«You’ll never walk alone» фанатів «Селтіка», інтерв’ю для SBC і солодка нічия «Шахтаря». Матч в Глазго - 😍
Найбільш атмосферний виїзд сезону в Лізі чемпіонів.
Леді та джентльмени, сідайте зручніше в наш двоповерховий автобус. Ми їдемо на два дні в Глазго на матч «Шахтаря» в Лізі чемпіонів проти «Селтіка». Буде класно.
Невеличка передісторія. До того, як зробити перші кроки по шотландській землі, довелося ще заїхати у Варшаву і забрати свою британську візу. Тоді переїзд автобусом в Жешув, ночівля там і виліт з цього затишного польського міста в Глазго.
«Думаєш, «Шахтар» переможе?» - штамп у паспорті про перетин кордону мені ставить фанат «Селтіка». Сам побачити матч він не зможе, бо має працювати. Намагаюся його деморалізувати і кажу: «Впевнена, що «Шахтар» виграє».
Глазго зустрічає дощем, калюжами на дорозі і жовтим листям на деревах. А ще очікуванням якоїсь магії. І не тому, що це країна, де живе лохнеське чудовисько і де Джоан Роулінг почала писати свої книги про Гаррі Поттера. А тому, що «Шахтар» цього сезону робить неймовірні речі.
«Українські гравці занадто дорогі для нашого бюджету»
Для початку невеличка прогулянка містом в бік стадіону «Селтік Парк». У нас є трохи часу і ми можемо роздивитися Глазго перед пресконференціями тренерів.
І першим в очі кидаються не красиві мости через річку Клайд чи добре збережена архітектура, а українські прапори.
Приємно бачити таку підтримку від шотландського народу.
Так ми і дісталися до стадіону. Тут кілька слів про «Селтік». Клуб заснував ірландський священник-католик, щоб збирати кошти для допомоги ірландським мігрантам, які оселилися в Шотландії. Перед стадіоном брату Волфріду стоїть пам’ятник, а клуб дбайливо береже свою історію, коріння і традиції.
«Селтік Парк» - це один з найатмосферніших стадіонів, які тільки доводилося бачити. За своїм духом, більше схоже на затишний дім для своїх вболівальників, ніж на просто спортивний об’єкт.
Я шукала український слід на арені - фото Мар’яна Шведа чи якусь матеріальну згадку про нього. Але футболіст перебував в команді надто мало часу, тому такої честі на отримав. Зате він живе в пам’яті працівників клубу.
«Дуже талановитий футболіст, але мав проблеми з комунікацією і довго тут не грав», - згадує один зі стюардів на стадіоні.
У головного тренера «Селтіка» Ангелоса Постекоглу запитую чи не хотів би клуб знову підписати когось з українських футболістів. Він лише посміхається.
«В Україні багато молодих і цікавих гравців, але вони занадто дорогі для нашого бюджету. У нас немає на них коштів», - чесно зізнався Ангел.
Питання про дорогі квитки стало топ-темою в Шотландії
А далі настав зірковий час Ендрю Тодоса. Його питання про дорогу вартість квитків на гостьовий сектор (60 фунтів за один тікет) до тренера «Селтіка» наробило галасу на всю Шотландію. Це ще Тодосу пощастило, що новий прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак перетягнув увагу на себе.
Реакція Постекоглу завірусилася - лише відео в TikTok ESPN зібрало більше 1,7 млн переглядів і сотні (якщо не тисячі) коментарів. Фанати «Селтіка» стали на захист свого клубу.
Після пресконференції престаше кельтів заявив, що квитки в гостьовий сектор безкоштовно роздадуть українським біженцям. Це гарний жест, але, для прикладу, українцям з діаспори чи іншим бажаючим все одно довелося купувати тікети по 60 фунтів.
Особисто спілкувалася з вболівальником гірників з діаспори, який купив аж три квитки, адже йшов на стадіон з дітьми. До речі, для маленьким фанатів ціна така ж сама, як для дорослих.
Ще одна тема, яка відбилася широким ехом в британських медіа - заклик Сергія Палкіна до ФІФА виключити збірну Ірану з ЧС-2022 і замінити її на Україну.
«Я згоден з нашим генеральним директором - Іран допомагає вбивати українців і ФІФА має відреагувати на участь збірної в ЧС-2022», - відповів Ігор Йовичевич на запитання шотландського журналіста.
Важливо, щоб цю тему піднімала саме іноземна преса. І колеги нас не розчарували.
Канал SBC хоче показати війну через футбол та історію «Шахтаря»
Американський канал SBC продовжує знімати фільм про сезон «Шахтаря» в цій Лізі чемпіонів. Тепер вони взялися за мене. Спочатку Алекс записав велике інтерв’ю (на дві камери), тоді ми продовжили спілкуватися ще на тренуванні гірників на стадіоні. І навіть під час матчу знімали реакцію на події на полі.
Алекс і його команда хочуть показати війну через футбол та історію «Шахтаря». Має вийти щонайменше три серії, але вже після того, як команда завершить грати в єврокубках. Американці хотіли приїхати ще знімати в Україну, але їхнє керівництво заборонило це робити з питань безпеки.
Там зйомками для SBC займається Володимир Мула, який тільки сам недавно презентував фільм «Нація футболу».
Після такого активного дня можна вечором заглянути в паб.
Місцева пабна культура - просто топ. Це ж не тільки про те, щоб випити пива чи віскі. Вони спілкуються, не відволікаючись на смартфони, співають свої шотландські пісні і самі організовують міні-оркестри.
А головне - відволікаються від проблем, погоди та навіть футбольних суперечок. Деякі заклади просять приходити без футбольної атрибутики.
А ще в пабі, як ніде, розумієш, що ти нічого не розумієш, коли шотландець починає говорити швидко і навіть не намагається бути зрозумілим. Зранку ти даєш інтерв’ю англійською для SBC, а ввечері не можеш розібрати, що тобі говорить бармен.
Добре, деякі слова таки знайомі. Наприклад, карамельний присмак і 18 років витримки з його 5-хвилинної розмови про різні види віскі. Все інше - якось так звучить валірійська у серіалі «Дім Дракона».
Біля стадіону «Селтіка» є старий цвинтар
Погода у Глазго: щось холодно і дощ починається - одягну куртку. Через півгодини: сонце вийшло, так тепло стало, зніму куртку. І так весь день. А шотландці ще й масово замовляють каву з льодом.
Тепер невелика прогулянка містом. Собор Святого Мунго (засновник Глазго) обов’язковий для відвідування. А з Некрополя відкривається гарний вид на місто та на «Селтік Парк».
До речі, біля стадіону теж є свій некрополь - старий цвинтар, де свій спочинок знайшли ірландські мігранти.
І взагалі цей матч - це поки найбільш топова підтримка та атмосфера за весь груповий етап. Треба віддати шотландцям належне - вони живуть своєю командою і футболом. Вони дуже гучні, активні і неймовірно співочі. Не дарма в пабах практикуються.
Перед матчем фанати «Селтіка» вразили виконанням «You'll never walk alone»
Коли повний стадіон перед матчем затягнув «You'll never walk alone», то аж дух перехопило. Вибачте, фанати «Ліверпуля», але на «Селтік Парк» це роблять краще.
Спочатку гравці «Селтіка» домінували - навіть забили перший гол. Їм ще й пощастило з відскоком, але було відчуття, що це ще далеко не кінець і «Шахтар» ще покаже свій характер. Не знаю, що було в роздягальні гірників, але журналістів нагодували смачними шотландськими пирогами.
Трохи загубилась в коридорах стадіону, але встигла на старт другого тайму. А далі була магія від Мудрика - так як цього сезону може тільки він. Михайло змусив «Селтік Парк» замовкнути, а сектор вболівальників гірників, навпаки, зірвав голоси.
Гол Сікана я вже теж встигла відсвяткувати поки не зрозуміла, що це оптична ілюзія, а в сітку м'яч так і не залетів. В плані емоцій цей момент навіть перевершив гол Мудрика.
Що тут скажеш - LOL, але головне правильно на це відреагувати. Найкраще так, як роблять українці в будь-якій незрозумілій ситуації - з гумором.
«Сікан почуває себе сумним, бо не забив той момент. Але він частина команди. І це футбол. Маємо підтримати його. Ми сім'я. Всі пацани і тренери вже до нього підійшли. Бо з «Селтік Парк» важко вийти з піднятою головою. А ми це зробили», - сказав після матчу Йовичевич.
Моя ж персональна любов і захоплення в цьому матчі - це сейви Трубіна. Черговий сильний перфоманс від воротаря гірників. Просто Стіна. В підсумку - 1:1 з «Селтіком» на їхньому полі.
Ця нічия смакувала, як перемога. Вона не тільки гарантувала євровесну для «Шахтаря», а знову показала, що ця команда вміє тримати удар. Це викликає повагу, захоплення і любов. А ще вдячність - за емоції, результат і за такі вечори.
Для виходу в 1/8 фіналу ЛЧ потрібно перемогти «Лейпциг»
А за Лігу чемпіонів команда ще побореться з «Лейпцигом» у Варшаві.
«Це великий успіх. Але у кожного з нас є мрія, яку ніхто не може забрати – подолати групу та йти все далі і далі. Суперник знає, як ми граємо тактично, але не знає, що в наших душах та серцях. І те, за кого ми граємо – це дуже важливо. Це наша сила. Як вийде, не знаю. Але буде битва», - пообіцяв хорват.
І не забуваємо про «Шахтар» U-19 - команда перемогла «Селтік» (1:0) та достроково вийшла з групи у стикові матчі. Там своя система.
Після фінального свистка Йовичевич за традицією зібрав всіх в коло, тоді команда пішла дякувати вболівальникам. Вони також молодці. Важко перекричати «Селтік Парк», але їхня підтримка була відчутною. Ігор ще довго ходив полем, говорив з рідними по відеозв'язку, вривався у розмови своїх іспанських помічників, співав для фанатів і виглядав дуже щасливою людиною.
А закінчити цю подорож хочу історією про журналіста The Guardian. Цей харизматичний чоловік з синьо-жовтою стрічкою і у футболці з логотипом гірників тільки повернувся з Харкова. Він вітається словами «Слава Україні» і готовий висвітлювати тему війни до нашої перемоги. Так як колись робив це на Балканах. Чому так? Та все просто: він за справедливість.
З такими людьми і підтримкою ми ніколи не будемо самі. Здається, навіть відомий концертний зал Глазго у вчорашній вечір підсвітили українськими кольорами.
Фото: Ірина Козюпа/Tribuna.com, «Шахтар»
