«Гра Войналовича повертає нас до того, що у доковідні часи людину навіть хотіли подивитись з НБА». Як 23-річний форвард став центральною фігурою збірної
Величезний прогрес.
Після поразки збірної України від Туреччини у завершальному матчі групового етапу прекваліфаєра ОІ Андрій Білик, Олександр Прошута та Максим Гайовий зібралися обговорити перші результати роботи Степановського.
Національна команда вийшла в плей-оф прекваліфікації, де, ймовірно, зустрінеться з Хорватією вже цієї п’ятниці, 18 серпня.
Ми вже пролили світло на нову роль плеймейкера Олександра Ковляра, час звернути увагу на головного універсала команди – Андрія Войналовича.
Олександр Прошута: На ФІБА оновилася статистика, тепер за три матчі є. У Войналовича 38,2 хвилини в середньому за гру. Я пригадую його останній молодіжний чемпіонат Європи. Це був 2019-й рік, вони з Саноном і Грицаком героїчно зберігали наше місце в еліті. І зберегли! Там був момент, здається, за місця вже грали з греками, останній матч. Гра заходить в овертайм, десь за дві хвилини до кінця основного часу (Войналович грає без замін увесь матч), падаючи на паркет Андрій отримує п’ятий фол, йде з поля і йому весь зал аплодує. Людина сім-вісім матчів на чемпіонаті як коняка відпрацювала, він там і забивати повинен був 15-20 очок за гру мінімум.
Минуло чотири роки, і ми бачимо те саме в національній збірній. 38 хвилин! 38! Тут і цифри статистики нормальні «11,3+5», 33% реалізації триочкових, по «+-» не мінусовий гравець, ефективність є, красавець!
Максим Гайовий: Я не думав, що він так класно захищається.
Олександр Прошута: Універсал! Його ж свого часу Степановський ставив на перших номерів – захищатися проти зірок Суперліги. Як сьогодні, перше володіння Туреччини, мені було цікаво, хто з Коркмазом захищатиметься? Звичайно, Войналович, а хто ж ще?! Він за ним бігав, і все нормально, він максимально універсальний, працьовитий гравець.
Він дуже великий хлопець, те що він рухливий, пластичний – це все і генетика, і школа. Усе склалося в одне. Ми жартували, що майбутнє настало: але воно настало в одному місці, а в іншому в нас Слава Кравцов. Очевидно, що Ковляр і Войналович – це те, на чому будуватиметься збірна. Ми це розуміли, з приводу Андрія мені все було ясно ще п’ять років тому. Він прийшов до цього моменту, це ж все ж таки треба було дійти через усі ті збірні U20, Суперлігу і тд. Він теж, до речі, бенефіціар переїзду в Естонію, великої ролі, хоча так, вона було у нього дещо іншою, аніж у Ковляра. Це величезний плюс, і не відзначати його просто неможливо. Він наш найкращий третій номер, при повазі до всіх інших, наймолодший, найуніверсальніший, той, на кому можна пахати.
Андрій Білик: Йому попередній сезон в ЛЕБЛ дуже багато дав в тому сенсі, що вони мали дуже коротку команду і за глибиною, і за габаритами. Там були такі моменти, що Войналович міг тза один матч пограти на трійці, на четвірці, і навіть на п’ятірці. З точки зору розвитку як гравця, повертаючись до цієї старої легендарної історії зі Славою Бобровим та Ренато Паскуалі, коли: «Ми ставимо Боброва всюди, де треба», а потім він в нас спокійно виходить на п’яту позицію проти ісландців. Звісно, що в «Прометеї» такого досвіду Андрій уже не отримає, але, з огляду на комплектацію «титанів», в нього буде там шалена роль. Там немає прямої заміни ані Стефенсу, ані Кеннеді, і ось фактично Войналович і Ткаченко, який відновлюється після травми, Кульбока, що має очевидні мінуси по захисту і фізиці, розділять хвилини. Якщо він використає оці можливості, то за декілька років це буде топгравець. Це нас повертає до того, що колись, у доковідні часи, людину навіть в контексті НБА хотіли дивитися.
Олександр Прошута: Дивилися, і приїздили навіть у Южне.
Відео з таймкодом:
Фото: ФІБА
