Волейбольний Челенджер. Підсумки
Закінчилися волейбольні Кубки претендентів (Челенджери) у чоловіків та жінок. Трохи спали емоції. Час оцінити результати і зробити певні висновки.
Перше, – і головне – обидві наші команди не виконали бажану задачу – виграти турнір і потрапити до Ліги націй на наступний рік. І якщо щодо жіночої команди ми хіба що тихенько сподівалися, розуміючи що рівень гри недостатній для такого турніру, то на чоловіків були великі сподівання. Хоча було і розуміння, що легко не буде і ключовий матч з турками буде, в кращому разі, з шансами 50/50.
З іншого боку, минулоріч ми взагалі не потрапили до цього відбору, тож крок вперед був зроблений.
Результати
Незважаючи на схожість турнірних сіток, варто окремо розглядати гру чоловіків та жінок.
Жінки
У першому матчі (1/4 фіналу) наші дівчата подолали цьогорічного учасника Ліги націй, збірну Хорватії 3-1 (25:15, 25:15, 18:25, 25:19). Це був хороший виступ і прицінення до суперника на наступний рік. Збірні Хорватії, Чехії, Швеції будуть головними нашими суперниками по Золотій лізі наступного року. Хоча там конкуренток і без них буде достатньо.
У другому матчі (півфінал) наші дівчата поступилися господаркам, збірній Франції 0-3 (10:25, 20:25, 22:25). Тут засмутив не стільки сам факт поразки, а те, що програли майже без шансів. Француженки вдома вважалися фаворитками, дещо підсилили склад у порівнянні із Золотою лігою, і обіграли нас дуже впевнено. А потім і виграли у фіналі та потрапили до Ліги націй на наступний рік.
У третьому матчі (за 3 місце) ми поступилися колумбійкам 1-3 (23:25, 25:12, 24:26, 22:25). І хоч тут ми програли в серйозній боротьбі, факт поразки засмучує. Все-таки у мене було сподівання, що ми сильніші від латиноамериканок.
Чоловіки
У першому матчі (1/4 фіналу) наші хлопці обіграли дуже непростого суперника – цьогорічного учасника Ліги націй Китай 3-1 (25:19, 25:22, 23:25, 25:19). Хороший матч проти хорошого суперника.
У другому матчі (півфінал) ми у запеклій боротьбі програли основному конкуренту, збірній Туреччини 2-3 (25:18, 23:25, 17:25, 25:19, 13:15). Цей матч ми аналізували під мікроскопом, тож тут просто сухий факт – ми знову програли ключову гру цьому супернику. Це було боляче, прикро, дуже близько, і ця заноза ще довго буде щеміти. Турки ж, врешті-решт, виграли Кубок і потрапили на наступний рік у Лігу націй.
Взагалі, шлях турків вражає: вони обіграли в півфіналі Золотої ліги чехів 3-2, у фіналі українців 3-2; у півфіналі Челенджеру знову українців 3-2, а у фіналі катарці 3-2. Весь шлях вийшов «на тоненького», але це і є те, що називається «характер».
У третьому матчі (за 3 місце) наші хлопці впевнено обіграли збірну Чилі 3-0 (25:21, 25:19, 25:18). Угіс Крастіньш не став широко задіювати резерв (лише на дві партії замінив Плотницького на Полуяна) показавши, що ситуацію з рейтингом він не відпускає і моніторить, у надії ще відібратися на Олімпіаду за додатковими показниками, якщо не зможемо це зробити у кваліфікаційному турнірі.
Оцінка наших виступів
Можна просто сказати – негативна, адже головної мети не досягли. Але давайте поглянемо трохи глибше. Все-таки ми не мегатопи, щоб були зобов’язані легко вигравати турнір з позиції сили.
Жінки
Ми ще не готові боротися із командами другого ешелону постійно на рівних, не кажучи вже про топів. Треба прагнути дотягнутися до таких команд, як Франція, Домініканська республіка, Бельгія. Тобто, наша мета наразі – топ-15 світу.
Наступного року у нас буде непроста боротьба в Золотій лізі. І немає гарантії її виграти (чи потрапити до фіналу). Це буде нашим пріоритетом.
На майбутніх же турнірах треба ставити мету вийти з групи на чемпіонаті Європи, та набратися досвіду у кваліфікації Олімпіади (реальних шансів поборотися за перші два місця там немає. Хоча хотів би помилитися).
Чоловіки
Ми були готові боротися за місце в Лізі націй. І впевнений, що ми можемо там грати. Але не пощастило у боротьбі з рівним суперником. Звичайно ж, на везіння все списувати не можна, є чимало помилок, над якими треба працювати. Але в цілому, ми продемонстрували хорошу гру і потенціал на найближчі роки потрапити-таки в ЛН.
Наступного року ми будемо фаворитами в Золотій лізі. Там є непрості суперники (Чехія, Фінляндія, Хорватія, Португалія), поборотися доведеться. Але якщо цьогоріч ми були близькі до виграшу як ЗЛ, так і Челенджеру, і це можна вважати достойним результатом, то в наступному році вже треба ставити конкретну мету виграти обидва турніри. Час зробити ще пів кроку вперед.
На майбутніх турнірах треба ставити мету 1/4 фіналу чемпіонату Європи та боротьба у кваліфікації Олімпіади. Також чіплятися у кожному матчі за рейтинг, щоб до кінця року оцінити наші шанси щодо «добору».
По рейтингу напишу окремий пост, щоб чітко було зрозуміло що, як і навіщо, а також за і проти кого вболівати.
Що по грі?
Жінки
Рівень Челенджеру виявився вищим за рівень Золотої ліги. Підсилення Кодолою не дало достатнього імпульсу, хоча і додало зросту, якого так не вистачає збірній. Треба покращувати пайп, який у нас не пайп як такий, а пас на задню лінію (треба ближче до сітки, щоб була динаміка). Зовсім все погано з першим темпом суперника (і це ж ще не топи), центральні не справляються на блоці.
Тут можна чекати підсилення складу по персоналіях. Про Кодолу я вже сказав, треба далі розвивати. Сподіваюся, повернеться до складу Рихлюк. Можливо, спрогресує Данчак (у пару з Дорсман було б цікаво).
Чоловіки
Ігри Челенджеру показали певні моменти, на яких варто закцентувати і спробувати виправити.
- Резервісти у нас значно слабші за основу, звідти особливої допомоги чекати не варто. Можливо, хтось би міг додати, аби мав достатньо ігрової практики (не факт), але Крастіньш не любитель широкої ротації і грає коротким складом. Як вже зазначав вище, ситуацію з рейтингом не відпускає. А тому проти бельгійців і чилійців грали основою, незважаючи на відсутність турнірної мотивації.
- Другого догравальника, хоча б близько рівня Плотницького, у нас немає. І це наша найбільша проблема. Ми не Польща, де п’ятим догравальником сидить такий монстр, як Форнал. У нас другим грає Ковальов, який у всіх компонентах поступається Олегу (хіба що блок +- рівно. А так прийом, атака, подача, гра в захисті – все гірше). Та і сам Плотницький не може весь матч в атаці тягнути в одного. Все-таки, він не Леон чи Мікелетто, які можуть давати в атаці 60-70% ефективності. Тому треба працювати, з чим є.
- Тупчій – хороший діагональний. Має різкий удар (чим може похвастатися ще хіба що Плотницький). Але доволі прямолінійний. Можливо, повернення Вієцького додасть варіативності на цій позиції. Цікаво було б спробувати Дмитра на позиції догравальника, але це вже схоже на мої мрії. В будь-якому випадку, Вієцький буде підсиленням для збірної, якщо буде здоровим.
- Ковальов дуже психологічно нестабільний гравець. Часом дивишся на Іллю – ну все ж є. І удар різкий (і косо може, і на пайп), і подача складна коса, і прийом який-неякий. Але як тільки починає нервувати, все сиплеться з рук. У всьому пом’якшує, що вилазить боком і Плотницькому доводиться все брати на себе. От би пофіксити цю проблему у Ковальова, було б сильне підсилення для збірної.
- Молоді на підході не видно. Це стосується і збірної U-22, і нинішнього складу основної збірної. Хіба що спрогресує Щуров, але це не найпроблемніша позиція, поки ще Терьоменко тягне.
- Синиця – непогана зв’язка, з хорошею подачею, і щось може на блоці. Але хотілося б, щоб розширив рамки. Інколи грає повільно, і майже зовсім не використовує пайп. Незрозуміло, хто за ним. Аби повернувся Щитков, він більш темповий пасуючий і пайп використовував непогано. Але там темна історія зі скандалом. Хотілося б, щоб вирішили як дорослі люди і зробили те, що краще буде для збірної. Хто за ними? Головень? Євстратов? (цей турнір не рахуємо, його просто видьоргнули із відпустки) Діденко? Всі виглядають не айс.
- Покращувати гру у захисті. Стосується і ліберо (так і не зрозумів хто основний, Бойко чи Канаєв), й інших гравців (хоча б до рівня Плотницького). У матчах рівних суперників захист часто виступає компонентом, що робить різницю. Як трапилося у нас минулоріч зі Словенією, або ж зараз із Туреччиною.
У будь-якому випадку, чоловіча збірна – це та команда, на яку ми покладаємо найбільші надії.
----------
Половина волейбольного сезону збірних пройдена. Попереду ще два найпрестижніших турніри цього року – Чемпіонат Європи та Кваліфікація Олімпіади. Тож, спостерігаємо з цікавістю і вболіваємо за наших!
