Ірина Трушкіна: «Росіянки на змаганнях могли з нами навіть не привітаються, для них це нормально»

Колишня волейболітска збірної України Ірина Трушкіна розповіла про свій досвід спілкування з росіянами.

«Ви знаєте, я можу судити не тільки по тому, коли тоді грала і жила там. А і як ми зустрічаємося з командами Росії, яке їх відношення. Багато дівчат підтвердять це, то не тільки мої слова. Вони з нами навіть не привітаються, для них це нормально. Я не вважаю, що це сталося за один день. Коли я грала, ще до війни, до 2014 року, все було добре. Але люди вже тоді. Я могла в транспорті їхати, вони не знали що я українка. Але негатив був ще з тих часів. Я підписана до одного журналіста, який допомагав мені, коли Хабаровськ не відшкодував три зарплати. Наскільки я знаю, за ним зараз слідкують. Мабуть, він виїхав з Росії. І він підтримує нас, відкрито каже, що все, що робиться, це жах. 

Спілкувалася з однією гравчинею з Білорусі. Вона зараз на Сахаліні, теж. Я її конкретно не запитую, щоб вона не ставила під загрозу своє життя і близьких. Вони теж розуміє, що це не нормально. Що у нас війна, і це якийсь маразм.

В мене взагалі і тато, і мама за національністю росіяни. З маминою сторони є і білоруси. Мама сумувала за бабусею, що жила під Смоленськом. Хотіла на її могилу, де не була 40 років. Для неї це було місце дитячих спогадів. Ми зробили подарунок, з чоловіком і нею їхали знайти цю могилу, можна сказати, по пам’яті, де знаходилося те село. Ми знайшли там і родичів. Мамині сестри, але вони ще маленькі тоді були. Є в нас і в Горловці. Вони теж, якби. Не хочу казати, неадекватні, але коли все це почалося в 2014 році, вони теж були на стороні Росії. Зараз ми з ними теж не спілкуємося.

Але ці родичі які знайшлися в Росії. Я трималася довго, нічого не писала. Мама більше спілкується, їхні діти там 26, 30 років, мої там «сестри-брати». Одного дня я побачила, як з Херсонщини жінка знімала, як цей «кінотеатр» проходить, цю групку людей з 10 чоловік і інших, яких туди не пускають. Я вже не змогла терпіти, скинула їм. Розумію, що я їм нічого не зможу довести, ми не настільки близькі. Хоча зараз і сім’ї розвалюються, не те, що близькі.

Там таке почалося. Ми їм факти, а вони. Ось я зараз небо сфотографую, скажу що це російське. І вони присилають. Ми питаємо: «Де воно написане?» Ми надсилаємо факти – ось Буча, тіла, які лежали, знімки з космосу. Детально все, а у вас що? Немає нічого. Вони присилають цю передачу про фейки – «антифэйк» чи як воно там. Я не можу, переживаю. Мене трохи чоловік заспокоює. Каже кидати перевірену інформацію і не перейматися. Останню я після Бучі скинула, і поки що все, закінчилося спілкування.

Моя мама не те щоб проросійська, але цінувала, що вона звідти. Її в житті тут ніхто не утискав, як там кажуть. Але зараз вона в шоці. Каже, що в нас точно білоруське коріння, це ненормально. Там так, теж є питання, але там більше адекватних, там начальник якийсь. Не звідти трохи, можлива, дах поїхав», – поділилась Трушкіна.