«Шахтар» переміг «Динамо» грою у захисті – Пушич вперше відійшов від своєї філософії в УПЛ
Кияни не скористалися перевагою у другому таймі.
«Шахтар» здобув чемпіонство УПЛ, в очному матчі мінімально обігравши «Динамо» завдяки голу Георгія Судакова з пенальті – 1:0.
Швидко розбираємо, як гірникам вдалося втримати переможний результат та чому кияни не дотиснули суперника як мінімум на нічию.
***
Вибір стартових складів одразу вказав на кілька моментів. Ключові події – вихід Бондаренка та Криськіва в основі «Шахтаря» та Ярмоленко у запасі «Динамо».
Пушич відмовився від кандидатур Марлона та Степаненка. Тобто: а) не ризикнув випускати бразильця попри його хорошу форму та нещодавню травму Бондаренка; б) натомість ризикнув зіграти проти киян без чистого опорника, ймовірно, розраховуючи сходу володіти ситуацією.
А от відсутність Ярмоленка у старті залишала питання: це «Динамо» спробує без м‘яча агресивно вступати у відбір з перших хвилин (адже Волошин та Кабаєв фізично витриваліші за сьогоднішнього Андрія) чи «Динамо» навпаки свідомо планує опуститися нижче та розраховувати на контратаки (адже Волошин та Кабаєв швидші за сьогоднішнього Андрія)?
«Шахтар» виграв матч у три обережних етапи. Перший не спрацював – але допомогли недоліки киян
Відповідь ми отримали у дебютні ж секунди матчу – Шовковський обрав другий варіант. «Динамо», напевно, розуміло, що перші 15-20 хвилин «Шахтар» точно буде ініціативнішим – і сіло перекривати сильні сторони гірників. Найпоказовіший момент – намагання зіграти персонально по Криськіву та Судакову. Якщо до Дмитра вдалося приклеїти Буяльського:
То от Георгій часто тікав в різні зони, тож Бражко епізодично перемикався на Кевіна. Схожа ситуація з Бондаренком – Шапаренко частіше опинявся поруч з Коноплею, ніж з Артемом.
Щоправда, особливих дивідендів для «Динамо» від усього цього процесу не було. Так, можливо, «Шахтар» не мав великої кількості явних нагод. Але «Шахтар» явно володів перевагою – активно вмикався у відбір після втрат, провокуючи тим самим багато необов’язкових втрат «Динамо».
Так, можливо, «Шахтар» дійсно дещо підсів після 15-ї хвилини та дав більше контролю «Динамо». Але кияни цим мало користалися. Основна проблема – відсутність захисників, які можуть просувати м’яч пасами та ривками. Пара Попов-Дячук просто сковувала дії команди, бо у таких ситуаціях підопічні Шовковського нічого не могли зробити:
Гірники перекривали зони у центрі – і все, кінець: або помилки, або закидання у глибину на Ваната, які не проходили. Тож «Шахтар» на цьому етапі був готовий до різних розвитків матчу куди краще.
Єдина надія «Динамо» – Шапаренко. І Кабаєв, якщо Миколі вдалося протягнути м’яч на чужу половину поля. Лівий фланг працював значно краще, ніж правий. Напівмоменти, створені до першого пропущеного – заслуга виключно цих двох гравців. Як ось дальній удар Влада, який був небезпечнішим, ніж кілька спроб «Шахтаря» до цього:
Натомість проблеми пасивності правого флангу ставали куди помітнішими – та у підсумку вилилися у пенальті у ворота Бущана.
Правий фланг «Динамо» просідав й у захисті. Пенальті – наслідок проблем у цій зоні та апофеоз провального тайму Вівчаренка
Другий етап обережного підходу «Шахтаря» – підловити суперника на якійсь з помилок, коли становище на полі вирівняється. Так і сталося: «Динамо» на 30-й хвилині привезло пенальті – рукою зіграв Вівчаренко. Якщо розбирати епізод покроково, то тут одразу кілька ключових факторів:
– Шапаренко, розуміючи, що лише він може робити різницю на полі у складі киян, з часом та емоціями ризикував все більше. Власне, з його втрати проти Бондаренка й почалася атака «Шахтаря»;
– Буяльський не встиг зіграти на випередження після відскоку. Віталій завалився на газон, хоча контакту, як показують повтори, наче не було;
– Критичний момент: Тимчик опинився 1 в 1 проти Кевіна, а Волошин замість того, аби ближче діяти до бразильця, перекривав тільки прохід під праву ногу.
Вінгер скористався простором, прокинувши фулбека під ліву і простріливши:
– Другий критичний момент: Вівчаренко на дальній штанзі загубив Сікана та викинув руку в бік.
Для Костянтина цей епізод став апофеозом провального першого тайму – постійні втрати, технічний брак, програні єдиноборства, невдалі рішення в атаці. Тому дивно, що після перерви зміна відбулася лише на правому фланзі (Ярмоленко замість Волошина, у якого теж погані 45 хвилин), а на лівому (можливий вихід Дубінчака) – ні.
Третій етап – «засушити гру» та зробити ставку на дисципліну у захисті. Це перший подібний матч Пушича в Україні
Все, що відбувалося після пенальті, нагадувало зміну ролями у будь-якому рядовому матчі «Шахтаря» з іншими командами УПЛ. Цього разу Пушич обійшовся без авантюр та «красивого шахтарівського футболу», що в принципі логічно у чемпіонському матчі, де головне не програти:
– «Шахтар» сів глибоко у захист та віддав усю ініціативу «Динамо»;
– на поле вийшли Степаненко та Ракицький. Один наситив опорну зону, інший спровокував переведення Матвієнка «під» Ярмоленка;
– під кінець матчу звичні для такого роду гри затримки часу.
Найголовніше в цьому аспекті, що «Шахтар» дуже якісно відзахищався саме у карному під час позиційних атак киян. Загроза переважно виникала після дальніх ударів чи стандартів (помітно домашню заготовку із «заслонами» під Попова).
Єдине, що гірники максимально погано використовували контратаки та простір – до дійсно небезпечного моменту виходи 3 в 3 чи 4 в 4 дійшли аж на 90-й хвилині, коли пробивав Траоре.
***
Тут загалом два висновки. Перше, що «Динамо» під керівництвом Шовковського з часом подобається все більше – сьогодні, наприклад, у киян вистачило бажання та вміння затиснути «Шахтар», нехай він навіть був не проти цього. Тиск був перманентний та гострий, але клас та організація все ж вирішили все. Клас та організація саме захисту гірників у власному карному.
Другий висновок, що «Шахтар» взяв чемпіонство у матчі, який аж ніяк не відповідає публічній філософії керівництва клубу. Але чи має це сенс в таких іграх? Навряд – на євроарені в подібній ситуації гірники опиняться ще не раз, тому нічого поганого у такому підході явно немає.
Фото: скриншоти трансляції УПЛ ТБ
