Класика боксу

90-ті увійшли в історію як золота епоха хевівейту. Тоді на ринзі виступали такі легенди боксу як Холіфілд, Майк Тайсон та інші, а фанати боксу стали свідками одних з найвидовищніших поєдинків в історії цього спорту. Але навіть у цій м’ясорубці змогли залишитися двоє боксерів які перемогли кожного суперника проти якого виходили на ринг. Як таке взагалі можливо? Що ж, це бокс.

Їхні імена - Леннокс Льюїс та Ріддік Боу. Льюїс мав дві поразки в кар'єрі, але встиг відігратися за кожну з них, Боу своєю чергою хоч і програв Холіфілду одну із зустрічей (це єдина його поразка в кар’єрі), саму трилогію він виграв.

На початку 90-тих ці двоє мали багато спільного: вони були на піку своїх можливостей, не мали поразок, а також шалено ненавиділи один одного. Ця ненависть бере свій початок ще з Олімпійських ігор 1988, на яких Боу зайняв 2 місце. У фіналі він програв нікому іншому як саме Ленноксу Льюїсу, зупинкою на початку 2 раунду.

Сама зупинка була дуже суперечливою. Леннокс двічі відправив у нокдаун свого суперника, але повалити з ніг так і не зміг (повалити з ніг Боу ще довго ніхто не зможе), Боу виглядав готовим продовжувати, але рефері не дав йому цього зробити й Льюїс став Олімпійським чемпіоном. Усі ці суперечності в майбутньому тільки підливатимуть інтерес до їхнього протистояння.

Але перенесемося на 4 роки вперед. У листопаді 1992 року Ріддік Боу сенсаційно перемагає Холіфілда та стає абсолютним чемпіоном важкої ваги. Біля рингу на нього чекає його давній приятель Льюїс, який за місяць до того переміг Раддока та став обов’язковим претендентом на титул WBC, яким тепер володів Боу. Між бійцями відбулася словесна перепалка у якій Леннокс пообіцяв нокаутувати новоспеченого чемпіона, а шанувальники боксу очікували оголошення дати бою.

Але боксерський бізнес місце непередбачуване і після невдалих переговорів між командами, Боу зібрав спеціальну пресконференцію на якій відмовився від титулу WBC та горезвісно викинув пояс у смітник. Фанати боксу були розчаровані та не могли повірити, що чемпіон здатний на таке, тоді вони не знали, що він міг зробити дещо гірше - піти боксувати проти ММА бійця.

Що послугувало проблемою у проведенні бою? Гроші? Менеджмент Боу? Страх чемпіона перед претендентом? Тема для окремого матеріалу, ми ж постараємося сфантазувати, що міг отримати світ боксу якби кожна зі сторін домовилися про поєдинок і він відбувся, скажімо, в першій половині 1993 року.

1993 рік, увага усієї боксерської спільноти прикута до Медісон Сквер Гарден, бо менеджмент Ріддіка Боу все-таки зміг виторгувати домашній для “Великого Татуся” Нью-Йорк, замість близького для Льюїса Лондона.

Знаючи те як обоє важковаговиків ненавиділи один одного навіть коли їм було за 50, також витівки Боу у його подальшій кар’єрі, можна точно сказати, що пресконференції були б дуже напруженими, між боксерами постійно стояла охорона, а битвами поглядів знехтували. Великі цифри PPV були гарантовані та бій Боу-Льюїс став би одним з найгучніших поєдинків 90-тих.

День бою. Боксери виходять на ринг. Майкл Баффер оголошує спочатку британського претендента, потім американського чемпіона. Обоє важковаговиків підходять до рефері, який пояснює їм правила бою та розводить по кутах, рукавички вони не потискають.

Бій почався. Британський Лев повільно починає бій, стараючись знайти дистанцію та атакуючи поодинокими ударами. “Великий Татко” в класичній для себе манері починає дуже активно викидаючи багато ударів і намагаючись забрати голову Льюїса, як той колись забрав його золоту медаль Олімпіади.

Повільний початок поєдинку дуже притаманний Льюїсу, що просто не припустимо з таким боксером як Ріддік Боу. Британець побуває в нокдауні за перші три раунди.

Починаючи з 4 раунду Льюїс набере обертів та забере ініціативу у свої руки, атакуючи точними комбінаціями та заставляючи Боу промахнутися. В середині поєдинку в Боу прокинеться друге дихання та він потрясе Льюїса, але повалити з ніг вже не вийде, під кінець поєдинку претендент зможе сам пробити Боу та навіть затягнути його в канати, але повалити американського гангстера в нього не буде шансів.

Все ж таки, бій дійде до рішення, за яким перемогу в бою отримує Леннокс Льюїс та стане новим абсолютним чемпіоном Королівського дивізіону. Цей бій мав би всі шанси стати не менш видовищним чим Холіфілд - Боу або Льюїс - Кличко.

Насправді ми не можемо знати як пройшов би цей бій, все що завгодно могло статися, можливо Боу нокаутував би Льюїса у першому раунді, можливо це зробив би Льюїс, а можливо парашутист приземлився б на ринг.

Те, що ми знаємо точно - цей поєдинок мав стати класикою боксу. Бокс був створений для того, щоб визначити хто є найкращим у світі, але ми мали приклад двох боксерів, які перемогли кожного з ким зустрілися у ринзі, але так і не провели бій один з одним. Двоє боксерів які змагалися на самісінькій вершині аматорського боксу, тепер борються за першість в професійному, додаючи сюди особисту ненависть - цей бій повинен був бути відображенням того, що таке бокс. Це бій, який повинен побачити кожен, але парадокс боксу в тому, що він так і не відбувся.

P.s. Коли писав цей матеріал помітив, що у конкурсі вже писали про цей бій, але вирішив не писати новий матеріал спочатку, надіюсь мене не дискваліфікують)