7 причин чому. Обговоримо кризу Шахтаря та шанси Гірників на Чемпіонство.
Я, сам фанат Шахтаря з 20 річним стажем і дуже довго вагався над написанням критики в адресу своєї команди, навіть після поразки Марселю я сидів і дивився на монітор та не міг повірити в таку гру. Можливо, думав я собі, це лише аномалія чи то знову зіграв наш Український страх перед топ іменами, чи просто перегоріла команда. Але ось матч проти Олександрії і тотальна безнадійність та безідейність. Це все після слів про – « Найсильніший Шахтар в Історії» від Паліна, та « Футбол від якого хочеться кайфувати» від Ахметова. Не варто робити скидки, тож пройдемось по основним проблемам Гірників ,як тренерським так і стратегічним.
1) Перебільшені очікування від команди.
Тут проблема в тому, що Палкін та Ахметов анонсують ледь не нові Галактікос в стані Шахтаря, але треба визнати, що команда не здатна купувати гравців по 50мільйонів та готових зірок. Роздути надії у керівництва вийшло, а на ділі Шахтар ризикує і зовсім не потрапити в Лігу Чемпіонів на наступний сезон. Все це тому, що не набрано рейтингових балів й тепер Чемпіон УПЛ втратив можливість відразу грати в груповому етапі. З цієї проблеми випливають й постійні пертурбації та конфлікти з боку Шахтаря. Варто просто визнати, що Шахтар для ЛЧ не топ команда, тепер ми на рівні команд з Хорватії, Боснії та Чехії і навіть декому поступаємось.
2) Заміни тренерів.
Шахтар вперше, скільки я себе пам’ятаю, за рік змінив аж 4 тренери на чолі команди. Для тих хто скаже три, то рахуємо: 1) Йовічевич, 2) Патрік , 3) Срна ( в.о) 4) Маріно Пушич. Така кількість тренерів мені чимось нагадує болото Челсі, або Наполі де керівництво не знає який вектор обрати й кидається з боку в бік. Така невпевненість явно впливає на гравців, адже кожен тренер підходить до команди з своїм штабом, акцентами на підготовку та фізику й тактику гри. Чим не влаштував Йовічевич я не знаю, адже тренер вижав з команди все що міг та навіть краще, а 1-7 від Феєнорда не цілковита вина тренера. А він став чемпіоном зі складом, який не був сильніший ніж зараз, по суті з командою яка збиралась на коліні. Хто знає, що могло виникнути якби йому дали часу. Патріку також було важко, адже він тренер-догматик й дуже прискіпливий, він вимагав від команди того, що вона дати не може – самовіддачу та пресинг. Бігати та топтати суперника з 1-90 хвилин, забивати його в карний майданчик та бити по воротам 20 разів за гру. КОМАНДА цього робити не хоче, тож тренер пішов у відставку. Срна побув виконуючим та просто скинув команду до базових налаштувань і дав їм грати так як вони того хочуть. Пушич непогано почав і замайоріла надія, проте як довела практика то він виїхав на тому, що будував Патрік, адже після зимових канікул команда абсолютно не готова, а футбол ну явно не Шахтарський.
3) Архаїзми та менталітет.
Цю проблему я хочу об’єднати, адже вони йдуть за руку як молодята після весілля через залу. Шахтарський футбол в минулому. Саме так, та гра де бразильці возились в атаці, а банда Чигринський, Ракицький та Степаненко героїчно тримали захист уже минула. Зараз час тотального футболу, повертаються конспекти Кройфа. Тепер пресингує вся команда, а швидкі повернення в нападі стали інструментом до величі Ман Сіті та Ліверпуля й такому шаленому відриву від інших. Саме побудувати такий Шахтар і хотів Ахметов ( думаю) коли забирав у Зорі Ван Левена, але чомусь не вийшло. І ось це саме ЧОМУСЬ – гравці не хочуть бігати. Їх привчила в академії тримати м’яч та грати у володінні, а бігати то для Колгоспів. Так ми й граємо, але ми не Барселона праймових часів, щоб займатись ваток атом ( тікі-такою) 75 хвилин і 15 рвати суперника. Ми не можемо нав’язати свою гру суперникам, які нас шалено втискають в карний майданчик, де тонко там і рветься. Наші команди мають такий екзистенційний страх перед суперниками, що в них жишки трусяться. Чому ми боїмось Марсель, Феєнорд та Інтер ? Чому Антверпен возить нас мордою по газону, де Вермерен 2005 року принижує нашу ЦП. Навіщо тоді виходити в ЄК якщо ми боїмося суперників ? Перегравати їх ми можемо лише самовіддачею та командною роботою, але цієї самопожертви та боротьби до останньої хвилини не видно на горизонті.
4) Трансферна робота.
Я вважаю, що команда просто втратила реальність на ринку й гроші потьмарили людяність. Моя думка – трансфер Мудрика в Челсі за 100 млн це помилка, яка може коштувати для гравця кар’єри. Помилка через жадобу, адже тому самому Мудрику могло більше пощастити грай він в Арсеналі чи Баєрі, там тренери знають що вони хочуть від гравців та вміють працювати, але ми знехтували майбутнім та поставили на перше місце гроші. Тепер кейс Судакова, за якого хочуть більше 40+ млн. Вдумайтесь в ці цифри ! За гравця який просто розтанув на полі проти мертвого Марселю, який не вирішує та не тягне команду в найвідповідальніший момент. За того ж таки Вермерена ( як приклад) Бельгійці взяли 18 млн Євро і він аж нічим не гірший Судакова. Матвієнка дуже перетримали в команді ,а тепер за провальний сезон ніхто не дасть і 5 млн. Захисник який привозить майже що матчу не потрібен топ командам, хай би як він не пасував але він захисник в першу чергу. В Трансферний період накупили вінгерів, таких як Кевін, Егіналду, Невертона – всі на одну позицію. Опорники - Кастілью, Марлон Гомес. Та ненезрозумілі захисники такі як Лемкін, Азарові, Міроші та пенсіонер Чигринський. Проте так і не знайшли як вийти з проблеми ЦЗ та Опорної зони, а відсутність забивного нападника ще дасть про себе знати по сезону. Серед позитиву це нарешті відпустили Трубіна в Бенфіку, де голкіпер зможе дорости до команд з топ 5 й прогресувати. Але питання навіщо віддавати Кастілью в оренду, якщо немає кому грати в опорній зоні ?
5) Командна взаємодія та позиційні помилки.
Ще з давніх давен в гірників слабка ланка Центр Захисту, про це знають всі ,але вирішувати проблему нічим. Основна зв’язка Матвієнко+Бондар, але чому не награються люди на місце Матвієнка, адже він просто привозить та позиційно помиляється весь сезон. Опорна зона це катастрофа. Тарас напевно вже все….По останнім матчам видно, що ветеран просто вже не тягне виконувати ту роботу яку від нього вимагають, тож треба шукати заміну. Назарину тренер в принципі не бачить як гравця, Кастілью віддали до оренди, а Марлона брали на травмі тож очікувати на нього ще довго. Питання а хто ж опорник ? Любите Матвієнка , то хай спробує себе в опорній зоні ,а чому б ні ?Криськів – непогано, проте його також треба там награвати і дати надійний тил. Сікан як нападник трохи сируватий і не може на рівні того ж Ваната забивати в УПЛ, а Траоре тільки відновлюється, так а хто ж тоді нападник ? Багато питання до лівого захисника, там в першому матчі проти Марселя провалився Азаров, тож чому його випустили на другий ? На зборах чудово грав Педрінью, можливо варто було б дати йому шанс. Кевін зараз виглядає інороднім тілом вкоманді, як і більшість гравців, а вся гра в фінальній 1/3 поля зводиться до – віддай Судакову чи Зубкову хай думають. При всій повазі до Зубкова, але років 5-10 тому він би не міцно сидів на лавці Шахтаря. Чому проблеми на зборах не були вирішені – невідомо. За словами інсайдерів які стежили безпосередньо за тренуваннями, то в Шахтаря два склади. Один тренується як основа, а другий окремо – тож причина розподілу явна. Навіть Віктор Вацко в своєму ефірі підтвердив цей факт, та наголосив, що це породжує не зовсім здорову атмосферу в команді.
6) Моральне обличчя
Багато зараз питань до Гірників через їхні переноси матчів в зв’язку з Єврокубками. Нібито треба переносити матчі в УПЛ, щоб наші команди готувались та не дай боже не перевтомились. І що, допомогло ? Скільки ви команд нарахуєте в Євровесні ?Це проблема величезна, адже це знижує конкурентоздатність всього чемпіонату, а флагманами цього руху є Ахметов і Суркіс. Чому Чехи чи Словакі, чи навіть команди з Ісландії такого не роблять ? Навіть матч з Олександрією умисно перенесли з 18:00 на 13:00. Чим керується Шахтар ? Невідомо. Точно не регламентом УПЛ. Саме такі рішення породжують поступове розкладання як самих гравців ( бо в Європі з ними так не носяться) так і з боку інших команд. Другий моральний аспект – оренди. Команда забороняє орендованим гравцям грати проти себе – питання чому ? Якщо гравець не відповідає рівнем складу Шахтаря, то чому ви боїтесь проти них грати. Це також знижує обороноздатність багатьох команд Ліги та знижує перспективи чемпіонату. Тож нехтуючи іншими командами в Чемпіонаті на власний розсуд ми маємо те що маємо. Постійні заміни тренерів також не додають авторитету команді.
7) Вектор команди.
Тренери і епохи змінюються, а в Шахтаря все той же вектор – Бразильці. Але за останнім часом я не бачу тренера, який так як Луческу працює з латиноамериканцями. Чому не змінити вектор селекції на Балкани чи то Африку ? Бразильці дуже специфічні гравці ,а такі таланти як Вілліан чи Коста не завжди будуть доступні за ціною, тож якість цих гравців наразі бажає всього найкращого. Чи зможе Пушич розкрити новачків – невідомо, проте давайте згадаємо а кого Шахтар за останні три роки дорого продав з Бразильців ? Непоганий був Тете й Додо, але далі тут порожнеча. Лукас Тейлор не вражав надійністью, Фернандо, Маркос Антоніо, Майкон, Сіпріано, Педрінью, Вітао, Марлон, Тобіас, Веллінгтон Нем – всі вони не заграли за Шахтар як слід та не заграли за свої майбутні команди. Не були продані бодай за 10+ млн. як йшли Коста, Вілліан, Тейшейра чи Адріано, за яких була справжня бійка на Трансферному ринку. Можливо треба уваги вихованцям ? Не відправляти по орендам адати шанс, як це було за Йовічевича, саме він розкрив Мудрика та Судакова, а основним кіпером став Трубін. Є зараз зірочка Цуканов, чи дадуть йому шанс розкрити себе невідомо, як і з Назариною чи молодим захисником Данилом Удодом. Чи отримає шанс В’юнник також питання риторичне. Мені більше подобався Шахтар Йовічевича, він перевершив очікування, але зараз очікування добивають Шахтар.
Скоріш за все в цьому році ми побачимо Чемпіоном Динамо, адже Шовковський за збори провів видиму роботу над помилками і Кияни виглядають значно краще за Шахтар, а Кривбас також не треба списувати з рахунків. В наступному турі Кривбас – Шахтар і вже там буде видно чи претендент Гірники бодай на 2 місце.
Форца Шахтар !
