Владислав Клименко – про легіонерів «Інгульця»: «Коли бачили безкрайнє поле з соняшником, то всі мобілки собі вифоткали»

‒ Раніше гравці жили в Жовтих Водах або навіть Кривому Розі, зараз же більше на базі розселяються. Це село. У нас там два продуктових магазини. Звісно, всі жителі нас знають. Ми теж раді, що так усе по-домашньому. В команді є досвідчені гравці, які багато де пограли й мають із чим порівнювати. Так от, добре мати такі добротні умови. У нас база хороша, є необхідні поля та тренажери. Можна жити й займатися суто футболом.

‒ Гаразд, ви, українці. А як до безкраїх українських чорноземів звикали, наприклад, нігерієць Нвамора, камерунець Елла або нідерландець Асмелаш? Взаємна екзотика і для них, і для володимирців.

‒ Ох, це взагалі шикарна історія! Той же Кен Елла – вихованець «Барселони», уявіть собі. Асмелаш за юнацьку збірну Нідерландів грав. Ясно, що пацани багато чого надивилися. Проте загалом від них відгуки були дуже позитивні – а коли бачили, наприклад, безкрайнє поле з соняшником, то всі мобілки собі вифоткали.

‒ У Володимирівці біля бази – стадіон імені Поворознюка. «Культ особистості», ні?

‒ Тут така справа: людина побудувала кілька стадіонів, базу. Чиє ще ім’я їм носити? Тут, у Петровському районі, ми спілкувалися з людьми, які в Григоровича на підприємствах працюють, всі відгуки хороші. Він дає оплачувану роботу. Утримує досить велику кількість співробітників. Молодець, ‒ сказав Клименко.