Огляд трансферних кампаній міланського "Інтера". Сезон 1992/93
Тепер без німців і без чемпіонства.
Коротко про сезон 1991/92
Перед вами команда, яка під кервництвом Коррадо Оріко (до 20 січня 1992 року) та Луїса Суареса після нього, зайняла підсумкове 8-місце у турнірній таблиці Серії А, забивши при цьому лише 28 м'ячів у 34 зустрічах, а також вилетіла у першому раунді КУЄФА від "Боавішти". Кубок Італії вони тоді теж не взяли:
Стоять (зліва направо): Вальтер Зенга, Ріккардо Феррі, Давіде Фонтонал, Сержіо Баттістіні, Юрген Клінсман, Джузеппе Бергомі
Присіли: Алессандро Б'янкі, Андреас Бреме, Фаусто Піцці, Антоніо Паганін, Лотар Маттеус
Тодішній президент "Інтера" Ернесто Пеллегріні, який обіймав цю посаду з 1985 року, від таких результатів задоволення не мав. "Інтер", за його президенства станом на 1992 рік, виграв Чемпіонат Італії, а також КУЄФА, от тільки зроблено це все було в період з 1988-1991 роки багато в чому завдяки німецьким майстрам Маттеусу, Клінсману, Бреме. Саме з ними у наступному сезоні керівництво клубу вирішили прощатись, при чому з усіма трьома одночасно.
Сезон 1992/93
Хто покинув команду?
Луїс Сурес (Іспанія, 57 років, тренер)
Легендарний форвард "Інтера" та "Барселони" уже очолював "нерадзурі" в сезоні 1974/75, тоді команда посіла підсумкове 9-місце серед шістнадцяти команд. Красномовними були цифри у турнірній таблиці тодішнього чемпіонату: у 30 матчах показник перемоги-нічиї-поразки був 10-10-10, а статистика забитих та пропущених голів 26-26. Взимку 1992-року, коли команда йшла в середині таблиці, Суареса покликали знову. Контракт на наступний сезон продовжувати відмовились.
Джузеппе Барезі (Італія, 34 роки, захисник)
Один із легендарних братів Барезі у віці 34 років покинув "Інтер", за який виступав з 1974 року та провів 392 матчі, будучи його капітаном. "Модена", за яку Барезі провів два сезони, стала лише другою командою в його кар'єрі. Джузеппе завершив грати у футбол на професійному рівні в 1994 році, зараз працює скаутом в "Інтері".
Про "німецький" "Інтер"
"Чорно-синє" німецьке тріо було створено, скоріш за все, як противага голандському "червоно-чорному". Однак, влітку 1992 року "Інтер" розпрощався зі своїми німецькими зірками.
Андреас Бреме (Німеччина, 32 роки, захисник)
У 1988 році "Баварія" отримала свої 1,1 млн доларів, а "Інтер" одного з кращих крайніх захисників того часу. На домашньому для Італії ЧС-1990 Андреас забив переможний гол у фіналі турніру, що зробило німців триразовими чемпіонами світу. 1992 року "Сарагоса" попросила близько 1 млн доларів і "Інтер" погодився Бреме відпустити. Загалом за "нерадзурі" Бреме відіграв 116 поєдинків, відзачившись одиналцять разів забитими м'ячами.
Лотар Маттеус (Німеччина, 31 рік, півзахисник)
Того ж 1988 року, "Баварія" за шалені 3,6 млн доларів відпустила Лотара Маттеуса. Свій Золотий м'яч 1990 року німець отримає будучи гравцем "Інтера", от тільки клубний футбол тут мало на це вплинув, всьому виною ЧС-1990.
1991 року Маттеуса нагородили ще й званням Футболіст року за версією ФІФА, беручи до уваги виграний з "Інтером" Кубок УЄФА 1990/91 і гол Лотера у фіналі у ворота "Роми". Загалом уродженець баварських земель провів за "Інтер" 115 поєдинків, забивши 40 голів. За 2 млн євро влітку 1992-го він повернувся в рідну "Баварію", яку тоді очолював наймолодший тренер в історії Бундесліги Еріх Ріббек.
Юрген Клінсман (Німеччина, 28 років, нападник)
"Стрибунець" переїхав до Італії у 1989 році. "Штутгарт" отримав 6,5 млн доларів. Клінсман уже тоді мав дві бронзові медалі, завойовані у матчах за збірну ФРГ: Олімпіада 1998 в Сеулі та домашнє Євро-1988. Свій перший клубний трофей Юрген здобуде уже з "Інтером" - Кубок УЄФА в сезоні 1990/91. Загалом за "Інтер" німець провів 95 матчів та забив 34 м'ячі і влітку діючого чемпіона світу віддали в "Монако" за 7 млн доларів.
Також в літнє трансферне вікно 1992 року "Інтер" залишили Фаусто Піцці (Італія, 25 років, нападник), який перейшов до "Парми", Массімо Сіоцці (Італія, 24 роки, нападник) перейшов в "СПАЛ", а також молодий талант Марко Дельвеккіо (Італія, 19 років, нападник) був відданий в оренду "Венеції" в серію В.
Взимку команду додатково залишили Стефано Дезидері (Італія, 27 років, півзахисник), якого забрали до себе "Удінезе". Майбутній володар Золотого м'яча 1996 Маттіас Заммер (Німеччина, 25 років, півзахисник), не зміг пройти адаптацію в Мілані та перебрався до дортмундської "Боррусії" вже через пів року після трансферу в "Інтер" (про це трохи нижче), чим збільшив трансферний бюджет "Інтера" на 4,25 млн доларів.
Хто приєднався до команди?
Освальдо Баньйолі (Італія, 57 років, тренер)
Влітку було призначено нового головного тренера, ним став італієць Освальдо Баньйолі, попереднім клубом якого була "Дженоа". Найбільшим досягненям аленаторе було здобуття чемпіонства з "Вероною" в сезоні 1984/85.
Дарко Панчев (Югославія, 27 років, нападник)
Найбільшим розчаруванням став Дарко Панчев, македонець перебував на контракті в "Інтері" до літа 1995-го, зігравши 19 матчів загалом. Найкращий бомбардир відбору Євро-1992 за "Інтер" відзначився лише 3 м'ячами за весь період в клубі. "Чорно-сині" заплатили за македонця "Црвені Звезді" 12 млн доларів. Найбільший трансферний рекорд "Інтера" на той час.
Маттіас Заммер (Німеччина, 25 років, півзахисник)
Заммер прийшов у "Інтер" в статусі діючого чемпіона Бундесліги. "Штутгарт" погодився відпустити його за 6 млн доларів. Заммер провів 11 матчів, забив 4 голи, а вже взимку покинув команду і повернувся назад до Німеччини в дортмундську "Боруссію". Невдалий період в "Інтері" послужив йому гарним уроком, що Заммер і довів своєю подальшою кар'єрою.
Рубен Соса (Уругвай, 26 років, нападник)
"Лаціо", за який Соса виступав із 1988 року, отримав за свого нападника 6 млн доларів. Уругвайський нападник почав забивати вже з першого матчу, загалом відзначився 22 голами за "Інтер" у своєму дебютному сезоні 1992/93, ставши бомбардиром номер один для "чорно-синіх"
Сальваторе Скіллачі (Італія, 28 років, нападник)
Придбав нападника "Інтер" у свого північного сусіда із Турину. Сума трансферу 1,1 млн. доларів.Уродженець Сицилії, виступав за "Юве" у період з 1989-1992 роки, провів 90 матчів, забив 26 м'ячів. На домашньому Чемпіонаті світу 1990 року був визнаний найкращим гравцем турніру, Італія тоді взяла бронзу. Саме після нього керівництвом "неродзурі" було прийнято рішення запросити Сальваторе з "Ювентусу" до "Інтера", але "зебри" з відповідю не поспішали і погодились лише через два роки.
Також до команди в літнє трансферне вікно 1992 року приєдналися Луїджі Ді Агостіні (Італія, 31 рік, захисник), знову з "Ювентусу", статистика Луїджі за "стару сеньйору" 146 поєдинків за п'ять років та 20 забитих голів.
Підсумки сезону
Трансферна кампанія 1992/93 обійшлася "Інтеру" у 24 млн доларів. Було продано футболістів на загальну суму близько 14 млн доларів, тоді як витрати на підсилення складу сягнули майже 38 млн доларів.
Орієнтовний склад "Інтера" сезону 1992/93: Вальтер Дзенга - Джузеппе Бергомі, Ріккардо Феррі, Луїджі Де Агостіні, Сержіо Баттістіні - Ігор Шалімов, Нікола Берті, Алессандро Б'янкі, Давіде Фонтолан - Рубен Соса, Сальваторе Скіллачі.
За підсумками сезону 1992/93 "Інтер" вилетів в 1/4 фіналу Кубку Італії від "Мілану". 0:3 у матчі-відповіді при "сухій" нічиї у першому поєдинку. У чемпіонаті команда набрала 46 очок у 34 матчах, та посіла 2-місце, віддавши трофей тому ж "Мілану"
Далі буде...
