Футбол у КНДР зараз: ще менше інформації, ніж до ковіду, а «північнокорейський Роналду» застряг у посольстві
Як виглядає гра у найзакритішій країні світу.
Tribuna.com розпочинає серію матеріалів про футбол у закритих, незвичайних чи маловідомих країнах світу. У першому випуску - держава, яка багато років асоціювалася зі словом «ізоляція».
***
Іронія долі: попри недостатність санкцій від ФІФА та УЄФА, Росія прямо зараз – найбільш ізольована від футболу країна у світі.
Порівнятися з нею може хіба що дуже обмежена кількість держав – та й то, через власні замашки, а не рішення міжнародних організацій. Перша, яка спадає на думку – КНДР.
У країні проводяться змагання – однак календар трохи поплавило
З 2017-го в КНДР чемпіонат з футболу проводять за круговою системою у три кола.
У країні теж була коронавірусна пауза – сезон 2019/20 так і не завершили. Відтоді у публічному інтернеті немає інформації про турнірні таблиці домашніх чемпіонатів – лише з сайтів тамтешніх видань (спрямованих, вочевидь, на західну авдиторію) «КНДР Сьогодні» та Корейського національного інформаційного агентства (КНІА), а також неофіційної фейсбук-сторінки DPR Korea Football, де, найімовірніше, публікують англомовні переклади статей місцевих видань. Через це, наприклад, відомо, що у сезоні 2020/21 чемпіоном став «Рьомьон» лише через згадку у замітці про інше змагання.
Чому календар поплавило? Бо, якщо вірити повідомленням КНІА та «КНДР Сьогодні», розіграш сезону 2021/22 закінчили 29 жовтня 2022 року, а вже 4 грудня минулого року розпочали розіграш поточного сезону. Виходить і не суто система «весна-осінь», яка фактично відбувається, але й не повноцінна система «осінь-весна».
Цього року, за повідомленням КНІА, у вищій лізі КНДР змагаються «25 квітня», «Рьомьон», «Амнокган», «Лімьонсу», «Локомотив», «Вольмідо», «Смолоскип» («Факел» у російському офіційному перекладі), «Понхвасан», «та інші» (це буквально цитата з замітки).
Варто відзначити, що у КНДР на одному рівні з чоловічим чемпіонатом проводять і жіночий. Про жіночий футбол теж регулярно згадується у замітках тамтешніх пропагандистів.
Найтитулованіший клуб у чоловічому футболі КНДР – «25 квітня», який виграв титул чемпіона держави (у різних форматах змагань) 20 разів, зокрема й останній розіграш. Найближче до нього – «Кігванчха» («Локомотив»), який вигравав титул чемпіона КНДР 6 разів, востаннє – у 2016-му.
Окрім чемпіонату, в країні проводять різноманітні «футбольні фестивалі» з приводу різних «знаменних дат». У деяких з них беруть участь і професійні клуби з вищих дивізіонів – як було, наприклад, на весняному спортивному фестивалі цього року, де зіграли щонайменше «25 квітня», «Амнокган» та «Пхеньян».
Однак іноді – це змагання буквально між колективами заводів, як сталося й у нещодавній «Першотравень». Далі – цитата з тамтешнього видання для розуміння рівня пропаганди:
«Сталеливарне об'єднання «Чхолліма» та Металургійне об'єднання імені Кім Чака вийшли на фінальний футбольний матч, а Хванхеське металургійне об'єднання та Сончжинське сталеливарне об'єднання – на фінальний матч з перетягування каната.
Спочатку проведено фінальний футбольний матч між Сталеливарним об'єднанням «Чхолліма» та Металургійним об'єднанням імені Кім Чака.
Стійкий дух гравців, які з твердим і пристрасним характером нашого робітничого класу видовищно ведуть матч, і хвилювання вболівальників, які, затамувавши подих, спостерігали за матчем, надаючи крику, підійняли атмосферу стадіону.
У матчі, в якому продовжилися запеклі атаки та захист, команда Сталеливарного об'єднання «Чхолліма» виграла у команди Металургійного об'єднання імені Кім Чака з рахунком 2:0».
«Найбільший стадіон світу» майже не використовують у футболі – фактично центральна арена має імʼя ексдиктатора
Зазвичай коли говорять про стадіони КНДР, то згадують про Стадіон 1 травня на 114 тисяч місць – другий найбільший стадіон у світі за місткістю (і довгий час був найбільшим).
Хоч цей стадіон і базово футбольний, зараз він, схоже, майже не використовується за призначенням. Річ у тім, що він був однією з домашніх арен для національної збірної та клубу «25 квітня» у міжнародних матчах. Однак нині КНДР не бере у міжнародних змаганнях участі – через пандемію коронавірусу (який у країні вже давно, за версією пропаганди, перемогли).
Фактично центральний стадіон країни – Стадіон ім. Кім Ір Сена у Пхеньяні на 50 тисяч глядачів, який приймає у тому числі матчі чемпіонату (а ще заходи типу вищезгаданого фестивалю металургів).
Збірна і клуби теж не беруть участі у змаганнях через ковід – але країна активна в АФК та ФІФА
Як вже згадувалося вище, відновлення внутрішніх змагань не означало повернення держави на міжнародну арену – збірна та клуби й надалі не беруть участі у континентальних змаганнях через закриті кордони. Примітно, що востаннє вони повернулися туди у 2017-му – тобто, провели там лише три сезони.
Тобто, і в нинішньому (й, певне що, наступному) розіграшах Кубку АФК (клуби з КНДР не брали участі в азійській ЛЧ) немає жодного клубу з держави. І це при тому, що вона за три сезони встигла набити рейтинг, щоб досі займати 25 місце у загальній таблиці коефіцієнтів з 42 асоціацій. Хоча те, що Сирія і місто-держава Сінгапур вже попереду – теж показово.
Головне досягнення клубів держави на континентальному рівні – вихід «25 квітня» у фінал Кубку АФК (аналог Ліги Європи), де той програв ліванському «Аль-Ахеду». Що цікаво, за регламентом вирішальний матч повинен був пройти на домашній арені господаря – «25 квітня», на Стадіоні Кім Ір Сена. Однак Кім Чен Ин за 10 днів до того заборонив у державі трансляції футболу – відповідно, і проведення фіналу без трансляції там стало неможливим.
Сам фінал «25 квітня» програло – 0:1.
При цьому Асоціація футболу КНДР продовжує тісно співпрацювати із самою Азійською футбольною конфедерацією. Представниця КНДР Хан Ун Гьон навіть входить до складу Виконкому АФК.
У країні також регулярно проходять заходи за підтримки АФК – наприклад, один із заходів у рамках «Дня жіночого футболу АФК».
Також КНДР має свій центр підготовки та видачі тренерських ліцензій, акредитований АФК. А КНІА регулярно повідомляє про те, що там проводять курси для «тренерів та фізруків» (серйозно, це цитата!).
Гра футболістів у закордонних чемпіонатах неможлива через санкції ООН – «північнокорейський Роналду» в підсумку застряг у посольстві
При цьому футбол у КНДР й надалі залишається максимально закритою спільнотою. Він був такою завжди – однак траплялися історії типу Чонга Те Се, який навіть встиг пограти за «Бохум» та «Кельн» у Німеччині.
Проблеми для футболістів з КНДР в закордонних клубах створили впроваджені у 2020-му санкції ООН щодо заборони видачі трудових віз громадянам країни. Ті, за законодавством, повинні відраховувати відсоток від своєї зарплати у бюджет КНДР – і такі надходження від «закордонних працівників» складають вагому частку прибутку держави.
У цій ситуації найгучнішою стала історія Хана Квана Сона – вихованця, фактично, італійського футболу. У 2017 році його після перегляду підписав «Кальярі», який тоді виступав у Серії А. Вже в другому виході на поле – на останні 9 хвилин проти «Торіно» – він навіть встиг забити гол, досі єдиний у Серії А, який забив гравець з КНДР. Хан – досі єдиний з КНДР, кому вдалося забити у топ-лізі Європи.
Двічі з «Кальярі» він ходив в оренду у «Перуджу» в Серію Б, де проявив себе дуже добре – його навіть покликали на одну з головних спортивних телепередач країни La Domenica Sportiva. Однак в ефірі він так і не зʼявився.
«Надійшов дзвінок від не дуже зрозумілої особи з міністерства, яка все заблокувала. Переговори були неможливі, тому що Пхеньян хотів говорити тільки і виключно з Ханом. Ситуація з їхнім урядом стала ще більш жорсткою, і їхнім футболістам заборонили з'являтися на телебаченні, інакше вони б повернули його на батьківщину. Хан був наляканий», – розповідав президент «Перуджі» Массіміліано Сантопадре.
Після того Хана примітив «Юве» – спочатку узяв до себе в оренду у 2019-му, і навіть включив у заявку на матч чемпіонату проти «Лечче». Десь тоді ж його і назвали «північнокорейським Роналду» – на честь більш зіркового тоді одноклубника. В основному ж Хан провів сезон у команді U23, однак «Ювентус» викупив його за 3,5 млн євро, лише щоб одразу ж продати в катарський «Аль-Духаїль» за 7 млн євро. Там він провів півтора року, забив 3 голи у 12 матчах, однак був змушений піти через вищезгадані санкції ООН.
Відтоді про нього фактично нічого не було чути (а запит Han Kwang-Son missing був одним із найпопулярніших щодо нього) – аж поки вищезгадана анонімна сторінка DPR Korea Football 28 квітня не заявила, що він «застряг» у посольстві через закриті кордони:
«Згідно з нашими власними джерелами в Італії, Хан Кван Сонг кілька років жив у посольстві КНДР в Римі. Він не міг грати – і не міг повернутися додому через закриті кордони. Наскільки мені відомо, останнім часом ця ситуація змінилася (ненадовго) на краще, але в будь-якому разі ми не маємо інформації про повернення цих гравців у чемпіонат КНДР».
Фото: КНІА, Maurizio Borsari/Global Look Press
