«Після кожної гри дивлюся огляд в ютубі». Кулеба – про захоплення «Динамо» і спортивну дипломатію
Міністр висловився і про питання бойкоту.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба дав велике інтервʼю спортивному коментатору Роману Бебеху.
Tribuna.com зібрала відповіді міністра про спортивну дипломатію та його спортивні захоплення.
Про значення спортивної дипломатії
«Я вважаю, що спортивна дипломатія – дуже важлива складова публічної дипломатії, не менш важлива, ніж культурна. Тому що митець і спортсмен, кожен у своїх сферах, мають рівні можливості сказати величезній масі людей правильний сигнал. Тому ми з першого дня повномасштабного вторгнення сильно активізували цю роботу, і спільно з Мінмолодьспорту, з НОК взаємодіяли і підтримуємо спортсменів в усьому.
Можу розказати один приклад ще до війни – був ковід, весь світ стояв, і збірна України з фітнесу не могла потрапити в Іспанію на чемпіонат світу чи Європи, забув. Ми їм допомогли прорватися через усі барʼєри, заборони – а вони перемогли. Отримали всі кубки – була величезна перемога. Я був задоволений, що ми допомогли цій перемозі. Бо якби ми не допомогли їм прорватися крізь ковідні барʼєри – перемоги б не було. Тому для мене це важлива історія».
Про бойкот змагань, де беруть участь росіяни
– Спірне питання. Чому всі митці відмовляються від спільних заходів з росіянами? Чому навіть музику Чайковського, де там Чайковський, а де Путін, але навіть її виключили з репертуарів, і це у всіх викликає повагу? А щодо спортсменів – інший підхід?
– Я опоную вашим же кейсом. Еліна Світоліна грає з росіянкою, перемагає, порушує закон, по суті, і ви її вітаєте з цією перемогою.
– Я розумію. До речі, мені подзвонила одна людина і каже: «Дмитре, ми тут засуджуємо, а ти вітаєш». Я, чесно кажучи, сказав, що я визнаю, що ми тут страждаємо через відсутність єдиних правил. Я за єдині правила. Бо завтра якийсь український письменник візьме участь у дискусії з російським письменником, і цього українського митця змішають з лайном свої ж за те, що «як ти міг». Для мене це загадка – ці подвійні стандарти. Чому до спортсменів одне ставлення, а до митців – інше. У мене немає ідеальних відповідей на всі запитання. Тому якщо українець перемагає, я все одно радію українській перемозі. Бо я вважаю, що ми маємо право радіти українським перемогам. Але те, що є питання – це факт.
Про заяви Росії щодо «альтернативної Олімпіади»
«По-перше, це все паттерни російської поведінки. Моделі радянської поведінки. Коли СРСР в 1979-му році здійснив вторгнення в Афганістан, то у Москві відбувалася Олімпіада-1980. І низка країн бойкотували Олімпіаду. Вони провели її, але потім що робив Радянський Союз – організував альтернативу Олімпіаді, називалася «Ігри Дружби», куди не запрошували ті всі країни, які не підтримували СРСР.
Тут питання більше до МОК. І я дуже хочу підтвердити те, що ми їм казали і неформально, і формально – що будь-які спроби МОК загравати з Росією, намагаючись якось з нею підтримувати баланс, завершаться ще більшою ганьбою МОК і руйнуванням міжнародного Олімпійського руху. Бо вони будуть руйнувати цю історію і йти створювати свою. Хай бігають, стрибають, луплять одне одного – живуть у своєму світі. Але МОК має стояти жорстко на захисті чистоти свого спорту».
Про допуск росіян до міжнародних змагань
«Ця вся історія – це продовження історії «поганий Путін, гарний народ». У мене запитання: а хто розстрілює українських військовополонених? Путін особисто це робить? А хто радіє в глибинці Росії ґвалтуванню українських жінок і вбивству українських дітей? Це Путін особисто? Це робить російський народ. А чого ви вирішили, що російський спортсмен – це щось інше від російського народу.
Я згоден – хочеш спробувати, не відбілити, а спробувати відбілити своє імʼя, перше, що ти маєш сказати: «Я засуджую політику президента Путіна, засуджую агресію, я за спорт, за мир». Тоді з тобою можна почати розмовляти. Це ще не вирішення твоїх проблем. Памʼятаєте, до речі, тільки почалося повномасштабне вторгнення, один з перших скандалів – російський спортсмен виперся на пʼєдестал, у нього була Z-ка на грудях. От і все».
Як виникла любов до «Динамо»
«Любов почалася з матчу «Рапід» – «Динамо». Я не був на грі. Це був перший матч «Динамо», який я подивився. Ми програли, якщо не помиляюся, і не потрапили в ЛЧ. Я подумав: «Нічого собі, а що це, як це? Давай, треба своїх підтримувати». Я в той момент жив з батьками в Австрії, і якось мене це зачепило, що наші програли – ми маємо завжди перемагати. Я почав цікавитися футболом, а потім вже повернувся в Україну на легендарне покоління.
Я в 1998-му вступив в інститут, і не пропустив жодного матчу ЛЧ, пробирався на стадіон. Найлегендарніше – звісно, 2:0 проти «Реала» у чвертьфіналі. Я плакав, я стрибав, я бився головою. Це просто... Я зараз сказав – у мене прямо уся шкіра здійнялася. Я цим реально жив. Я кожного дня купував газету «Команда», журнал «Футбол», там все це читав, збирав, якщо не міг купити – ходив канючив вчорашній номер. «Динамо» тоді до третього складу міг розказати. Але так, захоплення зʼявилося з болю від поразки своїх».
Про перегляд матчів «Динамо» зараз
«Я чесно скажу, зараз не маю часу дивитися футбол наживо. Я завжди в роботі, не потрапляю на матчі. Але якщо в мене є вільні півтори години або менше – я сідаю, і в записі зараз є можливість доволі легко якийсь гарний матч передивитися. Ясно, що після кожної гри я залажу в ютуб і дивлюся огляд матчу. Не стежу вже так глибоко прям поіменно за кожним до глибини третього складу, але вболіваю».
Про рівень українського футболу під час війни
«Я, до речі, думаю, що зараз для українського футболу зʼявився шанс для переосмислення себе. У нас був цей сплеск початку 2000-х, який тривав з середини 1990-х, але там дуже багато було ще інерції радянського футболу. Ще працювала система виховання, селекції, усі ці речі. Потім ми повністю перейшли на легіонерів – гроші почали керувати футболом. І зараз війна – це погано, грошей не стало, якість футболу сильно впала.
Але з іншого боку, я розумію, що зараз клуби усі, у тому числі «Динамо», вигрібають усі школи, ганяються за молодняком. Я думаю, що це шанс народити нову якість футбольного менеджменту в кризових умовах, і нову якість місцевих футболістів».
Фото: скриншот
