У кого кращий рекорд: в Олександра Усика чи Тайсона Ф'юрі
Порівняли за двома конкретними критеріями.
Дискусії щодо рівня сучасного хевівейту захопливі. Тези від «тяжі 90-х рознесли б теперішніх» до «нинішні супертяжі занадто великі для попередніх поколінь» кидаються один в одного з шаленою швидкістю.
Те ж стосується і обговорень рівня опозиції теперішніх чемпіонів та лідерів надважкої вагової категорії. У кого кращий рекорд? Хто побив більше іменитих суперників? Як визначити цю саму іменитість і чи відповідає вона реальному рівню у боксі чи просто говорить про спізнаваність?
Перед поєдинком за перше з 1999 року абсолютне чемпіонство у хевівейті саме час поговорити про це. Порівняємо рекорди майбутніх суперників – Олександра Усика і Тайсона Ф’юрі.
Критерії настільки об’єктивні, наскільки вони можуть бути у такому суб’єктивному виді спорту, як бокс:
- Кількість титульних поєдинків. Стосується завоювання та захистів поясів чемпіону світу
- Кількість суперників-чемпіонів. Чинних чи тих, хто коли-небудь ними були до моменту зустрічі з Усиком чи Ф’юрі по одні з чотирьох авторитетних версій.
Тайсон Ф’юрі
6 титульних поєдинків
3 суперника-чемпіона
Шлях Тайсона до титулів – традиційний для перспективного британського супертяжа. Він пройшов випробування міцними гейткіпперами та середняками, пройшов бій проти такого ж, як і він, непереможеного проспекта-британця (Дерек Чісора у 2011-му) та майже не виїжджаючи з дому, отримав титульний шанс. У випадку Тайсона – гігантський шанс.
До зустрічі з Володимиром Кличком, важко виділити когось по-справжньому потужного серед опонентів Ф’юрі. Тайсон двічі бився проти Дерека Чісори, перемагав Кевіна Джонсона, все ж упіймав Стіва Каннінгема. Останній дав по-справжньому складний бій, але переміг вік та габарити – американцю було вже 37.
Тайсон має велике титульне досягнення. Він – перший чемпіон у надважкій вазі, який володів усіма титулами. Просто в різний час. Спочатку завоював WBA, WBO, IBF (і IBO бонусом) у поєдинку проти Кличка. Потім – WBC у поєдинку проти Вайлдера.
Але якщо враховувати лише титульні бої та суперників-чемпіонів світу, виходить наступна статистика:
- 6 боїв за титул чемпіона світу – проти Кличка, тричі проти Вайлдера, проти Чісори і проти Вайта.
- 4 суперники-чемпіони світу – Володимир Кличко, Деонтей Вайлдер і Стів Каннінгем (у крузервейті), Ділліан Вайт («тимчасовий» чемпіон WBC).
Олександр Усик
10 титульних поєдинків
7 суперників-чемпіонів
Кар’єра Усика полетіла вгору після першого титульного бою. До зустрічі із непереможеним Кшиштофом Гловацьким Олександр – бокер, що майстерно б’є маловідомих суперників на очах у рідної публіки. Після – людина, яка вривається в титульні заруби на території суперника і виходить з них переможцем.
Звичайно, допомогла і Всесвітня боксерська суперсерія. Але традиція забирати пояс у чемпіона на його ж території або захищати його в бою проти місцевого бійця розпочалась раніше.
Як результат маємо наступну статистику:
- 10 боїв за титул чемпіона світу – проти Гловацького, Мчуну, Гантера, Хука, Брієдіса, Гассієва, Белью, двічі Джошуа та Дюбуа.
- 7 суперників-чемпіонів світу – Гловацький, Хук, Брієдіс, Гассієв, Белью, Ентоні Джошуа та Даніель Дюбуа («регулярний» чемпіон WBA).
Так, більшість чемпіонів Усика – крузера. Що логічно, враховуючи, скільки загалом поєдинків він провів у важкій вазі. Якщо дивитись суто надважку вагу, рахунок вийде 4:2 на користь Ф’юрі у цьому показнику.
Додатково і коротко – про відповідні показники у інших двох лідерів дивізіону на момент, коли Усик переходив в хеві і йому пророкували стрімке падіння від кожного з них.
Ентоні Джошуа
12 титульних поєдинків
6 суперників-чемпіонів – Чарльз Мартін, Володимир Кличко, Джозеф Паркер, Олександр Повєткін, Енді Руїс, Олександр Усик.
Деонтей Вайлдер
13 титульних поєдинків
3 суперники-чемпіони – Бермейн Стіверн, Тайсон Ф’юрі і Джозеф Паркер.
Фото: Independent, Sky Sports, ESPN Ringside
