Зал з авіаційного ангару, недешеві квитки і шоу від тренера. Соцредактор Tribuna.com відвідав топматч у Польщі
Репортаж Жені Власенка з Варшави.
Що ви знаєте про баскетбол у сусідній країні Польщі? Джеремі Сохан, який бігає за «Сан-Антоніо», «Шльонськ», який виступає в Єврокубку з Андрієм Войналовичем, національна команда, що останнім часом демонструє високі результати на всіх рівнях? Усе, тоді саме для вас я купив квитки до Варшави і на власні очі побачив, що він за звір цей польський баскетбол.
Для первинної демонстрації здобутків наших сусідів розділимо предмет вивчення на дві категорії – збірні та клуби:
🔹 На чемпіонаті Європи 2022 року червоно-біла команда стала четвертою, пропустивши вперед господарів плей-оф німців. У 1/8 фіналу поляки вибили Україну на чолі з Айнарсом Багатскісом і обома нашими гравцями НБА з рахунком 94:86.
🔹 На домашньому етапі пре-кваліфікації ОІ Польща стала переможцем одного з двох європейських відборів і продовжить боротьбу за путівку у Париж. Команда Віталія Степановського на аналогічному турнірі в Туреччині завершила олімпійську кампанію – програли Хорватії у півфіналі з підсумковою різницею «-15».
🔹 На молодіжному рівні ВСІ шість U-збірних Польщі грають у топдивізіонах ЧЄ. Найкращий результат літа-2023 – шосте місце на європейській першості серед дівчат до 16 років. Влітку 2024-го у нашої країни не буде ЖОДНОГО представника на чемпіонатах Європи у дивізіонах А. Найкращий результат останнього вікна – третє місце збірної U20 у дивізіоні В. Усі ми пам’ятаємо літній скандал, коли бронзова команда Дмитра Забірченка мала б підвищуватися у класі, але через те, що Польща має приймати Євробаскет U20 у 2024-му, організатори не дали нашим сусідам понизитися у класі попри 15-те місце у топдивізіоні.
🔹 На клубному рівні у Польщі існують два професійних дивізіони, потім чемпіонат розгалужується на регіональні першості.
🔹 У сезоні-2023/24 поляки мають п’ять чоловічих клубів, що представляють країну в групових етапах єврокубків ФІБА та Euroleague Basketball. У Єврокубку (тому, де грає «Прометей») виступає «Шльонськ», у баскетбольній Лізі чемпіонів ФІБА – «Щецин», а у Кубку Європи ФІБА – «Легія», «Спойня» та чинний переможець турніру «Анвіл». І це не враховуючи «Люблін», що грає у міжнародному турнірі ENBL, в якому попереднього сезону був презентований міжнародний склад «Будівельника». Україна на єврокубковій арені представлена виключно «Прометеєм».
Я навів усі ці факти не для того, аби принизити наш баскетбол. Було б абсолютно наївно порівнювати результати країни, що знаходиться у великій війні, та країни, яка не стикається з настільки важкими випробовуваннями. Ці тейки мають сформувати у вас бачення становища сучасного польського баскетболу і дати зрозуміти те, що з нашими сусідами варто рахуватися.
***
Аби відчути баскетбол у Варшаві, не треба їхати на домашню арену однієї з місцевих команд (їх тут майже п'ять: «Легія» та «Дзикі» у чоловічому топдивізіоні, «Полонія» у Першій лізі, «Полонія» та «Прушкув» з передмістя у жіночій еліті).
На кожному кроці ви можете зустріти різноманітні графіті або стікери з лого «Легії». Звичайно, це великий спортивний клуб, який в першу чергу презентується футбольною командою, але масштаб підтримки у місті вражає:
Кількість баскетбольної і загалом спортивної інфраструктури також на висоті: кожна школа у Варшаві має від одного до трьох баскетбольних майданчиків. Я був відверто вражений тим, що, проїхавши п’ять зупинок автобусом, побачив з десяток вуличних майданчиків у гарному стані. У моїх рідних Сумах нуль подібних кортів:
Перейдемо до самої зустрічі, на яку я приїхав, «Легія» – «Шльонськ» у рамках 12 туру чемпіонату Польщі. Я був на зустрічі в якості звичайного глядача і не використовував можливість безкоштовно відвідати матч за журналістською акредитацією. Якби редактор не нагадав мені взяти квитки за два дні до гри, то я цілком міг би залишитися ні з чим. Уже за 48 годин до стартової сирени майже всі місця на півторатисячній арені були розібрані.
Я примудрився вихопити два квитки середньої цінової категорії по 50 злотих за кожен – приблизно по 460 гривень. Загалом ціна розпочинається від 200 грн і може підійматися аж до 2200 за VIP-сектор чи навіть 6200 за диванчик біля майданчика:
Продовжуючи тему стадіону, варто сказати, що знаходиться «Hala OSiR Bemowo» приблизно у 35-40 хвилинах від центру Варшави, рухатися доведеться метро та автобусом з пересадкою. Підхід до створення спортивного простору також нетривіальний: вони, в біса, переробили старий авіаційний ангар на цілком прийнятний стадіон.
Так, половина трибун відчуваються так, ніби зроблені з пластику, старої швабри та ганчірки, хитаються, коли ними ходиш – але ж стоїть!
Простір навколо арени дуже функціональний. В очікуванні матчу ви можете відвідати місцеву ковзанку, що знаходиться на території спортцентру, попити кави і навіть купити новорічну ялинку (це не жарт). При вході у комплекс продаються живі дерева – всі умови:
На вулиці було прохолодно, лежав сніг, декілька градусів нижче нуля, тож я вже за 40 хвилин до старту матчу був на стадіоні «Легії» і мав змогу вивчити все.
Фан-шоп – він існує, на відміну від абсолютної більшості клубів Суперліги (навіть довоєнної). Після відвідин столичного ПС «Венето» магазин атрибути «Київ-Баскета» є для мене взірцем того, як має виглядати фан-шоп спортивного клубу – навіть досить бюджетної організації. Тут немає «бджолиного» масштабу, проте футболки, шарфи, келихи та джерсі у наявності та розмірах.
Англомовний персонал арени гостинно проконсультує при купівлі мерчу або будь-якому іншому запитанні:
Маскот варшавської «Легії» – ведмедик Казек, ну майже як у франківської «Говерли», лише костюмчик новіший:
Я вперше опинився на баскетбольній події такого масштабу наживо, майже півтори тисячі фанів гучно та емоційно реагували на кожен момент на майданчику, співали командний гімн та прямо над вухом коментували виступ своїх гравців. Проте для мене стало великою несподіванкою, що найбільше було чутно фанів гостьової команди. З Вроцлава приїхали не більше 40 людей, але їхні співи майже повністю захоплювали невеличку арену.
Звичайно, це не той випадок, коли в плей-оф Євроліги ізраїльські вболівальники «Маккабі» окупували стадіон в Монако, проте важко не респектувати фанам «Шльонська»:
Не просто так я обрав саме цей матч. По-перше, на майданчику два представники єврокубків, кольори гостей захищає орендований у «Прометея» Андрій Войналович (а також молодий та цікавий польський захисник Олександр Вишневський, але це вже для естетів) і ще кілька гравців, яких ви можете знати за виступами на міжнародній арені – наприклад, центровий-ветеран Артем Параховський, що колись встиг пограти у «Будівельнику».
З ігрової точки зору я побачив якісний матч з високими відсотками реалізації, яскравими хайлайтами та інтригою, яка, здається, тривала до того моменту, поки цього хотіли хлопці з Вроцлава. На старті третьої чверті перший юніт гостей створив комфортний гандикап, який надалі підтримувала глибока лава – все, як і має бути в команді Єврокубка.
Войналович отримав аж 34 хвилини ігрового часу, за які відзначився 11 очками. Молодий гравець збірної України, що лише 25 листопада дебютував у формі польського гранда, вже є важливою частиною командної гри – він залучений до багатьох тренерських сетів, отримує комбінації під «трійки» та проходи. У захисті габарити та швидкість цілком дозволяли йому закривати будь-якого гравця суперника під час змін на пік-н-ролах: від 188-сантиметрового Шона Пайпса до 208-сантиметрового Еріка Холмана:
На жаль, за результативністю українець і близько не зміг підібратися до MVP матчу Даніеля Голембіовського. 25-річний продукт місцевої системи набрав 34 очки за 32 хвилини, реалізувавши 11 з 17 кидків з гри. Феноменальний виступ, а найцікавіше те, що, якщо ви попросите мене згадати хоче б одне його влучання, то мені доведеться напружити пам’ять.
Він набирав свою шалену статистику абсолютно невимушеними кидками з помилок опонентів, штрафними чи вільними триочковими, які створила команда. 98:82 – «робоча» перемога «Шльонська». Також варто зазначити, що обидва іменитих клуби катастрофічно стартували в домашньому чемпіонаті: Вроцлав йде десятим, а Варшава – шостою.
Найяскравіший момент матчу? Довго не думаючи, назву виставу, яку розігрував наставник «Шльонська» в технічній зоні лави запасних. Цей емоційний та дуже харизматичний дядько на ім’я Яцек Винницкий усі 40 хвилин літав майданчиком, ніби метелик. Під час атак своєї команди він шостим гравцем ставав на паркет і диригував грою. На цього чолов’ягу потрібно було наводити окрему камеру, проте і маленького шматочка його перформансу вистачить, щоб зрозуміти про що йдеться:
Я залишився приємно задоволений рівнем шоу, яке демонструють топи польського чемпіонату. Атмосфера, рівень гри, робота з аудиторією – це те, на що варто рівнятися більшості наших команд. Дуже сподіваюся, що повернення глядачів, поява нових позитивних тенденцій та популяризація спорту приведуть нас на рівень, близький до того, що я побачив у Варшаві.
Я писав цей матеріал дорогою на батьківщину, на польсько-українському кордоні поставив крапку і вирушив на відпочинок перед черговими відвідинами баскетболу. Сподіваюсь, що наступною зупинкою буде один з останніх баблів Суперліги у 2023 році.
Фото: ФІБА / сайт «Легії» / Желто-черная трибуна / сайт «Шльонська»
