«Грозний» Арсенал 2002/03 – одна з найяскравіших команд в історії УПЛ

Незадовго до того перейменований на «Арсенал» клуб (який став спадкоємцем славнозвісного київського ЦСКА) очолив титулований і досвідчений спеціаліст. У липні 2002го року ніхто не міг очікувати від нашвидкуруч зібраної (за лічені дні до старту сезону!) команди В’ячеслава Грозного чогось іншого ніж боротьба за виживання.

Але сталося зовсім навпаки – змістовний агресивний і видовищний футбол, найбільше в першому колі забитих (при небагатьох пропущених) м’ячів і боротьба за найвищі позиції в турнірній таблиці.

З інтерв’ю лідера тієї команди Сергія Коновалова: «Ніколи не забуду як Грозний зібрав абсолютно нову команду за два тижні до початку чемпіонату. Приїхали гравці з різних клубів. Грозному вдалось за два тижні провести правильний тренувальний збір, не виїжджаючи з Києва. Мені вже було 30 років, і він почав використовувати мене як атакуючого півзахисника. В центрі я грав разом з Валентином Полтавцем і Патріком Ібандою. Не можу сказати, що в «Арсеналі» був молодий колектив, але я був найстаршим. Всі решта — хлопці 22-25 років. Грозному вдалося об’єднати нас.

Стадіон орендували, тренувались в різних місцях. Колектив хороший підібрався. Грозний добре розуміє футбол і може гравцям пояснити, чого від них хоче. Коли він пояснює, то ти розумієш, що від тебе хочуть. Те, що робили на тренуванні, те й застосовували в іграх.

Перше коло — фантастичний результат. Перша гра з «Шахтарем» — 0:0, серія з восьми перемог поспіль, розгроми — 5:1, 8:1, 4:1. Його філософія — не боятися, а грати в атакувальний футбол.»

Досвід нового тренера

В одному зі своїх перших інтерв’ю наставник дав зрозуміти, що передати команді свою рішучість і впевненість – було ледве не головним. А вже класу, досвіду і розуміння гри йому було точно не займати. Робота в багатьох українських і закордонних клубах, в тому числі й на найвищому рівні (Ліга чемпіонів) – це показник.

Московський Спартак в ті часи був міцним європейським клубом, і наш наставник прийняв безпосередню участь, зокрема, в розгромі Арсенала (не київського) 4:1. Говорилось у пресі, що він не тільки проявляв активність на бровці під час матчів, що було помітно, а й загалом був для команди не менш важливим ніж Романцев.

Склад команди

В’ячеславу Вікторовичу вдалося зібрати хорошу за іменами команду, серед молоді, ветеранів і легіонерів там були серйозні Особистості, кожен з яких заслуговує окремого посту.

Ворота захищав досвідчений динамівець В’ячеслав Кернозенко. Він відіграв усі 30 матчів чемпіонату (24 пропущених) і допомога резервних кіперів, зокрема Бажана, не знадобилась.

В обороні діяли Чернов (забив 4 голи) Першин, Клименко, Білозор, білоруси Островський і Омельянчук, росіянин Орєхов, хорват Пірич. По одному матчу зіграли Омоко і Северин Ганчаржик.

Півзахист. Найсильніша ланка, особливо виділялися Коновалов, Гусєв, досвідчений Валентин Полтавець та швидкий Олексій Іванов. В ротації були Наконечний, Ібанда, Бондаренко, Карабкін, вірмен Саркісян, росіянин Рябих, а також видатні динамівці: Василь Кардаш вийшов на поле у шести матчах, Ігор Костюк зіграв у двох, Артем Яшкін в одному.

У нападі лідером був Шалва Апхазава (26 матчів, 14 м’ячів). Корисно грали Емма Окодува (27/7) і Мацей Ковальчик (20/4). В ротації Константин Деревльов та Овеков Гуванчмухамед, які зіграли по три матчі, не відзначившись забитими голами.

Ураганний старт сезону

Арсенал, який несподівано став справжньою грозою, приємно шокував, відверто кажучи. Просто неможливо було не симпатизувати тому урагану, який буквально зносив все на своєму шляху.

У стартовому турі кияни на НСК Олімпійський (старому звісно, до реконструкції) протистояли діючому чемпіону, Шахтарю. І яким же був подив кількох тисяч людей які зібрались у спеку (і тих, хто був біля телеекранів) щоб подивитись на «побиття немовляти» коли каноніри почали возити іменитих гостей! В результаті - нульова та аж ніяк не «суха» нічия.

Вже тоді почалися розмови, серед деяких журналістів, наприклад, про це писав тижневик Футбол, про появу в українському футболі ще однієї яскравої команди.

Вершиною ж, найвдалішим матчем того сезону, можна назвати протистояння з Волинню Кварцяного - ще одна сенсаційна команда того сезону, яка двічі обіграла Шахтар (загальний рахунок 5:1). Ось протокол того матчу:

17.07.2002. 18:30. Київ. НСК “Олімпійский”. 5 000 глядачів. +31°C.

Арбітр: Ігор Хіблін (Хмельницький).

Асистенти арбітра: Василь Бурмич (Хмельницький), Віктор Соболевський (Житомир).

Резервний арбітр: Микола Даневич (Київ).

Делегат ФФУ: Олександр Дегтярьов (Одеса).

"Арсенал": Кернозенко В’ячеслав, Білозор Сергій, Чернов Андрій, Ібанда Патрік Джуліам, Першин Олександр (Островський Андрій, 65), Окодува Еммануель Осей, Богатирьов Сергій (Наконечний Микола, 46), Коновалов Сергій, Іванов Олексій, Полтавець Валентин, Апхазава Шалва (Костюк Ігор, 60).

Запасні: Гребенюк Тарас, Клименко Олександр, Гусев Олег, Карабкін Ярослав.

Тренер: Грозний В’ячеслав.

СК "Волинь-1": Никитенко Юрій, Кондаков Юрій, Розгон Віталій, Федюков Олег (Луценко Володимир, 54), Ядуллаєв Ільхам, Гулієв Камал (Гащин Володимир, 62), Сачко Василь, Гончаренко Сергій, Алієв Самір (Гребеножко Олександр, 46), Толочко Роман, Кривий Сергій.

Запасні: Нестеренко Роман, Комзюк Ярослав, Столярчук Олександр, Пісный Андрій.

Тренер: Кварцяний Віталій.

Голи: 0:1 - Гончаренко Сергій (19, з пенальті), 1:1 - Апхазава Шалва (28), 2:1 - Окодува Еммануель Осей (37), 3:1 - Апхазава Шалва (46), 4:1 - Апхазава Шалва (53), 5:1 - Окодува Еммануель Осей (56), 6:1 - Коновалов Сергій (59, з пенальті), 7:1 - Полтавець Валентин (63), 8:1 - Полтавець Валентин (82).

Попереджені: Іванов Олексій (19) - немає.

Як бачимо, 19річний сум’янин Олег Гусєв, який подавав чималі надії - мав запрошення від запорізького Металурга, алчевської Сталі і ярославльського Шинніка, але кияни і особисто Грозний були більш настирливими, навіть не потрапляв до основи тієї команди.)

То був перший матч у якому майбутня Легенда України потрапив до заявки на матч УПЛ.

Ще за три дні він вийшов на останні хвилини матчу першолігового фарм-клубу Арсенала – Борисфена, у Львові зігравшого внічию з Карпатами-2, а за тиждень настала черга і дебюту в вищій лізі. Олег вийшов на заміну і взяв участь у тяжкій перемозі команди над Ворсклою, яку приніс прекрасним ударом зі штрафного уже в компенсований час відчуваючий другу молодість Коновалов. А ще через тур настала черга і дебютного голу – вийшовши на заміну, Гусев забив останній, п’ятий гол в ворота Поліграфтехніки.

Той гол так і лишився єдиним для хлопця в дебютному елітному чемпіонаті. І не тому, що в атаці не виходило. Просто Грозний по ходу турніру періодично змінював місце дислокації Олега – то під нападаючими випускав, то чистим форвардом, поки, нарешті, не зупинився на фланговому варіанті. В передостанньому матчі сезону проти Динамо уже грав зі старту, а Коновалов міняв його в кінці зустрічі. На початку 2003го був дебют в молодіжній збірній.

Далі – перехід в Динамо, Ліга чемпіонів, близько сотні матчів за національну збірну і інтерес топ клубів... Космос.

Перше коло закінчили на призовому, третьому місці

То був надзвичайно яскравий чемпіонат, який, мабуть, вперше інтригував непередбачуваністю в боротьбі за лідируючі позиції. Окрім Арсенала, Шахтаря та Динамо були також Дніпро (Венглинський, Ротань, Назаренко, Єзерський...) та традиційно потужний за складом донецький Металург з Віртом, Джамараулі, Закарлюкою та іншими.

Третя позиція і найбільша кількість забитих м’ячів – непогано для команди яку і близько не бачили в числі претендентів на єврокубки. Ясна річ, вагому роль зіграв один з найяскравіших виконавців і головний бомбардир команди - Шалва Апхазава.

Про нього теж варто сказати кілька слів окремо.

Невисокий на зріст грузинський форвард перейшов з Динамо Батумі в Арсенал завдяки агентові (відомому в минулому грузинському футболісту Челебадзе) і його знайомству з В’ячеславом Грозним. У Грузії на нього покладали великі надії, в 98му визнали найкращим молодим футболістом країни, а після вдалих виступів в Україні - викликали до національної команди, за яку зіграв один матч.

Відзначившись у вищезгаданому матчі третього туру з Волинню хет триком, Шалва практично не збавляв обертів і в підсумку наколотив вражаючі 14 голів у дебютному сезоні. Ставши таким чином одним з найкращих снайперів сезону і поступившись лише Шацьких (який був на піку - 22 голи), Бєліку і Венглинському.

Наступний сезон бомбардир почав не так яскраво, отримав кілька травм, забив три м’ячі в 12 матчах. Нажаль, сьомого січня 2004го року Шалва покинув цей світ, йому було лише 23 роки.

Невдала друга частина чемпіонату

Важко сказати напевне, що саме було причиною втрати очок у стартових двох турах з Металургом Запоріжжя і Таврією - один бал у двох матчах. І відносно слабкого другого кола загалом, в якому каноніри набрали на десять (23 проти 33 у першій частині) пунктів менше...

Перейшов в одеський Чорноморець важливий гравець Білозор. Невдало проведені зимові збори, селекція, мотивація футболістів які втратили той кураж який був спочатку чи щось інше. Можливо, навіть швидше за все, вже по іншому ставились до цієї команди суперники, зокрема, прямі конкуренти за медалі.

Звісно, що й кадровий потенціал опонентів виглядав більш вражаюче, як і умови для тренувань, як і все інше.

Підсумкове п’яте місце

В міжсезоння В’ячеслав Грозний (чи хтось із керівництва клубу, точно не пам’ятаю) сказав, що четверте-п’яте місце буде хорошим результатом. Не зважаючи на ураганне перше коло, амбіції гравців, тренера та вболівальників – результат цілком закономірний, враховуючи можливості доволі скромного клубу.

До того ж, за забитими, пропущеними і різницею м’ячів - результати вражали і після другого кола – більше ніж Арсенал (49) змогли забити лише Шахтар та Динамо, а за пропущеними (24) кращий результат тільки у киян, чемпіона країни. Солідні + 25 залишили позаду за цим показником потужних Дніпро і Металург Донецьк.

Це була красива історія

І той факт, що вона не отримала продовження – робить її ще більш унікальною, ще приємніше про неї згадувати. У когось Арсенал Київ асоціюється з великими грошима, легіонерами яких віддавав Коломойський, пристойними результатами Заварова, Кучука й Бакалова і популізмом (за яким нічого не послідувало в підсумку) Рабиновича. Натомість, тренерська команда сезону 02/03 - була воістину унікальною.