Кінець епохи

Від легендарного «Браво федерація!» до цього дня пройшло більше десяти років, але ця фраза-мем ще досі на слуху в українських уболівальників. Парадоксально, але скільки років Луческу тренував Шахтар - стільки ж тиснув на суддів, мовляв, ніби ті постійно підсужують Динамо. Проте, опинившись у столичній команді, ледь не у кожному післяматчевому інтервʼю після програних поєдинків, Містер критикував суддів, мовляв «Динамо не дорахувалося очків через суддівські помилки».

Парадоксально, але в цьому і є весь Луческу. Людина, котра просто не любить програвати і всіляко маніпулює свідомістю деяких вболівальників після програних матчів. Не дивлячись на це, румунський наставник разом з Шахтарем та Динамо, надовго став найтитулованішим наставником в історії українського футболу. Але досі йому закидають, що ще з часів Шахтаря він не вмів розвивати українських молодих гравців, роблячи ставку на молодих бразильців. І от, в Динамо, де не було якісних легіонерів, а були в більшості свої молоді вихованці, він бере і робить із Забарного та Миколенка гравців, на яких клуби АПЛ готові витрачати більше двадцяти мільйонів фунтів.

Як би там не було, я вважаю, що прісний на сьогодні український футбол втратив свою родзинку. Можливо, результати Динамо боляче бʼють по амбіціях уболівальників, але лише час покаже, чи це буда проблема в Луческу, чи тут щось закопане глибше. В будь якому разі пішла ціла епоха. Людина, яка за часи роботи в Україні, виграла масу трофеїв, виховала цілу плеяду видатних футболістів. Хочеться подякувати Мірчі Луческу за все, що він робив і робить на благо нашого футболу. Це дійсно результат, який навряд чи хоч хтось в найближчі двадцять-тридцять років зможе перевершити. Браво, Містер!