Ольга Харлан: «Русня почала розносити, що я погрожувала Смірновій. Якби це було так – мій клинок був би в іншому положенні»

– Я думала, що все буде нормально, що вона адекватна, що вони десь всередині адекватні все ж таки люди і в них є якийсь глузд. Ми думали про те, що може бути якась провокація, але вона вирішиться, ну тобто це буде дуже швидко.

Я знала, що вона буде йти до мене з рукою, і вона знала, що я не буду давати їй руку. Тим паче я говорила публічно, що не буду тиснути руку. Тому що в нас є прецедент – це теніс, коли Світоліна, Костюк та інші боролися за це, і зараз також змінили в них правила.

– Власне, чому всі і збуджені – тому що Світоліна нікому з них не тиснула руку, і все було нормально, а тобі прилетіла дискваліфікація. Що це таке було?

– У федерації тенісу якось лояльно до цього ставилися. Вони приймали те, що наші не тиснуть руки, але суспільству це не подобалося. Але вони не дискваліфіковували. Мабуть, там немає таких правил. Потім вони все ж таки змінили: якщо це продовжується – давайте змінимо.

У федерації фехтування все по-іншому. Вони тиснули на це, вони на це чекали (я про русню кажу), тому що ми знаємо, що колишній президент федерації – Усманов. Тобто там є якийсь вплив і він залишався. Хоч він і самоусунувся, але це не виглядає як самоусунення.

Тому я знала, що якось воно там усе зав'язано, і вони не хочуть на це дивитися з нашого боку. Ми проти цього боролися, я виступала на конгресах.

– Щоб відмінити рукостискання?

– Ні, щоб їх не було спочатку. А потім не було прецедентів, розумієш? Я ж сама перша, хто взагалі у фехтуванні з ними зустрівся. І мабуть, якщо не я, то хтось інший, звісно, не потиснув би руку. Але ось так доля склалася.

Я розуміла, що по-перше, я повинна вийти за наказом нашого Міністерства. Якщо нема наказу – чого тоді розмовляти, чого я буду виходити, яке там рукостискання, бо нема наказу.

Наказ виходить – так, а зараз що? ОК, які ризики? Ризиком є дискваліфікація, але в нас є ковідний протокол, який ми можемо використати. Залишилося те, що тобі не дали чорну картку на доріжці.

Виходить так, що я закінчую бій, ставлю їй шаблю, але потім почалося. Русня почала розносити, що я їй погрожувала, «виставила шаблю перед нею, вона ж без маски була».

Вони думають, що я її хотіла вбити, але ні. Мій клинок був донизу, а якщо б хотіла їй погрожувати – він був би в іншому положенні. Я чекаю, коли вона мені вдарить, вона йде з рукою, я кажу: «Я не потисну тобі руку», а вона мовчала, – сказала Харлан.