Українка – володарка «Оскара»: народилася в Києві, зняла фільм про афганських дівчат, скейтбординг і зону бойових дій
Олена Андреїчева отримала статуетку за найкращу документальну короткометражку.
Олена Андреїчева перемогла в номінації за «Найкращу документальну короткометражку».
Олена Андреїчева (зліва) та Керол Дісігнер
Українка отримала «Оскар». Це правда?
Так. Олена Андреїчева – продюсер документальної стрічки «Як навчитися кататися на скейтборді в зоні бойових дій (якщо ти дівчина)». Режисер фільму – американка Керол Дісігнер.
Андреїчева і Дісінгер взяли «Оскар» у номінації «Найкращий документальний короткометражний фільм». Раніше стрічка вже отримала премію Британської академії кіно і телевізійних мистецтв (BAFTA) як найкращий британський документальний фільм.
Олена народилася у Києві, здобула вищу освіту в галузі фізики і наукової журналістики. Тривалий час живе в Лондоні. З 2006 року працює як незалежний режисер і продюсер. Андреїчева стала автором і співавтором низки документальних проектів для британських і американських телеканалів.
Її головні теми – позбавлення волі, торгівля людьми та імміграція. В Олени великий досвід роботи з державними установами та неурядовими організаціями в усьому світі. А найважливішим аспектом роботи і мотивації вона вважає щире бажання з’ясувати, як це жити життям людей з її фільмів.
Про що фільм «Як навчитися кататися на скейтборді в зоні бойових дій (якщо ти дівчина)»?
Стрічка триває 40 хвилин і розповідає про некомерційну організацію Skateistan. Вона розпочала свою діяльність, як школа скейтингу в 2007 році для дівчаток з бідних сімей. Вони вчаться читати, писати і кататися на скейтборді в Кабулі.
Протягом року команда фільму спостерігала за дівчатками, які поступово прогресують не тільки в сфері освіти, але і в життєвих питаннях. Тільки в школі вони можуть вільно висловлювати свою думку і вчитися без страху.
Афганістан – це ісламська республіка і одна з найбільш закритих країн світу, де жінки не мають права брати участь у спортивних заходах. У країні поширені рані шлюби, насильство у сім’ях та суїциди серед жіночої частини населення.
«Ми живемо в країні, де за традиціями дівчина не має права нікуди виходити, коли виростає», – каже у фільмі одна з учениць.
Дівчатка розповідають, що у майбутньому хотіли б отримати вищу освіту та працювати пілотом, лікарем чи вчителем.
«Є люди, які дотримуються традиційних цінностей і не приймають нових речей. Сміливість тут – коли ти йдеш до школи і вчишся», – говорить одна з учителів.
До всього, війна в Афганістані триває вже 40 років. За цей час до участі в ній долучилися кілька поколінь солдатів з різних країн. У 2015 року в країні почався новий етап військового протистояння між Афганістаном, США і силами НАТО проти Талібана та бойовиками з різних радикальних угруповань.
Найкращим фільмом стали «Паразити», на церемонії згадали Кобі Брайанта
Драма південнокорейського режисера Пон Джун Хо «Паразити» отримала головну нагороду – «Оскар» в номінації «Найкращий фільм». Стрічка обійшла головних фаворитів церемонії «Одного разу... в Голлівуді» Квентіна Тарантіно та «Джокера» Тодда Філліпса. Більше того, «Паразити» стали першим в історії кінопремії фільмом іноземною мовою, який виграв у цій номінації.
Одну з частин церемонії присвятили відомим режисерам та акторам, які покинули цей світ. Легендарний баскетболіст Кобі Брайант отримав «Оскар» у 2018 році як продюсер мультфільму «Дорогий баскетбол» в номінації «Найкращий короткометражний анімаційний фільм».
На екрані під час виступу співачки Біллі Айліш, яка виконувала пісню Бітлз «Yesterday», демонстрували фото покійних зірок. На одній із перших світлин був Брайант з «Оскаром» у руках і його відомою цитатою: «Життя надто коротке, щоб стояти на місці та втрачати мотивацію. Ти повинен іти вперед».
Режисер Спайк Лі прийшов на церемонію у костюмі в кольорах «Лос-Анджелес Лейкерс» та з ігровим номером Кобі.
Українки отримали «Греммі» та «Санденс»
Надія Шпаченко
Не «Оскаром» єдиним. Вперше в історії «Греммі» нагороду здобула українка. Піаністка Надія Шпаченко перемогла у номінації «Найкраща класична збірка».
42-річна Надія народилася в Україні. До США поїхала вчитися ще 1994-го, згодом вийшла заміж і залишилася в Америці. Останні 10 років Шпаченко викладає музику в каліфорнійському університеті і часто грає на піаніно із престижними оркестрами на найкращих концертних майданчиках світу.
«Досі граю музику українських композиторів і гастролювала Україною декілька разів. Продовжую співпрацювати з українцями, поширювати українську культуру і наразі відчуваю себе як американсько-українська музикантка. Україна і Америка — частини мене», – сказала Шпаченко в одному з інтерв’ю після «Греммі».
Ірина Цілик
А на початку лютого українка Ірина Цілик отримала нагороду за найкращу документальну режисуру найбільшого фестивалю незалежного кіно в США «Санденс».
Цілик відзначили за стрічку «Земля блакитна, ніби апельсин». Це український фільм про життя в зоні бойових дій на Донбасі. Анна і четверо її дітей долають щоденні травми і труднощі існування в прифронтовій зоні та знімають аматорський фільм про своє життя.
«Ви, мабуть, знаєте, що в моїй країні досі триває війна. Україна дуже розбалансована і поділена на різні паралельні реальності нині. І тому я рада, що наш фільм зайвий раз може сказати – make love, make art, not war», – сказала Ірина під час нагородження.
Це дебютний фільм українки і перша участь у фестивалі «Санденс».
Фото: сторінка Олени Андреїчевої в Інстаграм, «Оскар», «Греммі», «Санденс»