти будуть не набирати, а тільки втрачати.

Мабуть, навіть серед справжніх фанатів команди із однойменного міста не знайдеться тих, в кого ще залишаються рожеві окуляри. І це нормально, бо краще примиритись з фактом вильоту зараз, ніж сподіватись на якесь диво. Бо дива трапляються лише у казках. А історія «Сотона» не дуже схожа на казку. Особливо у цьому сезоні.

Розпочала команда як завжди, видав ідеальний з точки зору симетрії результат – поразка, нічия та перемога. У п’ятому турі на «Сент-Меріс» взагалі був битий Челсі (2:1), при чому не можна сказати, що тодішні господарі не заслужили на цю перемогу. Але на цьому все. Далі почався суцільний біль.

Навіть тоді, коли Саутгемптон набирав свої бали, кидалося в очі те, як багато команда пропускає. Щоб ви зрозуміли масштаби трагедії – за 34 тури у основного голкіпера Гевіна Базуну набралося 32 зіграних матчі, але не пропустити гол йому вдалося лише у трьох. Змінивший його в воротах у двох останніх іграх Алекс Маккарті зі своєю задачею також не впорався, пропустивши чотири. Прямо зараз у Саутгемптона не найгірший захист чемпіонату, той же Борнмут пропустив 65 против 60 у «святих», а у Лідса взагали 69, але вищезазначені команди знаходяться над зоною вильоту, хоча у клубу з графства Йоркшир ситуація також складна. До речі, наприклад, у минулому сезоні захист колективу був також неідеальним, вони пропустили 67, що плюс-мінус відповідає цифрам цього сезону. Але тоді команда ще й забивала. 43 голи після 38 матчів.

А зараз немає і цього. По очікуваним голам команда мала б забити 35, що занадто мало. А забила взагалі 28, що ще гірше. При цьому, майже третину цих голів організував Ворд-Проуз (7Г + 2А), капітан і з відривом кращий гравець.

При цьому усі гравці Саутгемптона по даним сайту Трансфермаркет коштують майже 400 мільйонів євро, що є дванадцятим результатом. Хоча турнірна таблиця каже зовсім інше. Склад «святих» є четвертим наймолодшим серед усіх двадцяти клубів (25.5), тільки Брайтон (24.8), Арсенал (25.2) і Челсі (25.4) його випереджають. Тобто, потенціал у «святих» дійсно величезний, при належному розвитку та лояльності до клуба вони могли б спокійно вести боротьбу за єврокубки буквально через рік або два. Але важко прогресувати, коли ти завжди програєш. І важко прогресувати в Чемпіоншипі, до якого клуб мчить семимильними кроками.

А ще важче прогресувати, коли керівництво входить у сезон 2022/23 з Ральфом Хазенхюттлем, тренером, який наприкінці сезону минулого програв дев’ять з дванадцяти останніх матчів, та й взагалі фінішував на шістнадцятій позиції. Мабуть, власники повірили у його проект. А може у австрійця просто був на них компромат? Сказати важко, але так філігранно залишатись у своєму кріслі, коли воно хитається з усіх боків – це треба вміти.

Крапкою у відносинах між радою директорів Саутгемптона та Хазенхюттлем стала принизлива поразка на «Сент-Меріс», кривдником став Ньюкасл (1:4). А вже за декілька днів на пост заступив сорока дев’ятирічний Нейтан Джонс і як ви думаєте, чи стала ситуація кращою? Питання, насправді, риторичне. І це можна зрозуміти хоча б за того, що останнім клубом, який тренував валієць був Лутон Таун з Чемпіоншипу. При ньому краще не стало, але в пам’яті вболівальників «святих» він свій слід залишив, обігравши Манчестер Сіті (2:0) Пепа Гвардіоли у чвертьфіналі Кубку Англійської Ліги.

Гадаєте, це все? Ні. Керівництво Саутгемптона пішло далі і змінило тренера другий раз за сезон, призначивши відносно молодого (39 років) Рубена Селеша, який до цього був помічником спочатку Хазенхюттля, а потім Джонса. Єдине, чим запам’ятався іспанський наставник, то це своїми стильними костюмами, в яких красувався під час матчів. Але на цьому все. Так, почав він з перемоги над Челсі (1:0), а через два тижні була ще одна над Лестером (1:0), але на більше він не спромігся.

І саме Селеш буде виводити Саутгемптон на матчі, які залишились. А залишились ігри за таким же невдахою Нотінгемом, Фулгем, виїзд до Брайтона и мотивований застрибнути у Лігу Чемпіонів Ліверпуль. Хто знає, можливо іспанець приберіг трохи іспанської магії на фініш? Все ж таки, тренери з цієї країни в Англії почувають себе відносно непогано.