Топ-10 тренерів цього сезону: без Пепа, але аж із чотирма босами команд українців
Чи згодні з такою розстановкою місць?
Практично у всіх топ-лігах Європи сезон підійшов до середини. Деякі чемпіонати вже пішли на перерву, а це означає, що саме час підбити проміжні підсумки. Сьогодні покажемо вам десятку найкращих тренерів.
Відразу скажемо, що це дуже суб'єктивний рейтинг, тому чекаємо у коментарях ваші варіанти з приводу того, хто і на якому місці мав би опинитися. Тут справді можуть бути будь-які варіанти, тому що чим ближче до верхівки топа, тим складніше було розставити тренерів по місцях.
10 місце – Шон Дайч, «Евертон»
Дещо несподівано бачити у списку найкращих тренерів сезону представника команди, яка йде на 16-му місці в АПЛ. Однак усі розуміють, чому «іриски» перебувають так низько – через 10-очковий штраф. Якби не він, то зараз «Евертон» йшов би на 10-му місці, відстаючи від єврокубкової зони всього на 2-3 очки.
Шон Дайч чудово попрацював із дуже кризовою командою. Очоливши її протягом минулого сезону, йому вдалося спочатку врятувати «ірисок» від вильоту, а в новому розіграші – ще й нарешті налаштувати гру команди. Хоча починалося все жахливо – лише одним очком у стартових п'яти турах. Але потім команда настільки набрала форму, що з 29 жовтня лише двічі втратила очки в АПЛ.
До поразки «Тоттенгему» «Евертон» йшов на серії із чотирьох поспіль перемог у лізі із загальним рахунком 8:0. Причому обіграли не лише «Ноттінгем» та «Бернлі», а ще й «Ньюкасл» із «Челсі», якими б кризовими вони не були.
Команди Шона Дайча ніколи не демонстрували захоплюючого футболу, проте деяким клубам це й не потрібно. Він чудово робить свою роботу, що дуже необхідно «Евертону» після санкцій від ліги.
9 місце – Мікель Артета, «Арсенал»
Не сказати, що «Арсенал» проводить аж дуже приголомшливий сезон: вже п'ять разів втратили очки в чемпіонаті, вилетіли з Кубка ліги, непереконливий матч у ЛЧ із «Лансом» на виїзді. Однак при цьому – до середини сезону «каноніри» підходять у ролі лідера АПЛ, а це в сучасному футболі багато про що говорить. Та й не варто забувати, що групу Ліги чемпіонів вони завершили на першому місці.
Мікель ще минулого сезону нарешті розібрався з усіма налаштуваннями, тому в новому особливо не експериментує, не вигадує велосипед, як це любить робити Пеп у «Сіті». Артета став більш впевненим у своїх рішеннях і емоційнішим на лаві та поза полем. Наприклад, без проблем змінив основного голкіпера і відкрито критикував суддів після матчу з «Ньюкаслом», за що мало не отримав покарання.
Але попереду головне випробування, яке й остаточно покаже, чи є велика відмінність між Артетою зразка минулого сезону та поточного. Саме навесні 2023-го «Арсенал» посипався, програвши чемпіонську гонку «Сіті». А тут ще й додаткове навантаження у вигляді матчів плей-оф ЛЧ.
Поки Мікель справляється непогано, тому місце в десятці – цілком заслужене.
8 місце – Ерік Руа, «Брест»/Тіаго Мотта, «Болонья»
Той випадок, коли досягнення тренерів настільки схожі, що зочеться дати їм одне місце у топі.
***
56-річний тренер «Бреста» має унікальну історію. До цього року впізнати в обличчя Руа навряд чи могли навіть поціновувачі французької Ліги 1. Ерік запам'ятався насамперед своєю кар'єрою футболіста, протягом якої встиг пограти за «Ліон» та «Марсель» у 90-х. У 2004-му завершив, а потім шість років пробував себе на різних керівних посадах. У 2010-му керівництво «Ніцци» вирішило довірити Руа, який на той момент був спортивним директором, тренерську посаду. Вийшло непогано – врятував команду від вильоту і розпочав у цій ролі наступний сезон. Проте його було звільнено, коли «Ніцца» знову опустилася до зони вильоту.
А зараз найцікавіше – до тренерської роботи Ерік повернувся… через 12 років! У середині минулого десятиліття він сконцентрувався на тому, щоб здобути тренерську ліцензію, їздив на стажування до Б'єлси та знову працював у інших ролях у структурах різних клубів. Лише у січні 2023-го він знову очолив команду. До нього «Брест» мав лише 3 перемоги за 17 турів і перебував у зоні вильоту. З ним – 8 перемог, 7 нічиїх, місце у Лізі 1 на наступний сезон. Після такого прогресу влітку клуб продовжив контракт із Руа до 2025-го.
Цього сезону після 17 турів «Брест» йде на сенсаційному 4-му місці. У команди третя найкраща атака чемпіонату (25 голів) та четвертий найкращий захист (15 пропущених). Проблеми у команди Руа виникали здебільшого з топ-клубами Ліги 1 – чотири поразки від «ПСЖ», «Марселя», «Монако» та «Лілля». Зараз команда йде на серії з трьох поспіль перемог, що дозволяє перебувати так високо перед зимовою перервою.
Ерік – прихильник гармонійної атмосфери у роздягальні, намагається бути гнучким тренером. Він приймає умови, працюючи з тими футболістами, які є в наявності. Наприклад, цей склад «Бреста» портал Transfermarkt оцінює у скромні 80 млн євро, а зарплатний фонд клубу – один із найнижчих у Лізі 1. Цими фактами успіх команди Еріка ще сильніше вражає.
***
Тіаго Мотта вже давно тренує на топ-рівні, але справжній розквіт його роботи прийшовся саме на цей сезон. За грою «Болоньї» цікаво спостерігати навіть тим, хто не дуже любить Серія А.
Італо-бразилець зробив із дуже скромної за іменами команди претендента на місце у зоні ЛЧ. Прямо зараз «Болонья» йде на 4-му місці у чемпіонаті Італії. Команда має лише дві поразки та по сім перемог та нічиїх. Обіграли обидва римські клуби і навіть зіграли 2:2 з «Інтером».
Він знайшов спосіб розкрити таких гравців, як Льюїс Фергюсон, Ріккардо Орсоліні та Джошуа Зіркзе. Дехто з них майже точно скоро гратиме у топ-клубі.
У першій половині 2023-го ходили чутки, що Мотта є кандидатом на пост головного тренера «ПСЖ», а також був у шорт-листі «Наполі» декілька тижнів тому. Можливо, ще зарано, але якщо він так й продовжуватиме, то колись це може статися.
7 місце – Карло Анчелотті, «Реал»
Здавалося б, немає нічого дивного, що «Реал» впевнено йде у всіх турнірах. Один з головних клубів світу з великим бюджетом та потужним складом. Однак у тому, що «Реал» очолює турнірну таблицю у чемпіонаті Іспанії, а також без проблем вийшов із групи ЛЧ (18 очок у 6 матчах), є велика заслуга Анчелотті.
Італійський тренер, як би ви до нього не ставилися через ситуацію з Луніним, з самого початку сезону бореться не лише з «Жироною», «Атлетіко» та «Барселоною». Одне з найголовніших неприємних явищ для мадридського клубу – серйозні травми провідних гравців. Зараз Карло не може використати аж 5 дуже важливих футболістів – Куртуа, Алабу, Мілітао, Камавінґа та Вінісіуса. Кожен із них має серйозні пошкодження, хтось, скоріш за все, не зіграє до кінця сезону.
Але при цьому «Реал» не зміг виграти лише у 4 із 24 матчах. Анчелотті ідеально вписав Джуда Беллінґема у гру команди, зробивши його номінантом на звання одного з найкращих трансферів у XXI столітті. Тепер Флорентіно Пересу варто замислитись, чи відпускати Карло після завершення сезону. Якщо все добре працює – навіщо щось міняти?
6 місце – Себастьян Генесс, «Штутгарт»
Відразу відповімо на запитання, яке, можливо, у когось виникло – так, це родич Улі Геннеса. Себастіан є племінником екс-президента «Баварії» та сином Дітера – півзахисника, який у 70-80-х чимало пограв за мюнхенців та «Штутгарт». Але родинні зв'язки ніяк особливо не допомагали Геннесу на його тренерському шляху – він почав з низів і планомірно дійшов до боротьби за зону ЛЧ у Бундеслізі зі скромним клубом.
Він прийшов до «Штутгарту» у квітні, коли команда боролася за виживання. Врятуватись вдалося лише за допомогою перехідних матчів проти «Гамбурга», де шваби впевнено перемогли 6:1 за сумою двох зустрічей. Незважаючи на збереження прописки в Бундеслізі, навряд чи хтось міг припустити, що в сезоні 2023/24 команда боротиметься за найвищі місця, адже найдорожчим літнім придбанням був викуп у «Ренна» Сіру Ґірассі за 9 млн євро.
Себастьян – гнучкий тренер, який може змінювати розстановку, якщо результати йдуть гірше. Наприклад, починали за схемою 4-2-3-1, а зараз перейшли на 4-4-2. Коли вважає за потрібне, може залишити навіть Ґірассі на лавці, щоб той приберіг сили. Команда просто чудово грає в атаці. Незважаючи на те, що «Штутгарт» відстає від «Баварії» аж на 12 голів за забитими, у середньому за матч показник команди по xG становить солідні 2,5. І це один із найкращих результатів у сезоні в топ-лігах. Тож це ще «Штутгарт» не дозабиває свого.
Цілком можливо, що у другій половині буде відкат, але зараз дуже цікаво спостерігати за командою Геннеса.
5 місце – Франческо Фаріолі, «Ніцца»
Про 34-річного спеціаліста. який міг опинитися в «Шахтарі», ми писали окремий великий текст. Почитайте, у нього справді цікава історія.
Ну а зараз лише коротко пояснимо, чому саме Франческо дісталося місце у топ-5. Перше і головне, що впадає у вічі, коли дивишся на таблицю Ліги 1 за підсумками майже половини турів – кількість пропущених голів «Ніцци». Їх лише 9 після 17 матчів. Фаріолі зумів зробити свій захист синонімом надійності. Хоча збої бувають у всіх – якби не нещодавня поразка «Гавру» 1:3, то пропущених було ще менше.
Фаріолі по праву вважається одним із найперспективніших тренерів топ-ліг, а результати цього сезону лише підтверджують це. Так, 5-очкове відставання від «ПСЖ» не дозволяє з упевненістю говорити про те, що «Ніцца» створить їм конкуренцію у чемпіонській гонці. Але сам той факт, що команда йде другою та має шанси потрапити до ЛЧ – вже велике досягнення. Особливо якщо враховувати, що практично весь минулий сезон «Ніцца» борсалася в середині таблиці. Величезний прогрес.
4 місце – Унаї Емері, «Астон Вілла»
Іспанський тренер цілком міг би опинитися на будь-якому з найвищих місць у цьому рейтингу. Адже те, що він зробив з бірмінгемською командою, заслуговує на всілякі похвали і довгі оплески. За нинішньою «Астон Віллою» дуже цікаво та приємно спостерігати.
Емері нарешті довів, що він може успішно працювати і в АПЛ. Потрібно було просто, щоби йому дали комфортні умови. А він, у свою чергу, намагається створити такі самі умови для своїх гравців. Наприклад, Оллі Воткінс вийшов на новий для себе рівень результативності після великої роботи з Емері, який радив йому подивитися, як топ-форварди шукають простір і відтягують на себе захисників.
Цілком ймовірно, що попереду у «Астон Вілли» розпочнеться невдала смуга із серії поганих матчів. Але команда вже точно не боротиметься за виживання, як було із Джеррардом. Та й у те, що на бірмінгемців за підсумками сезону чекає місце в середині таблиці, не віриться. Вони точно й у наступному сезоні гратимуть у єврокубках. Питання лише у якому з трьох. Попасти в ЛЧ – мрія, яка, схоже, цілком може стати реальністю.
3 місце – Сімоне Індзагі, «Інтер»
Може здатися, що після фіналу ЛЧ немає нічого дивного в тому, що «Інтер» лідирує в Серії А. Проте клуб все ще перебуває у складному фінансовому становищі, а той факт, що «нерадзуррі» лідирують у чемпіонаті та вийшли у плей-оф ЛЧ, змушує поставити Сімоне на рядок вище навіть за Унаї Емері.
Варто розуміти, що Індзагі перебуває у дуже обмежених умовах. Їхні витрати минулого літа були дуже скромними за мірками топ-клубів. Найдорожчим підписанням став Бенджамен Павар за 30 млн євро. Клубу довелося сконцентруватися на вільних агентах та гравцях, яких можна було взяти в оренду. При цьому – команду залишило багато важливих гравців: Онана, Брозович, Шкриняр, Лукаку, Джеко.
За 16 турів Серії А «Інтер» лише тричі втратив очки (нічиї з «Болоньєю» та «Ювентусом», а також поразка від «Сассуоло»), що дозволяє випереджати туринців на 4 очки на даному етапі сезону. Сімоне зміг вибудувати надійну захисну лінію (всього 7 пропущених у чемпіонаті), а також класно розібрався із втратами гравців атаки.
Якщо його команді вдасться взяти титул і знову пошуміти в Європі, це буде великим досягненням, головним героєм якого буде саме Індзагі.
2 місце – Мічел Санчес, «Жирона»
Чи є сенс тут щось розписувати? «Жирона» йде на рівних з куди більш зірковим «Реалом» – а за вікном вже грудень, половина сезону. Мічелу Санчесу вдалося створити команду, яка не лише закохує у футбол своєю грою, а й паралельно ще й вражає результатами. Усього одна поразка за 18 турів – це як взагалі?
Тренер, який до цього не хапав зірок з неба, дивує своєю гнучкістю по ходу матчів, майстерно диригуючи темпом гри команди та вчасно роблячи дуже вдалі заміни. Він став таким самим відкриттям для футболу, як і його команда.
Зараз просто хочеться побажати «Жироні» та Мічелу удачі. Дивимося та насолоджуємося.
1 місце – Хабі Алонсо, «Баєр»
Дуже складно уявити, що через кілька років Хабі Алонсо все ще очолюватиме команду з Леверкузена. Молодий іспанський тренер вже на радарі у топ-клубів Європи, а головним претендентом на Алонсо є, звичайно, «Реал». Високий інтелект Хабі був помітний ще за його кар'єри футболіста, а зараз ми всі отримали підтвердження, що він дуже розумний ще й у ролі тренера.
«Баєр» досі залишається єдиною командою в Європі, яка ще не знала смаку поразок у поточному сезоні. 6 із 6 можливих перемог у групі Ліги Європи, 3 із 3 у Кубку Німеччини. Але головне 13 перемог та 3 нічиїх у 16 матчах Бундесліги. Витримати конкуренцію з «Баварією» – головний виклик для Алонсо та «Баєра». Але прямо зараз здається, що вони цілком можуть нарешті позбутися прізвиська «Неверкузен».
Алонсо знайшов ідеальний баланс у всіх компонентах. До середини сезону «Баєр» забив вже 81 (!!!) гол у всіх турнірах, пропустивши при цьому всього 18 разів. За леверкузенцями дуже цікаво спостерігати і нейтральним глядачам. Вони забивали 3+ голів у 17 із 25 матчах сезону.
Хабі зробив із цієї команди справжній діамант, тому заслуговує бути переможцем рейтингу, незважаючи на конкуренцію в особі феноменальних Емері, Індзагі та Мічела.
Фото: «Арсенал», «Реал», «Астон Вілла», «Баєр», Micah Crook/Global Look Press, Christian Ko/Global Look Press, Cristiano Mazzi/Global Look Press, Manuel Blondeau/Global Look Press, Sebastian El-Saqqa/Global Look Press
