Tribuna/Баскетбол/Блоги/Травневе божевілля/Великий Черв'як. Божевільна історія життя Денніса Родмана

Великий Черв'як. Божевільна історія життя Денніса Родмана

Пост написаний в рамках конкурсу «Травневе божевілля».

24 травня, 17:19
25
Великий Черв'як. Божевільна історія життя Денніса Родмана

- Гей, Джей! Дзвонив Зед. Високе консульство з Solaxiant 9 хоче квитки на наступну гру Буллс.

- Гаразд, зателефоную Деннісу Родману. Він з тієї планети.

- Родман? Ти жартуєш?

- Ні.

- Хм... І не маскується ж.

(із фільму «Люди в чорному», 1997)

---------------------------------------------

У лютому 1993-го року гравець Детройт Пістонс Денніс Родман написав передсмертну записку, взяв заряджену рушницю, і збирався покінчити із життям самогубством. Він був у глибокій депресії: тренер Чак Дейлі, якого він дуже поважав і називав «батьком», покинув Детройт; дружина розлучилася з ним (шлюб тривав лише 82 дні), забравши доньку; він був зламаним і почувався самотнім, як у дитинстві, не знаходячи себе у житті.

Денніс сидів у машині на паркінгу The Palace (домашньої арени Пістонс), тримав у руках зброю і слухав Едді Веддера із Pearl Jam (через 5 років він буде «запалювати» на їхньому концерті в Далласі, доки йому не вимкнуть мікрофон). Грали їхні хіти Even Flow, Black... І Родман думав за своє життя. Ні, не про баскетбол. Він просто почувався зрадженим, а так хотів, щоб його любили. Палець тягнувся до курка, а очі злипалися від випитого алкоголю і музики улюбленого гурту...

На щастя, Денніс заснув на парковці і його вже розбудила поліція.

Причиною, по якій Родману довелося хоча б подумати, що він збирається зробити, а не просто зробити це, були слова улюбленого журналіста. Тієї ночі баскетболіст пересікся із гуру НБА-шної аналітики Крейґом Сейґером.

«У нього був пістолет. Він збирався це зробити. Я сказав йому, як це було б безглуздо», – сказав Крейґ в одному з пізніших інтерв’ю.

Коли Сейґер помер у 2016 році (як летить час! Наче ще ось нещодавно брав геніальні інтерв’ю у Ґреґґа Поповича у перерві матчів, у своєму незмінному строкатому піджаку. RIP, метре), Родман віддав йому шану за те, що він врятував його тієї ночі.

Достеменно невідомо, чи зробив би Денніс те, що планував, аби не заснув. Але, як він сам зізнається, тоді народився новий Родман. Він «вбив» у собі ту невпевнену людину, яка намагалася відповідати тому, ким усі хотіли, щоб він був, і вирішив жити на повну, виходячи за рамки будь-яких стереотипів. І тоді весь світ побачив того екстравагантного Черв’яка, слава про якого поширювалася далеко за межами баскетбольного майданчика.

Сумне дитинство

Денніс Кіт Родман народився 13 травня 1961 року в Трентоні, штат Нью-Джерсі, в сім’ї Філандера та Ширлі Родман. Коли йому було лише три роки, його батько – військовослужбовець ВПС – покинув сім’ю, залишивши Денніса та двох його молодших сестер без батьківської опіки.

Батько Денніса брав участь В’єтнамській війні і врешті-решт осів на Філіппінах. Кажуть, що Філандер був дуже «плодовитим» і мав там більше 25 дітей. Сам Родман в інтерв’ю заявляє, що у нього є 47 двоюродних братів та сестер, але він є найстаршим.

Спочатку це було важко для Родмана, але незабаром він перестав піклуватися про бажання стосунків зі своїм батьком. Вони зустрінуться тільки в 2012 році.

Ширлі працювала на чотирьох роботах, щоб утримувати сім’ю. Вона не тільки майже не була вдома, але й коли була, то не виявляла тієї прихильності до Денніса, яку більшість дітей отримують від своїх батьків. Цей брак любові та підтримки вдома вплинув на Родмана, і це проявилося пізніше в його житті вже у власних стосунках.

Гра Родмана з ґендерною тематикою викликала багато здивування в 90-х роках. Але, як він зізнався пізніше, це було те, що він також робив, коли був хлопчиком, який ріс у переважно жіночому оточенні. Для Родмана носіння жіночого одягу означало самовираження: «Коли я зараз одягаюся в крос-одяг, це просто ще один спосіб показати всі сторони Денніса Родмана. Я стаю універсальною людиною» – казав пізніше Денніс.

Ось у такому образі Родман з’явився на презентації своєї першої книги, заявивши, що одружується сам із собою.

До речі, презентація другої книги також не була скучною. Щоб привернути увагу громадськості, Денніс пролежав деякий час у труні.

Ще коли Денніс був маленьким, сім’я переїхала в Оук-Кліфф, пронизаний злочинністю район Далласа. Там Родману було важко знайти друзів, тому що він був шалено сором’язливим (несподівано?). Єдине місце, де Родман міг вирватися зі своєї оболонки, був місцевий спортзал. Денніс любив грати в баскетбол, але він не був таким талантом, на якого звертали увагу, адже був досить низького зросту. На час закінчення школи він досягав лише 175 см.

Натомість, Родман об’єднувався зі своїми сестрами і вони грали та перемагали команди чоловіків. А його сестри (Дебра і Кім. Може пізніша любов до північнокорейського лідера – то відсил до сестри?) були справжніми зірками, які отримали стипендії в коледжах. Самого ж Денніса ні в який коледж не взяли.

Юність

Після закінчення школи мати Родмана вигнала його з дому, оскільки він не мав роботи. Це залишило його бездомним і без шляху в житті. Він спав на подвір’ї будинку свого товариша, позичав у нього одяг, оскільки свого не було. Але щодня можна було розраховувати на те, що Денніс грає в баскетбол у місцевому спортзалі. Найсмішніше ж в цей час було те, що він не сумував, що залишився бездомним. Родмана це влаштовувало.

Зрештою, молодий хлопець отримав роботу прибиральника в аеропорту Даллас-Форт-Ворт, але це тривало недовго. Одного разу, вночі Родман заліз у магазин в аеропорту і вкрав 15 годинників. Через день його схопила поліція. На щастя для Денніса, він вийшов із тієї ситуації без жодних звинувачень (просто розповів, де сховав ті годинники), але, звичайно, втратив роботу.

Родман продовжував грати в баскетбол щодня, і, зрештою, вступив до громадського коледжу в Далласі. Він пограв там один семестр у баскетбол, перш ніж його відрахували через погані оцінки.

Оцінки Родмана, можливо, знизилися, але його зріст значно підвищився. За літо він виріс майже на 25 см.! Того літа Денніс грав у літньому баскетбольному таборі, і цей табір назавжди змінив його життя.

У таборі Родман познайомився з Брайном Річем, 13-річним хлопцем. Брайн був у баскетбольному таборі, тому що намагався пережити жахливу трагедію. Під час полювання хлопець випадково застрелив свого друга.

І Брайн, і Родман були неспокійними молодими людьми, і, ймовірно, тому вони зійшлися як друзі. Згодом Родман залишився з родиною Брайна, і вони надали йому емоційну підтримку та заохочення, яких він відчайдушно потребував. А також допомогли вступити до коледжу.

Родмана взяли в університеті Південно-Східної Оклахоми, де він став зіркою (не забуваємо, що він був на декілька років старшим за однокурсників). За три роки гри в коледжі Денніс набирав у середньому 25,7 очка та 15,7 підбирання за гру. Але варто розуміти, що це був не рівень NCAA, а набагато нижче (NAIA ліга маленьких коледжів).

Тим не менше, Родмана помітили. І на драфті НБА 1986 року Детройт Пістонс вибрали Денніса у другому раунді під загальним 27-м номером (тоді в НБА було менше команд, ніж зараз, лише 24). На той момент Родману було вже аж 25 років.

НБА. Детройт

Черв’як потрапив до НБА. Детройт став ідеальним місцем для Родмана, оскільки у Пістонс цінували сімейну атмосферу в роздягальні. Тренер Чак Дейлі був для Родмана «другим батьком», і це було саме те, що йому було потрібно. Крім того, у Пістонс був менталітет «ми проти світу», який став побічним ефектом іміджу «Поганих хлопців». Цей менталітет команди допоміг гравцям об’єднатися як сім’я. Айзейя Томас, Джо Дюмарс, Біл Леймбір та інші товариші по команді стали йому «братами».

Родман ніколи не забував, звідки він піднявся. На початку своєї кар'єри в НБА Денніс їздив у центр Детройта і роздавав 100-доларові купюри безхатченкам. «Є багато людей, які більше варті цих грошей, – сказав він у 1990 році. – Ви не можете допомогти всім, але ви можете допомогти деяким людям. Зараз я заробляю мільйони. Що таке 100 чи 250 доларів?».

На той час Родман зарекомендував себе як сильний ребаундер і вражаючий захисний гвинтик. І хоч перші три сезони Денніс, здебільшого, виходив з лави, його вклад в успіх команди був незаперечним. Прізвисько «The Worm» (англ. черв’як, хробак) дуже підходило йому.

Але якщо ви думаєте, що Родман отримав своє прізвисько за стиль гри в баскетбол, то помиляєтеся. «Черв’яком» ще в дитинстві його прозвала мама, коли він сильно вигинався під час гри у пінбол.

Вже на другий рік свого перебування у команді, Родман із Детройтом досягли Фіналу НБА, де поступилися у семи матчах Лос-Анджелес Лейкерс. Пістонс могли закривати серію у шостому матчі (легендарна 43-очкова гра Айзейї Томаса із травмою по ходу гри і 25-очковим перфомансом у третій чверті), коли вели +3 на останніх хвилині. Але Озерні змогли вийти вперед, а після промаху Думарса в останній атаці (за 8 секунд до кінця при -1), Родман не зміг взяти нескладне підбирання, яке могло дати шанс на перемогу. Сьому гру (вже без травмованого Томаса) Поршні програли, хоча й добряче камбечили в клатчі. Це був неприємний епізод у кар’єрі Родмана, і більше він не дозволяв собі програвати Фінали, вигравши 5 титулів.

Наступного сезону 88/89 Детройт став чемпіоном, взявши реванш у Лейкерс, свіпнувши їх у Фіналі (а перед цим обігравши Чикаго Джордана у 6 матчах. Славнозвісні «правила Джордана» в дії). А Денніс вперше потрапив до першої захисної збірної сезону. Причому, зробив це, виходячи переважно з лавки (першим в історії).

Після цього, Родман надовго прописався у різноманітних захисних рейтингах, не виходячи з них майже до кінця своєї кар’єри.

У сезоні 89/90 Родман вже був гравцем основи. В цьому сезоні Пістонс знову стали чемпіонами, а Денніс ще додав для себе і нагороду найкращому захисному гравцю сезону. У Фіналі легко розібралися із Портлендом. Хоча в ті роки головним протистоянням для Детройту були ігри проти Чикаго Буллс Майкла Джордана.

З настанням ери Джордана, Детройт пішов на спад, і коли деяких з друзів Родмана обміняли, а Дейлі в 1992-му вирішив піти з тренерської роботи, Деннісу було важко адаптуватися. Все це вилилося у депресію і лютий 1993-го...

Сан-Антоніо

У жовтні 1993 року Пістонс обміняли Родмана в Сан-Антоніо. У Спьорс Денніс зарекомендував себе як машина з підбирань. Хоча це стало проявлятися вже в останні роки в Детройті, коли Пістонс пішли на спад. Той же кар’єрний рекорд у 34 підбирання було встановлено в 1992-му. В тому ж році він зібрав за сезон неймовірні 1530 підбирань (більше за всю історію було лише у Вілта Чемберлена у сезоні 71/72 – 1572). Фактично, при зрості 201 см. і масі 100 кг., він вважався якоюсь аномалією, оскільки був просто занадто низьким і маленьким, щоб робити те, що він робив. Але Родман компенсував свою відносну нестачу розміру, зосереджуючись та аналізуючи траєкторію та поведінку м’яча, коли той торкався кільця та відлітав від обода в різних напрямках. Часто він просто здогадувався, як м’яч поведеться після кидка, та інстинктивно реагував.

Перебуваючи в Сан-Антоніо, він щороку допомагав Шпорам виходити в плей-оф, три сезони поспіль лідируючи в Лізі за кількістю підбирань. Черв’як видавав дивні перфоманси, які до цього ніхто не робив.

Так, наприкінці 1993 року Родман провів три окремі ігри, в яких він зробив 24+ підбирань і не набирав жодного очка. Його рекорд стався у грі проти Шарлотт, де він показав статистику 0-28-3 – найбільшу кількість підбирань для гравця, який не набрав жодного очка. Тоді Денніс звів полювання на ребаунди у ранг абсолюту.

А в сезоні 94/95, незважаючи на пропуск аж 33 матчів, Родман все рівно став найкращим у Лізі за загальною кількістю підбирань. Це була тотальна домінація від Черв’яка.

Проте, успіху команда так і не змогла досягти. Особливо прикрою видалася поразка у фіналі Заходу сезону 94/95, коли переможці регулярки на чолі з МВП Девідом Робінсоном програли великим андердогам Г’юстон Рокетс. Гакім Оладжювон просто познущався над Адміралом та Черв’яком, набираючи 35,3 очка в середньому за серію.

І так, Родман став новою людиною. Його екстравагантність та епатажність зашкалювали. Денніс почав постійно фарбувати волосся у різні яскраві кольори (до цього його спонукав яскравий образ героя Веслі Снайпса Фенікса у фільмі «Руйнівник»), зробив татуювання та пірсинг по всьому тілу, ставши, певною мірою, міжнародною іконою за межами гри.

Скандали ж просто переслідували Родмана.

Все це проявилося вже із перших днів перебування в Сан-Антоніо, коли форвард запізнився на 30 хвилин на урочисте відкриття арени «Аламодом», тому що освітлював своє волосся. «Проклята робота з відбілювачем тривала надто довго», – згадував він. Але журналісти готові були чекати і його поява викликала фурор.

Трохи пізніше Родман вилив свій гнів на маскота-койота Шпор, який отримав удар головою. Любив Денніс цей прийом, мабуть піддивився у рестлерів. Хоча дехто стверджує, що в цій ситуації гравець просто розважався і заводив публіку.

Тоді ж був і роман з Мадонною. І це час відволіктися від баскетбольної оповіді.

Сексуальні походеньки Черв’яка

Як і у випадку із пізнім ростом, так і в цьому питанні Денніс не був швидкостиглим. Як стверджує сам Родман, цноту він втратив у віці 20 років. Але потім вже як дорвався, так дорвався.

«Я переспав із більш ніж 2-ма тисячами жінок. Принаймні 500 із них не повії», – розповідав Родман у «Останньому танці».

Граючи за Шпор, Денніс мав довготривалі (як для нього) двомісячні романтичні стосунки із «королевою поп-музики» Мадонною, що стало «золотою жилою» для ЗМІ. Після їхнього розриву, на поверхню повипливало багато цікавого і суперечливого, адже обидві зірки не мовчали.

Так, одним із найбільш шаленів тверджень (за версією Родмана) було те, що співачка запропонувала йому 20 мільйонів доларів за її завагітніння. Мадонна, звичайно ж, це заперечує.

Родман також стверджував, що якось Мадонна замкнула його у своєму готельному номері, щоб не пустився берега, і що одного разу вона з’явилася в роздягальні Спьорс після гри без запрошення.

А ще Черв'як мав романтичні стосунки з Кармен Електрою.

Перед Фіналом НБА 98-го року, Родман відпросився у Філа Джексона «випустити пар» – з’їздити на два дні у Лас-Вегас. Джордан був проти, але Філ відпустив. Але Деннісу палець в рот не клади – руку відкусить.

Після розваг у Лас-Вегасі на чотири дні з тодішньою дівчиною Кармен Електрою (зіркою серіалу «Рятівники Малібу» та Playboy), вечірку врешті-решт довелося припинити нікому іншому, як Майклу Джордану.

Легенда свідчить, що MJ найняв слідчого, вистежив свого норовливого товариша по команді до готелю та фізично витягнув його з ліжка. Ну як «з ліжка». Кармен стверджує, що вони, п’яні і голі (прям словами класика Леся Подерев’янського), валялися на підлозі (Кріс Пол тут ні до чого) після сексу, коли увійшов Джордан. І їй довелося прикриватися простирадлом і ховатися за диваном, доки Майкл переконував Денніса повернутися до команди.

Зрештою, Родман ненадовго одружився з Електрою, що, звичайно ж, не закінчилося нічим хорошим (фактично розбіглися через 9 днів, хоча офіційно розвелися через майже рік).

А ще якось Денніс подзвонив на радіостанцію під час орального сексу. Зателефонувавши на радіостанцію в Маямі, щоб поговорити про баскетбол, Родман натякнув, що він зараз працює у багатозадачному режимі відповідного характеру. Слухачі, звичайно, отримали більше, ніж розраховували.

Наприкінці кар’єри Родман тричі ламав свій пеніс. То в рольових іграх, коли «капітан застрибував на свою яхту», то в практикуванні тантричного сексу. Словом, герой-любовник ще той!

Чикаго

Отож, після всіх скандалів, Спьорс вирішили не залишати Родмана після сезону 1994/95. Забагато скандалів для тихого місця. До того ж, Девід Робінсон був дуже набожною людиною і йому не подобалися витівки Черв’яка. Та і Родман відверто звинувачував Адмірала у програші Г’юстону.

Ось тут і з’явилися Чикаго Буллс, які шукали оборонного форварда. Тож після того, як генеральний менеджер Джеррі Краузе обговорив ідею привезти Родмана до Чикаго з головним тренером Філом Джексоном, суперзірками Джорданом і Піппеном – кожен погодився на такий крок – Краузе подзвонив у Сан-Антоніо та уклав угоду.

Джексон діяв дещо схоже на Чака Дейлі, оскільки Родман бачив у ньому постать батька. На першій зустрічі Філ запитав у Денніса, чи знає він щось про «трикутний напад». На що Родман відповів: «Досконало! Що тут незрозуміло? Просто віддай м’яч Джордану». Але вони зійшлися характерами і поважали один одного. Зваженість і спокій Філа від буддизму допомагали йому знайти порозуміння з епатажним гравцем.

Родман також поважав Джордана, хоча і говорив, що у них немає нічого спільного поза межами баскетбольного майданчика.

От ці дві людини і допомагали тримати Черв’яка в строю... Зрозуміло, що лише частково. Але краще так, ніж ніяк.

А ще Чикаго, знаючи норов Родмана, обміняли із Сан-Антоніо і його найкращого друга – глибокого резервіста Джека Гейлі. Цей білий хлопець не особливо вмів грати у баскетбол, але мав одну особливість: його називали єдиною людиною, яка вільно спілкується з Родманом. Двоє гравців зблизилися після того, як Денніс запросив Гейлі та його дружину на подвійне побачення у гей-барі, де Джек вразив своєю незворушливістю. Джек з’явився лише в одній грі в сезоні 1995/96 року, але довів свою цінність у Фіналі, переконавши Родмана не залишати команду перед ключовою шостою грою – нібито сказавши йому, що буде весела вечірка.

Додавання Родмана до складу Чикаго виявилося вражаючим. Бики переписали книгу рекордів ліги, досягнувши результату 72-10 протягом регулярного сезону, і повернули чемпіонство НБА, яке два сезони поспіль віддавали Г’юстон Рокетс після того, як Джордан зробив дворічну перерву у кар’єрі. Знову Родман очолив лігу за підбираннями з показником 14,9. У плей-офф він лідирував серед усіх гравців із середнім показником 13,7, а проти Сіетла у фіналі він двічі повторив рекорд Ліги – 11 підбирань у нападі в одній грі. Навіть, велися несміливі розмови про МВП Фіналу для Черв’яка (а-ля Андре Ігудала в 2015-му).

Наступного року Чикаго виграв 69 ігор і взяв свій п’ятий титул. Черв'як знову лідирував у Лізі за підбиранням із показником 16,1.

Сезон 97/98 став для Родмана 12-м у НБА та останнім у Чикаго. Йому було 37 років, але він все ще виграв свій сьомий поспіль титул по підбиранням з середнім показником 15,0.

У фінальній серії проти Юти Джаз Денніс виходив з лавки в кожній грі. Його жорсткий захист, потужний ребаундінг і нескінченна енергія забезпечили Буллс кілька емоційних підйомів під час серії. Зокрема, у 4-й грі, коли наприкінці гри він забив чотири штрафні кидки та закрив Карла Мелоуна протягом усієї четвертої чверті, що призвело до перемоги Чикаго з рахунком 86:82. Ця перемога зрештою допомогла Чикаго завоювати свій шостий титул за вісім років.

У ці роки Денніс Родман не сходив зі шпальт жовтої преси. Він мав свої визначні моменти як на майданчику, так і поза ним.

У 1996 році баскетболіст вдарив головою суддю після того, як той вилучив його з майданчика. Отримав штраф на понад 200 тисяч доларів. Допомогло? Звичайно, ні (може Морент косить під Родмана?).

У грі 1997 року проти Міннесоти Тімбервулвс Родман вдарив ногою оператора в пах, що призвело до дискваліфікації на 11 ігор без оплати праці.

НБА оштрафувала Родмана на 25 000 доларів, і він заплатив 200 000 доларів оператору, щоб той зняв звинувачення у нападі.

Гравець втратив більше мільйона за цю витівку. І що ви думаєте, взявся за розум? Ха, не смішіть. Отримавши вільний час (ну не тренуватися ж під час дискваліфікації) Денніс вирішив проявити себе в іншій справі – рестлингу.

Все було б добре, і у нього щось там, навіть, виходило. Але у 1998 рокі рестлингова pay-per-view подія пересіклася із підготовкою до фіналу НБА. І що вибрав Черв’як? Звичайно ж, пропустив тренування, щоб об’єднатися з іншою іконою 90-х Халком Хоґаном.

Денніс обожнював бути в центрі уваги, постійно знімаючись у епізодичних ролях у серіалах або в реаліті-шоу, беручи участь у рестлингових боях тощо. Цікаво, що із одного з реаліті-шоу його відрахували за те, що неправильно написав ім’я Меланії Трамп («Міланія»). Щоправда, це вже було після завершення баскетбольної кар’єри.

Штрафи Родман отримував постійно. Наприклад, тієї самої ночі, коли Майкл Джордан зіграв у культовому «грипозному матчі» проти Юти Джаз, Родман отримав штраф у 50 тисяч доларів за скаргу на «довбаних мормонів» на трибунах, що порушило «політику толерантності» Ліги. «Якби я знав, що це релігійна образа, я б ніколи цього не сказав», – сказав він пізніше.

Родман боровся (ну як «боровся», скоріше відбував номер) з алкоголізмом, і це стало настільки серйозним, що він втратив майже усіх своїх друзів.

Наприкінці ж сезону 97/98 Філ Джексон вирішив взяти відпустку з тренерської роботи, лише пізніше повернувшись до Лос-Анджелес Лейкерс на початку сезону 99/00. Майкл Джордан вирішив завершити кар’єру гравця вдруге за п’ять років, а Скотті Піппена обміняли до Г’юстона після того, як Буллс вирішили будувати команду з нуля. Тож, залишати Денніса в Чикаго не було сенсу. До того ж, йому вже було 37.

Протягом короткого проміжку часу Родман грав за Лейкерс, зігравши у 23 іграх, перш ніж його відрахували під час скороченого сезону у 1999 році.

Останнім виступом Родмана в НБА був місячний виступ у Даллас Маверікс у 2000 році. Незрозуміло, навіщо його підписували: чи то за його вміння підбирати, чи то за допомогу з продажем квитків. Але в будь-якому випадку, Марк К’юбан дуже хотів отримати від Черв’яка прибуток, так що дозволив гравцеві залишитися у своєму гостьовому будинку. Родман був відрахований після 12 ігор і кількох образ, кинутих у бік К’юбана. «Йому не потрібно вештатися з гравцями, ніби він тренер чи щось подібне», – казав Деніс. Але між ними образ не залишилося. К’юбан вважає, що Родман навчив його привертати увагу ЗМІ.

Спадщина

За 14 сезонів у НБА Денніс Родман зіграв у 911 іграх, набираючи в середньому 7,3 очка та 13,1 підбирання. Він, без сумніву, був одним із найкращих гравців захисного плану в історії ліги. Родмана двічі визнавали найкращим захисним гравцем НБА (1990-1991) і сім разів потрапляв до перших захисних команд НБА (1989-1993, 1995-1996), а в 1994 році він був у другій. Крім того, він двічі потрапляв до третіх команд All-NBA (1992, 1995), був двічі учасником Матчу всіх зірок (1990, 1992). Денніс також виграв сім поспіль титулів кращого за підбираннями в Лізі (1992-1998) і грав у шести фіналах НБА (1988, 1989, 1990 та 1996-98), п’ять разів виходячи переможцем (1988 рік з Детройтом був його єдиною поразкою).

У 2011 році Денніс Родман отримав найвищу честь гри – зарахування до Меморіального баскетбольного залу слави Джеймса Нейсміта.

У 2021-му році ім’я Денніса Родмана було названо у списку 75-ти кращих гравців за всю історію НБА.

Після закінчення кар’єри, про Родмана не часто чути. Звичайно ж, такий персонаж не міг зовсім зникнути із радарів жовтої преси. Його звинувачували у зґвалтуванні (виправданий), неодноразово їздив до Північної Кореї, подружившись із Кім Чен Ином, часто давав скандальні інтерв’ю. Але у порівнянні зі спалахом епатажності часів Сан-Антоніо та Чикаго, Денніс остепенився. «Оглядуючись на своє життя, я здивований, що дожив до свого 60-річчя» – підкреслює Родман.

Денніс був унікальним персонажем НБА своєї епохи. Він був найсуперечливішою зіркою Ліги. Але правда і в тому, що Родман випередив свій час не лише за універсальностю на майданчику, татуюваннях, пірсингу чи перевдягненні, але й у своїй рішучості бути саме тим, ким він хотів бути. Саме таким ми його і запам’ятаємо – божевільного і неперевершеного Черв'яка!