«90 мільйонів фунтів, і він не розуміє гру». Чого Мудрику не вистачає в атаці
Чергує хороші матчі з відверто провальними.
Михайло Мудрик видав черговий слабкий перформанс проти сильного суперника у збірній – впродовж 90 хвилин матчу з Італією виглядав відверто погано.
І якщо весняна зустріч з Англією спровокувала розбір проблем в обороні, то гра з італійцями – питання щодо атакувального потенціалу. Вінгер швидше приносив шкоду команді, ніж користь. Звісно, маємо епізод з непризначеним пенальті, коли він «вибухнув» та міг однією дією зробити результат. Однак можна подивитись під іншим кутом – це навпаки доказ, що Мудрик є «гравцем моменту», а не системним футболістом, який здатен стабільно бути ефективним.
У цього твердження багато похідних. Здається, що відсутність стабільності – корінь багатьох проблем Михайла. Як в плані того, щоб тримати марку від матчу до матчу, так і в плані того, щоб «рівно» проводити відведені йому хвилини в окремих іграх.
У Мудрика хороші виступи чергуються з вкрай невдалими. Ми спробували розібратись, чому так відбувається, та чого саме українцю зараз не вистачає в атаці.
Мудрик виглядає несистемним гравцем – його важко залучати до позиційних атак
Кейс про «вибуховість» Мудрика – на жаль, поки не комплімент. Михайло досі не показав, що може успішно існувати в якійсь іншій ігровій екосистемі, ніж та, яка була в Ігора Йовичевича в «Шахтарі». Тобто коли з вінгера знімали всі зайві обов‘язки та ізольовували – модель працювала на нього та створення вільних зон.
З моменту трансферу у «Челсі» все змінилось. Лондонці з усіма своїми тренерами грали дещо по-іншому, ніж «Шахтар». Ніхто сходу не робив ставку на індивідуальність Мудрика. А коли такі спроби дійсно простежувалися, то Михайло не вражав.
Можна провести паралелі, наприклад, з Кіліаном Мбаппе. Француз також очевидно аж ніяк не є системним гравцем. Але модель «ПСЖ» та збірної працює на нього – як доказ, карта пасів з останнього матчу проти «Реймса», де помітно, наскільки відірваною є 7-ка від усієї команди. Тренерський штаб йде на такі ризики, бо впевнений, що Мбаппе виправдає їх – вдало «вибухатиме» стабільно, а не раз на 5 спроб, як це трапляється у Мудрика.
Коли Михайло матиме хоча б схожий до Кіліана вплив, то тоді «Челсі», ймовірно, нарешті пристосовуватиметься до нього. А допоки українець регулярно втрачає м‘ячі після незрозумілих спроб дриблінгу та технічного браку (про що йтиметься згодом) – ні.
Тому доводиться звикати до системних вимог Маурісіо Почеттіно, а це не надто вдається. Як йому самому, так і лондонцям – Мудрика важко залучати до позиційних атак, бо він ще не до кінця розуміє, як і де повинен діяти. Є ознаки відсутності активної інтеграції у командну гру – у поточному сезоні серед усіх вінгерів та атакувальних півзахисників «Челсі» Михайло отримує найменше пасів в АПЛ. На нього віддають 19.57 передач у середньому за 90 хвилин, на Стерлінга – 23.45, на Палмера – 35.61. У Мадуеке взагалі 41.88, але там мала вибірка зі 144 хвилин.
Так, на початках можна було звинувачувати партнерів, критикувати за жадібність Кукурелью та інших. Проте ця тенденція зберігається до сьогодні та вказує на 2 потенційних передумови:
1. Мудрика не залучають, бо він не пропонує себе – не робить це правильно, не робить це активно, не робить це «в такт». Тут одразу згадується матч з «Тоттенгемом», де Енджі Постекоглу «збожеволів» та вдев‘ятьох грав з високою лінією захисту – за відчуттями у цей простір за спини вдало вбігали всі, окрім українця.
2. Мудрика не залучають, бо він за майже рік перебування в команді не заслужив на довіру з боку партнерів, що, можливо, навіть гірше.
Якщо подивитись на проблему ширше, а не лише в оболонці «Челсі», то картина стає ще критичнішою. Пересвідчитись у цьому допоможуть дані Opta на ресурсі Fbref. Їхня особливість полягає у тому, що вони демонструють «процентиль» вибірки гравців, які за окремими метриками поступаються обраному футболісту – враховуються топ-5 ліги та єврокубки (ЛЧ і ЛЄ) за останні 365 днів.
Так ось, виявляється, що за залученістю до командної гри Мудрик є взагалі одним з найгірших в Європі серед вінгерів та атакувальних півзахисників. За усіма наведеними аспектами Михайло – у нижніх 20%:
Безперервність у діях – одна з головних проблем. Мудрик іноді «вимикається»
Корінь проблем з малим залученням напряму пов’язаний з розумінням ігрових ситуацій. Це не тільки про правильний вибір позицій, а й про здорову ініціативність, чого Мудрику візуально бракує. У Михайла немає безперервності в діях – він іноді невчасно вимикається.
Варто зазначити, що таке трапляється далеко не завжди, але свій негативний вплив має. Ці помилки діляться на декілька типів:
1. Коли Мудрик вважає свою роботу вже виконаною – зупиняється після пасу на партнера та не відповідає зворотною пропозицією;
2. Коли Мудрик не отримує бажану передачу – і зупиняється, розчарувавшись;
3. Коли у Мудрика не виходить його першочергова запланована дія.
Знову ж, це – епізодичні недопрацювання, а не регулярні. Однак все одно безперервність «кульгає». Йдеться, наприклад, про такі моменти:
Михайло з Чілвеллом відбирають м’яч, але українець вирішує просто стояти та дивитись – і не допомагати Бену підключенням по флангу:
У підсумку фулбек втрачає м’яч, а Мудрик через свою пасивність підбирає його вже перед двома суперниками – один з них вибиває:
Інший вид безперервності – підтримка швидких атак, тобто «хліб» Мудрика. Якщо при аналізі захисної роботи зазначалося, що він інколи не встигає повертатися назад, то в момент перехоплення м’яча це ідентично спрацьовує у зворотну сторону – вінгер не завжди вмикається та не біжить допомагати вперед.
1. Приклад з тогорічної ЛЧ – відбір на фланзі Мудрика після кутового «Боруссії»:
Проте його і близько немає в атаці через 15 секунд:
Бо він – десь аж тут:
2. Або свіжіша історія з Кубка ліги проти «Брайтона» восени – «Челсі» вибігає в контратаку:
Але Мудрик знову взагалі неініціативний, хоча є простір під швидкісний ривок та відкривання:
Партнер так і не отримує пропозицію у цій зоні, тому віддає назад та гальмує рух:
У Мудрика з’явилися труднощі з першим дотиком – це може бути пов’язано з психологією
Наступний пункт – кричущий, особливо за гарячими слідами матчу з Італією. У Мудрика, насправді доволі технічного гравця, з’явилася перманентна проблема з першим дотиком. Він невдало приймає м’яч, втрачаючи над ним повноцінний контроль – або у недодачу, або під себе, або на пару метрів вбік.
Михайло починає виконувати вже другу дію, не закінчивши ще першу. Надто поспішає з огляду на, можливо, хвилювання або завелике бажання проявити себе (психологічний аспект). У «Шахтарі» нічого такого не простежувалося – Мудрик навпаки у ЛЧ з Йовичевичем користувався вільним простором, бо чудово володів м’ячем на швидкості.
Зараз натомість справжня катастрофа. Наскільки сурове визначення, бо Opta дає неприємні цифри у графі Miscontrols – якщо дослівно перекласти пояснення, то «кількість разів, коли гравець помилився у спробі заволодіти м’ячем». В українця цей показник становить 3.86 у середньому за 90 хвилин – у 99% нашої вибірки вінгерів/атакувальних півзахисників менше.
Прикладів вдосталь, наведемо пару з матчу проти Італії.
1. Приймає у центрі, але м‘яч відскакує вгору та прямо у боротьбу із захисником:
2. Спроба у дотик віддати на абсолютно вільного Зінченка, але м‘яч «зажовується» та йде взагалі не туди:
У Мудрика також багато технічного браку та нелогічних рішень
Останній пункт – якраз про 4 з 5 спроб, які обговорювалися у першому. В поодиноких випадках ризик Мудрика виправдовує себе, як, наприклад, проти Мальти та Північної Македонії у збірній, але у комплексі вінгер допускає забагато необов‘язкових помилок.
Конвертація креативних рішень Михайла у щось ефективне не тішить. Розпочнемо з пасової роботи – українець часто видає дійсно круті передачі, але псує загальне враження великою кількістю втрат.
Статистика красномовна:
Мудрик жертвує точністю, але при цьому не сильно компенсує це гостротою – 1.45 ключових передач за 90 хвилин (процентиль 36%), 1.13 пасів у карний (30%), 0.08 кросів у карний (9%), 2.17 пасів з просуванням (7%).
Куди краща ситуація з розрізними пасами та просуванням м’яча, але досі неспівставна з тим, скільки українець обрізається. Зокрема у намагання проявити себе індивідуально та самотужки щось створити. Хоч стартові матчі сезону і були непоганими у цьому плані (хороші перформанси проти «Астон Вілли» та «Борнмута»), але останнім часом показники знову просіли:
І ось вже за значною частиною якостей, які вважаються у Мудрика сильними, він поступається більшості гравців його рівня. Це стосується як обіграшів 1 в 1, так і загострень біля чужих воріт.
Михайло бачить потрібні нестандартні ходи, але не ловить правильний таймінг. Звідси – недолугі втрати та мала кількість реальних гольових шансів (середня дистанція ударів у 18+ метрів багато про що говорить).
Усі ці цифри й не дивують, коли під час матчів доводиться бачити наступні фейли, які є наслідком поспіху та нераціонального мислення:
1. Побіг обігрувати Ді Лоренцо, але врізався у нього та сфолив
2. Побіг обігрувати Порро, але врізався у нього та сфолив
3. Спробував обіграти Кастаня, але вибіг з м‘ячем за лінію
4. Зібрав на собі суперників та спробував віддати на Джексона, але м‘яч полетів в іншу сторону
5. Неточно віддав простий пас та змарнував розіграш кутового
***
Напрошується висновок, що Мудрик є ворогом сам собі. У нього цілий комплекс сильних якостей, але повністю реалізувати їхній потенціал банально заважають слабкі сторони.
Гра на просторі 1 в 1, швидкість, різкість, поставлений удар, фізична готовність, сміливість – усім цим Михайло не користається, адже не виходить на зручні для цього позиції: то неправильно відкриється, то не побіжить вчасно у зону, то прийме дивне рішення, то зупиниться в момент атаки, то першим дотиком втратить м‘яч.
І це справді схоже на проблеми з психологією та відповідно розумінням гри. Цю тему нещодавно зачепив колишній тренер «Тоттенгема» Гаррі Реднапп, який розповів про цікавий діалог з Лемпардом:
💬 «Пам‘ятаю, я розмовляв з Френком, «Челсі» придбав лівого вінгера Мудрика приблизно за 90 мільйонів фунтів.
Френк каже мені: «Гаррі, він такий швидкий, він як блискавка, але він не розуміє гру». А я подумав: «90 мільйонів, і він не розуміє гру». Я маю на увазі, що за 90 мільйонів він повинен розуміти все».
Минулої осені Михайло прекрасно продемонстрував, що вміє робити на полі з холодною головою. Хотілося б найближчим часом пережити подібний досвід і за переглядом ігор «Челсі» або збірної проти грандів.
Фото: інфографіка Tribuna.com, Joris Verwijst/BSR Agency, Darren Walsh/Chelsea FC, скриншоти трансляції Setanta та MEGOGO
