Капітан «Минаю» працював на митниці, а тепер забиває в УПЛ
Василь Пиняшко у клубі ще з аматорів.
Василь Пиняшко у клубі ще з аматорів.
Працював на пасажирському пункті пропуску на кордоні з Угорщиною
У півзахисника Василя Пиняшка – нетипова історія. Він працював на закарпатській митниці, грав на область, а потім перейшов у «Минай» і пройшов з клубом шлях від аматорів до прем’єр-ліги. У матчі проти «Дніпра-1» 28-річний футболіст забив свій дебютний м’яч в УПЛ і допоміг команді здобути першу за три місяці перемогу.
«Емоції важко передати. Це була мрія з дитинства. І зараз я наче в казці, – розповів Пиняшко Tribuna.com. – Радий, що вийшло забити і допомогти команді перемогти. Це все стало можливим завдяки важкій праці та довірі тренера».
Пиняшко – вихованець ужгородського футболу. Відразу після школи грав за дубль «Закарпаття». Але через проблеми зі здоров’ям випав на рік з футболу. Після відновлення довелося починати з обласного рівня.
«Розумів, що такий футбол не дає великих фінансових можливостей. Тому паралельно почав навчатися на економічному факультеті місцевого університету. За конкурсом поступив на державну службу у фінансову інспекцію області. Згодом був переведений на закарпатську митницю».
Василь працював на пасажирському пункті пропуску на кордоні з Угорщиною.
«Моїм завданням було перевіряти, чи згідно з митним кодексом перевозяться певні види товару. Це не легка робота – по 12 годин кожного дня з восьмої години ранку до восьмої години вечора. Наступного дня це вже була нічна зміна – з восьмої вечора до восьмої ранку. А потім два дні вихідних.
Були випадки, коли після нічної зміни я йшов на тренування чи їхав на виїзд. Було непросто, особливо фізично».
Дебютував у професійному футболі в 26 років
Роботу на митниці і футбол Пиняшку вдавалося поєднувати до виходу з «Минаєм» у другу лігу. Тоді Василь опинився перед непростим вибором.
«Порадився з родичами, друзями і дівчиною. Все-таки вирішив йти за мрією і пограти ще у футбол на професійному рівні. Написав заяву на звільнення з митниці. І жодного разу не пошкодував про це. За два роки ми з командою досягли неймовірного успіху – з другої ліги вийшли в першу, а тоді у прем’єр-лігу. І зараз я можу грати і забивати на рівні УПЛ. Це щось фантастичне.
Був випадок, коли ще у другій лізі тренер запитав мене чи готовий я грати на рівні прем’єр-ліги. Відповів, що так, але насправді розумів, що це буде коштувати великих зусиль. Дуже вдячний Богу і всім, хто допомагав мені, щоб це стало можливим.
Тепер я граю в УПЛ, а це дорого коштує. Буде про що дітям розповісти. Футбол зараз приносить мені радість і фінансову стабільність, тому я всім задоволений на всі 100%».
За великим рахунком, Пиняшко дебютував у професійному футболі зовсім недавно – в 26 років.
«У мене був контракт із дублем «Закарпаття» і я дебютував за команду у 16 років. Потім була пауза. За цей час я навіть встиг попрацювати на будівництві. А повноцінний дебют у дорослому професійному футболі відбувся три роки тому. Хоч у мене було мало досвіду матчів такого рівня, але я весь час грав у футбол.
Працював у державній фінансовій інспекції і паралельно виступав на обласному рівні. У нас були тренування, але ви розумієте, що це зовсім не те саме, як у професійному футболі. Ми просто бігали, копали м’яч, награвали якісь прості комбінації. Не було тактики, стратегії на гру чи установок. На яку позицію поставили, там і граєш.
Це вже у другій лізі почали готуватися до суперника, вивчати їхні слабкі місця, проводити професійні тренування та розбори матчів. Різниця з аматорським рівним величезна».
Їздив грати у Словаччину, жив в одній кімнаті з Кобіним, мріє забити «Шахтареві» або «Динамо»
Ще до «Минаю» у Василя був період виступів за словацьку команду «Собранце». В цей час він працював у державній фінансовій інспекції.
«Кордон зі Словаччиною близько. Знайомі хлопці грали за словацькі команди на обласний рівень. Там не потрібно було тренуватися. Ми просто приїжджали на гру і проводили матч. Це був такий вид заробітку – відіграв, отримав кошти і поїхав.
Грав за них десь півсезону. Навіть якесь призове місце зайняли. Ми досі підтримуємо зв’язок. Знаю, що місцеві тренери ставлять мене за приклад. Кажуть: «Він грав у нашій команді, а тепер виступає у прем’єр-лізі України. Так, що тренуйтеся, працюйте і все у вас вийде».
Пиняшко пройшов шлях від області до УПЛ і добре знає, що таке трясовина українського (і навіть словацького) футболу.
«У тому ж «Собранце» були ситуації, коли доводилося переодягатися на вулиці через відсутність роздягалень. Про душ я взагалі мовчу. Умови були спартанські. Коли ти таке пройшов, то більше починаєш цінувати те, що маєш зараз. Раніше для мене щастям було просто рівне поле. На обласному рівні з цим було трохи важко. Виходиш на матч, а суперники тебе просто б’ють по ногах, трави на полі мало. Були різні важкі ситуації».
Історія Пиняшка з «Минаєм» почалася у 2017 році, коли клуб виступав ще на чемпіонат Закарпатської області. До цього Василь грав на область за ФК «Ужгород».
«Нас запросили в «Минай» разом з Робертом Гегедошем. Ми знали, що у клуба хороші перспективи та амбіції рухатися вперед. Там вже тоді був Міша Кополовець.
З Кобіним я ще грав. Коли він прийшов у «Минай» після «Шахтаря», то був для нас як ідол. Він жив зі мною у кімнаті, а я не міг заснути – сидів і вночі дивився на нього. Він з Кополовцем дарують нам емоції на кожному тренуванні».
Тепер Пиняшко мріє про гол у ворота одного з українських грандів.
«Завдання – закріпитися у серединці турнірної таблиці УПЛ. А моя персональна мрія – забити «Шахтареві» або «Динамо». Це були б неймовірні емоції. І щоб ми здобули позитивний результат для команди».
Історія Василя ще раз доводить, що ніколи не пізно йти за мрією. Якби свого часу він зробив інший вибір, то дивився б зараз матчі своєї команди в УПЛ по телевізору, а не виводив на поле з капітанською пов’язкою.
Фото: «Минай», сторінка Василя Пиняшка в інстаграм
